Держава прибрала до рук п’ять стратегічних підприємств. Чому саме їх?Пише Главком
Тиждень розпочався з без перебільшення сенсаційної інформації з фронту – цього разу економічного. Напередодні Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла рішення щодо примусового відчуження у власність держави акцій ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», АТ «Мотор Січ», ПрАТ «АвтоКрАЗ» та ПрАТ «Запоріжтрансформатор». Акції цих підприємств, якими володіли приватні особи, передаються у власність держави, а точніше переходять прямо в управління Міноборони. Як пояснив секретар РНБО Олексій Данілов, рішення ухвалене на період дії воєнного стану. За словами прем’єра Дениса Шмигаля, «ці п’ять підприємств мають забезпечувати повною мірою оборонні потреби нашої держави у воєнний час. Підприємства стратегічно важливі, постачають продукцію, яка критично необхідна для потреб нашої армії». Наглядові ради на націоналізованих підприємствах вже сформовано.
Причому можновладці пішли від прямих відповідей на питання, чи збирається держава та в якій формі компенсувати колишнім акціонерам підприємств вартість націоналізованих акцій. Але якесь «відшкодування» обіцяне – якось потім. «Відшкодування вартості здійснюється відповідно до оцінки підприємств. Наскільки я знаю, ця оцінка ще не проводилася, думаю, вона буде проводитися пізніше», – визнав у коментарі «Главкому» нардеп «Слуги народу», голова парламентського фінансового комітету Данило Гетманцев.
Отож, поки що таке рішення має вигляд «деолігархізації воєнного часу», і воно вже стало шоком для багатьох гравців ринку.
«Це прояв воєнного комунізму, – вважає інвестиційний аналітик Сергій Фурса. – Це поганий крок з точки зору майбутнього інвестиційного клімату України. Я його не розумію, бо поточна ситуація не вимагала настільки крайніх мір. Мені не відомо про аналогічні практики за кордоном – хіба що у Венесуелі, коли там відбирали власність у іноземних інвесторів».
Представники президентської команди не такі категоричні щодо «повернення комунізму», але визнають, що хід – неординарний. «У період воєнного стану держава повинна мати повноваження щодо націоналізації тих чи інших підприємств. Їхній перелік – питання політичне і військове. Така націоналізація у першу чергу має: по-перше, розповсюджуватися на тих людей, які так чи інакше співпрацюють з агресором, а по-друге, на підприємства, які мають стратегічне значення, і які ми, власне, можемо втратити, якщо не провести націоналізацію. Я думаю, що комісія керувалась саме такими критеріями, коли ухвалювала відповідне рішення», – зазначив Гетманцев.
Всі націоналізовані підприємства належали тим, кого у нас прийнято називати олігархами. Хоча історії у кожного з них різні. Зауважимо, що серед тих, у яких «позичили» підприємства, немає ані Віктора Пінчука, ані Ріната Ахметова. З чого напрошується висновок: мабуть, нічим особливо стратегічним вони не володіють.
Кого ж змусили поділитися своїми активами на благо держави?
В’ячесла Богуслаєв, АТ «Мотор Січ»
Поява в цьому списку Героя України Богуслаєва з «Мотор Січчю» якраз не викликає особливих питань – буквально на днях СБУ наклала арешт на всю його власність майже на 1 млрд грн, а сам 84-річний «червоний директор» опинився за ґратами. Богуслаєв, що керував стратегічним підприємством майже 30 років, під час широкомасштабного вторгнення росіян «проколовся» по повній.
Бізнес з виробництва двигунів, яким займався екс-«регіонал», був тісно зав’язаний на російський ринок. Росія навіть намагалася купити «Мотор Січ», але сторони не зійшлися з авторитарним Богуслаєвим в ціні. Росіянам навіть вдалося заволодіти одним з підприємств «Мотор Січі», але сталось це після 2014 року, коли на окупованій території залишився Сніжнянський машинобудівний завод, який випускав дефіцитні лопатки для двигунів.
Незважаючи на війну на Сході, «Мотор Січ» продовжувало оснащувати своєю продукцією не тільки українські, а й російські підприємства, ремонтуючи двигуни для російських військових літаків та вертольотів та поставляючи запчастини через фірми-прокладки. Відповідні аудіодокази з голосом, схожим на Богуслаєва, оприлюднила СБУ.
Зрештою Богуслаєв знайшов і третього гравця, який зацікавився його технологіями, – Китай. Спочатку пройшла інформація, що в Китаї буде побудований завод, який працюватиме за технологіями «Мотор Січі», що українська влада подала як перемогу. Але згодом виявилось, що китайці тишком-нишком заволоділи 56% стратегічного українського підприємства. Не без тиску Штатів продані Богуслаєвим акції були заарештовані, за рішенням РНБО майно компанії мало бути повернуто у державну власність, а китайці подали позов на $4,5 млрд. Проте повернення «Мотор Січі» державі затягнулося аж до сьогодні.
Справжні ж неприємності для «червоного директора» почалися в жовтні цього року, коли його було затримано за державну зраду. І справа навіть не тільки в співробітництві з Росією та Білоруссю, а й в безпосередньому перешкоджанню ЗСУ користуватися гелікоптерами в найбільш «гарячі» моменти прямого російського вторгнення. Трудовий колектив підприємства за радянською традицією підписав «глибоко схвильоване» звернення, в якому вимагав звільнення свого шефа.
Костянтин Григоришин, ПрАТ «Запоріжтрансформатор»
Костянтин Григоришин – не така публічна особа як Богуслаєв. Принаймні, в політику він втручався хіба що побічно: бізнесмена пов’язували з інвестиціями в Компартію України, яка вже канула в лету, та частковою фінансовою підтримкою Помаранчевої революції 2004-го та провідного інформаційного сайту в Україні. Бізнес Григоришина, як і його політичні вподобання, доволі розпорошений: це машинобудівні заводи, металургія, суднобудування, транспортні перевезення, мережа аптек та навіть страусина ферма.
