Вони виправдовують терористичну війну. Пише Главком
Путінське правління – це війни, вбивства дисидентів, знищення залишків демократії у Росії, втручання у виборі за кордоном тощо. Тим не менш, низка впливових фігур продовжують підтримувати Володимира Путіна прямо або опосередковано.
Дмитро Медведєв
Колишній президент Росії Дмитро Медведєв висловлює повну підтримку Путіну – своєму попереднику і наступнику на посаді президента.
Медведєв – близький соратник Путіна, який погрожував Україні геноцидом, був обраний президентом у 2008 році, після перших двох термінів Путіна на цій посаді. Російська конституція того часу обмежувала Путіна двома термінами поспіль, але йому вдалося зберегти владу у своїх руках, обіймаючи посаду прем’єр-міністра з 2008 по 2012 рік, тоді як у президентському кріслі сидів Медведєв.
Коли Путін повернув собі президентство у 2012 році на виборах, які ознаменувалися масштабними фальсифікаціями, Медведєв посів місце прем’єр-міністра і обіймав цю посаду до 2020 року. Після цього Путін призначив його заступником голови Ради безпеки Росії.
Медведєв виголошує агресивну підтримку вторгнення в Україну. Він вже зробив кілька зухвалих заяв. У червні Медведєв погрожував завдати удару по «цілях на Заході», після того як США погодилися надати Україні сучасні ракетні системи, а пізніше висловив бажання «знищити» усіх ворогів Москви.
У вересні він повторив ледь завуальовані ядерні погрози Путіна, підкресливши, що попередження Путіна «безумовно не було блефом». У листопаді Медведєв назвав війну Росії з Україною «конфліктом із Сатаною».
Сергій Шойгу
Вірний і давній друг Путіна, міністр оборони Сергій Шойгу свого часу вважався його можливим наступником. Але як чиновник, відповідальний за війну Росії в Україні, Шойгу став своєрідним громовідводом для критики.
Шойгу піднімався кар’єрними сходами, використовуючи свої близькі стосунки з впливовими людьми, серед яких був перший президент Росії Борис Єльцин. Дружба Шойгу і Путіна широко висвітлювалася у російській пресі, вони часто разом відпочивали у сибірських лісах, ловили рибу і ходили у походи.
Попри те, що Шойгу ні дня не служив в армії, він роками реалізовував забаганки Путіна щодо військової сфери: керував вторгненням у Крим у 2014 році, а також сирійською кампанією.
Але місяці військових невдач Росії в Україні викликали чутки про розбіжності між Путіним і Шойгу. Останній тепер – цап-відбувайло.
«Шойгу готовий бути, по суті, бронежилетом Путіна», – коментує Марк Галеотті, який очолює консалтингову компанію Mayak Intelligence.
Микола Патрушев
Микола Патрушев, який обіймає посаду секретаря Ради безпеки Росії, є ще одним давнім союзником Путіна та одним із небагатьох людей при владі, яким Путін довіряє.
Патрушев і Путін – давні товариші по КДБ, їхні товариські стосунки почалися у 1998 році. Патрушев – прибічник війни в Україні. Галеотті сказав у коментарі The Washington Post, що Патрушев тривалий час був «дияволом на плечі Путіна, який шепоче йому на вухо отруйні слова».
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Патрушев здійснив кілька закордонних поїздок, виступаючи від імені Путіна, оскільки 70-річний господар Кремля ставав дедалі більш ізольованим.
«Ідеї Патрушева лежать в основі рішень, які ухвалює Путін», – коментує Тетяна Станова, засновниця російської компанії політичного консалтингу R.Politik. Патрушев став надійним фронтменом і частим публічним пропагандистом російської війни. Його активність на світовій арені викликає запитання про його особисті цілі і про те, чи зможе він посісти місце Путіна. Деякі експерти з розвідки досі вважають Патрушева ймовірною заміною Путіна, якщо президент захворіє.
Російські олігархи і «силовархи»
Десятки російських олігархів були одними з перших, хто потрапив під санкції Заходу одразу після вторгнення Росії в Україну через їхні тісні зв’язки з президентом Путіним. Чимало хто з цих надбагатих російських бізнесменів посприяли стрімкому приходу Путіна до влади та його утриманню на посаді.
Декілька з цих олігархів стали впливовими та заможними за часів перебудови, наприкінці 1980-х років. Після розпаду Радянського Союзу ці люди скупили промислові компанії, які розпродала держава.
Коли Путін став президентом у 2000 році, він пообіцяв боротися з корупцією в уряді, вигнавши олігархів. Але люди, які залишалися у хороших стосунках із Путіним і пообіцяли триматися подалі від політики, стали ще багатшими.
У 1990-х роках у Росії з’явилися також нові квазівійськові еліти, відомі як «силовархи» – це поєднання слів «силовики» та «олігархи». Гьюго Кростуейт, провідний аналітик розвідувальної фірми Dragonfly, зазначає: силовики становлять більшу частину близького оточення Путіна та прихильників його режиму.
«Силовики, у кінцевому підсумку, ближчі до президента, ніж олігархи», – сказав він.