Перлиною в цій колекції є група «Енергетичний стандарт», де Григоришин є президентом. Вона володіє кількома обленерго, до неї входить і «Запоріжтрансформатор», який є монополістом на ринку трансформаторного обладнання. Саме це, мабуть, наразі є критичним для держави з урахуванням постійних атак на енергетичну інфраструктуру.
Незважаючи на своє монопольне становище, підприємство останнім часом демонструє суцільні збитки – на початок 2021 року вони досягали 8,8 млрд грн. Справа про банкрутство заводу вже кілька років розглядається в Господарському суді Запорізької області за ініціативою самого підприємства, яке посилається на те, що його фінансовий стан не дає можливості виконати обов’язки перед кредиторами. Тепер цю місію, судячи з усього, вирішила взяти на себе держава, яка не спокусилася на більш ласі об’єкти, що залишаються у власності олігарха.
Григоришин народився в Запоріжжі, але більшу частину життя прожив в Москві, отримавши українське громадянство лише в 2016 році. Його часто називають російсько-українським олігархом, бо його бізнес був зав’язаний на обидві країни (є ще кіпрський паспорт). Бізнесмен відомий досить агресивними методами ведення справ – за роки, поки він активно займається бізнесом в Україні, він встиг влипнути в розбірки з іншими українськими товстосумами – Ігорем Коломойським, Вадимом Новинським, Віктором Суботіним. Останній звинувачував Григоришина в намаганнях рейдерського захоплення харківського заводу «Турбоатом», і в 2008-му СБУ навіть забороняла Григоришину через це в’їзд до країни протягом п’яти років. Але бізнесмен повернув собі таке право через суд. Чи намагатиметься він подібним чином повернути свій закредитований трансформаторний завод?
Костянтин Жеваго, ПрАТ «АвтоКрАЗ»
Колишній депутат багатьох скликань, співвласник гірничодобувної групи Ferrexpo Костянтин Жеваго і ще багатьох компаній. У 2019‑му Генпрокуратура оголосила олігарха в міжнародний розшук у справі про розтрату і легалізацію 2,5 млрд грн через збанкрутілий банк «Фінанси та Кредит». З тих пір мільярдер не спокушає долю та не поспішає повертатися в Україну, керуючи своїм бізнесом з-за кордону. Кажуть, що останнього разу його бачили на яхті в Монако, але захист бізнесмена все заперечив, назвав справу проти нього «політично вмотивованою» і запевнив, що на їхнього клієнта не видано так звану червону картку Інтерполу. Серед підприємств Жеваго, що лишилися в Україні: активи в енергетиці, машинобудуванні, хімічній промисловості, будівництві та нерухомості, фармакології тощо. Син Жеваго – Іван – володіє телеканалом «Еспресо», який зараховують до «пулу Порошенка», що є не дуже добре для нинішньої влади.
Тепер одним з активів машинобудування у бізнесмена може стати менше. Підприємство з корінням з радянської історії «АвтоКрАЗ» переживало останнім часом не найкращі часи, а в 2018 році Ощадбанк подав позов щодо банкрутства заводу і домігся права продати контрольний пакет його акцій через борги. Потенціал «АвтоКрАЗу» при цьому величезний, він випускає великий асортимент автопродукції: від прибиральних машин та броньованих авто до ракетних систем та артилерійських комплексів. На завод навіть навідувався Володимир Зеленський, який пообіцяв допомогти з держзамовленнями та попросив передати Жеваго, аби той вийшов на зв’язок. У результаті на зв’язок з Жеваго держава вийшла сама, хоча і дуже екзотичним способом.
Ігор Коломойський, ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта»
Мабуть, найбільш колоритний персонаж зі списку розкуркулених – Ігор Коломойський. Він так боровся за контроль над своїми нафтовими активами, що аж приїжджав під їхні офіс у темряві «пити каву» та вдавався до не завжди чистоплотних фокусів. Тож сьогодні ранкова кава, мабуть, випала у нього з рук, коли він почув новину про націоналізацію.
У найбільшій нафтовидобувній компанії України «Укрнафта» державі в особі НАК «Нафтогаз» належало 50% плюс одна акція, тобто контрольний пакет, компаніям Коломойського – близько 42%. Але й цього олігарху вистачало, аби ставити на підприємстві підконтрольний менеджмент, зривати кворум на зборах акціонерів та заманювати державу в юридичні хащі, з яких вона не могла виплутатись.
Справа ця тягнеться ще з 2005 року, цього року сторони знову обмірковували хитрі схеми виходу з ситуації, які б задовольнили усіх. Але тепер державі набридло грати в ці ігри і вона вирішила питання просто, прибравши з рівняння Коломойського «одним розчерком пера».
В «Укртатнафті» – майже такий саме склад акціонерів. Коломойський і його партнер Геннадій Боголюбов та НАК «Нафтогаз». Компанія володіє найбільшим в країні нафтопереробним заводом у Кременчузі, який, щоправда, дуже постраждав від російських обстрілів. Вже колишній глава «Нафтогазу» Юрій Вітренко розповідав, що і в «Укрнафті», і в «Укртатнафті» держава фактично є «в приймах» у олігарха і її відсунуто від прийняття рішень. Тепер коли від прийняття рішень на невизначений термін відсунуто вже Коломойського, у держави з’являються всі шанси проявити свої менеджерські таланти на паливному ринку.
Павло Вуєць, Наталія Сокирчук, «Главком»
Нагадаємо Коломойський “засвітився” у Франківську на баскетбольному матчі