Роман Абрамович
Роман Абрамович став одним із найвідоміших російських олігархів завдяки тому, що раніше володів футбольним клубом «Челсі» – першокласною лондонською футбольною командою, якою він володів майже два десятиліття.
В останні місяці Абрамович опинився у центрі уваги після того, як Європейський Союз і Велика Британія запровадили проти нього санкції і конфіскували його численні активи, включно з величезною яхтою.
Навесні Абрамович виконував роль неофіційного представника на мирних переговорах між Росією та Україною. Європейські чиновники кажуть, що Абрамович має «привілейований доступ» до російського президента і підтримує тісні стосунки з Путіним протягом десятиліть.
Сам Абрамович неодноразово заперечував будь-які фінансові зв’язки з Путіним або тісні відносини з президентом. Але західні офіційні особи стверджують, що олігарх і його підприємства отримали від Путіна «преференції та поступки», податкові пільги та гранти.
Газета The Times of London повідомила, що Абрамович зустрівся з Путіним у березні та передав йому рукописну записку від президента України Володимира Зеленського з проханням миру, яке Путін негайно відхилив.
Геннадій Тимченко
Геннадій Тимченко, трейдер-мільярдер – це ще один відомий олігарх, який має тісні зв’язки з Путіним. Шоста найбагатша людина у Росії, Тимченко був найзаможнішим олігархом, на якого США наклали санкції на початку цього року.
За даними The Guardian, Тимченко і Путін товаришують з початку 1990-х років. Диктатор подарував Тимченку ліцензію на експорт нафти, аби допомогти петербурзькому нафтотрейдеру. Тимченко став співзасновником Gunvor Group, швейцарського торговельного дому, який експортує російську нафту на мільярди доларів. І компанія, і Путін відкинули звинувачення у тому, що російський президент був прихованим бенефіціаром діяльності компанії, наживаючись на експорті нафти.
Тимченко заявив, що продав свою частку в Gunvor за день до того, як проти нього у 2014 році США запровадили санкції за анексію Криму. Багатій залишається засновником і власником приватної інвестиційної компанії Volga Group, яка є основним акціонером великого російського виробника природного газу «Новатек».
Сі Цзіньпін
Китай і Росія не є офіційними союзниками, але зв’язки між двома країнами, зокрема, у сфері торгівлі та оборони, за останнє десятиліття суттєво розширилися. Країни вважають одна одну стратегічними партнерами і у лютому заявили, що їхнім відносинам «немає меж».
На початку лютого, коли зросла міжнародна стурбованість через можливість вторгнення Росії в Україну, китайські чиновники, за даними представників західної розвідки, попросили російських офіційних осіб дочекатися закінчення зимових Олімпійських ігор у Пекіні. Західні розвідники також зазначають, що китайські чиновники були «певною мірою проінформовані» щодо запланованого вторгнення, хоча досі неясно, чи спілкувалися лідер Китаю Сі Цзіньпін з Путіним на цю тему напряму.
Після вторгнення, коли західні країни запровадили санкції проти Росії, Китай продовжував купувати російську нафту та газ, виконуючи таким чином роль рятівного кола для Кремля, щоби він міг продовжувати вести війну. Китай, який є найбільшим покупцем російської нафти, навіть потихеньку збільшив свої закупівлі після початку війни.
Сі також утримався від засудження вторгнення, хоча у вересні Путін визнав, що китайський лідер стурбований війною. Проте коли Рада Безпеки ООН проголосувала за те, щоби засудити анексію Росією українських територій як незаконну, Китай утримався.
Нарендра Моді
Індія також підтримує відносини з Росією протягом всієї війни, продовжуючи купувати енергоносії. Ця країна різко збільшила закупівлі російської нафти навесні за дуже зниженими ставками, по суті допомагаючи фінансувати військові дії в Україні.
Індія утрималася від засудження вторгнення Росії в Україну, а дві країни назвали свої відносини «особливим і привілейованим стратегічним партнерством».
Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді говорив війну у вересні, під час особистої зустрічі з Путіним.
«Сьогоднішня епоха не є епохою війни і я говорив з вами про це по телефону», – сказав Моді. Путін визнав стурбованість Моді та сказав, що він теж хоче, щоби війна закінчилася якнайшвидше.
Однак страх втратити підтримку Китаю та Індії, можливо, насправді спонукав Путіна до ескалації війни у надії на її скоріше завершення. Коли Рада Безпеки ООН голосувала за засудження російської анексії українських територій, Індія також утрималася.
Олександр Лукашенко
Білорусь, розташована на північ від України, є єдиним союзником Росії у Європі.
Білорусь має глибокі зв’язки з Росією і вони залишалися тісними навіть після розпаду Радянського Союзу у 1991 році. Країни пов’язує низка політичних, економічних та оборонних угод.
Лукашенко, якого називають останнім диктатором Європи, і Путін мають тісні стосунки, а Білорусь підтримує Росію у її війні проти України. Білорусь слугує плацдармом для російських військ і Росія використовувала її для запуску балістичних ракет по Україні. Госпіталі у Білорусі поблизу українського кордону також приймають поранених російських військових.
Герхард Шредер
Герхард Шредер, який обіймав посаду канцлера з 1998 по 2005 рік, підтримав будівництво першого підводного газопроводу, який мав напряму постачати російський природний газ до Німеччини. Через три тижні після звільнення з посади Шредер став головою ради акціонерів Nord Stream попри побоювання щодо конфлікту інтересів.
Відтоді він отримував майже $1 млн на рік від енергетичних компаній, контрольованих Кремлем, пише The New York Times. Шредер був одним із найвидатніших німецьких прихильників імпорту російських енергоресурсів для живлення промислової економіки країни. Шредера звинувачують у тому, що він просував російську енергетику за рахунок довгострокових інтересів Німеччини.
Також Шредера критикували у серпні, після приватної зустрічі з Путіним під час поїздки до Москви. Тоді він сказав німецьким ЗМІ, що йому нема за що вибачатися, і зауважив, що Захід має належним чином визнати «реальні побоювання Росії бути затисненою» країнами-антагоністами, повідомляє The Guardian. Він також рекомендував Україні зберігати нейтралітет і піти на компроміс у стосунках з Росією.
Ольга Скабєєва
Ольгу Скабєєву називають «залізною лялькою путінського телебачення». Разом зі своїм чоловіком Євгеном Поповим вона веде політичне ток-шоу «60 хвилин» на телеканалі «Росія-1», де постійно озвучує фейкові українофобські заяви.
Кар’єра Скабєєвої випадає на останні 15 років режиму Путіна – вона виконує роль рупора адміністрації президента. У квітні міжнародний резонанс викликала заява Скабєєвої, що Росія опинилася у центрі Третьої світової війни.
Сара Оутс, професор і старший науковий співробітник коледжу журналістики імені Філіпа Меррілла Університету Меріленда, зазначає, що запальні промови Скабєєвої ретельно узгоджені з урядом.
Василь Гатов, російський медіадослідник і запрошений співробітник Центру комунікаційного лідерства та політики USC Annenberg, порівняв її з ведучим Fox News Такером Карлсоном і назвав «монстром».
Такер Карлсон
Ведучий телешоу «Такер Карлсон сьогодні ввечері» на каналі Fox News Такер Карлсон, часто повторював тези Путіна. Незадовго до того, як Росія вторглася в Україну, Карлсон присвятив 15 хвилин ефіру розповіді про те, що США не повинні перейматися загрозою конфлікту між Росією та Україною. Він стверджував, що стурбованість США полягає не у захисті України, а у тому, що демократи «хочуть, щоби ви ненавиділи Путіна» і що НАТО не хоче, щоби Росія існувала. Він також сказав, що «єдина мета НАТО – стримати розвиток Росії».
Карлсон неодноразово нападав на Україну. Після вторгнення він визнав, що винні Путін і Росія, проте продовжував транслювати російські пропагандистські повідомлення на свою величезну аудиторію. Згодом стало відомо, що Кремль навіть наказав російським державним ЗМІ відтворювати фрагменти з шоу Карлсона «якомога частіше», повідомляє в Mother Jones.
Карлсон захищав Путіна, применшував загрозу з боку Росії, повторював необґрунтовані заяви Кремля про те, що США стоять за саботажем газопроводів Nord Stream, і брехав, що США надають допомогу Україні лише як «розплату за вибори 2016 року».
Ілон Маск
У жовтні Маск опублікував у Twitter опитування, у якому пропонував українсько-російський мирний план, що передбачав проведення виборів на окупованій Росією українській території. У плані також пропонувалося визнати Крим частиною Росії, нейтралітет для України і гарантії постачання води у Крим.
Твіт Маска викликав різку критику з боку українських чиновників, зокрема, президента Володимира Зеленського, який припустив, що мільярдер підтримує Путіна. Але Маск продовжував наголошувати на важливості Криму для національної безпеки Росії.
Дональд Трамп
Колишній президент Дональд Трамп часто вихвалявся своїми близькими стосунками з Путіним і применшував загрозу національній безпеці з боку Росії, ігноруючи попередження американських спецслужб.
У 2014 році, після того. як Путін вторгся в Крим, Трамп похвалив президента Росії у своїй промові на Conservative Political Action Conference і сказав, що решта України паде «досить швидко». Пізніше він заявив, що кримчани радше будуть з Росією.
Коли спецслужби США дійшли висновку, що Росія втрутилася у вибори 2016 року через онлайн-кампанію з дезінформації та пропаганди, спрямовану на те, щоб допомогти Трампу та завдати шкоди Гілларі Клінтон, Трамп засумнівався у достовірності їхніх даних. Пізніше він визнав втручання, але часто заперечував це або суперечив розвідці США.
У 2019 році відбувся перший імпічмент Трампа через звинувачення у тому, що він шантажував Україну заморожуванням військової допомоги, щоби знайти компромат на Джо Байдена, свого політичного опонента.
Коли Росія вторглася в Україну у лютому, Трамп похвалив виправдання Путіна для вторгнення як «геніальне» і «підковане». У жовтні Трамп, здавалося, зняв провину за вторгнення з Путіна та поклав її на керівництво США.
«Вони насправді знущаються з нього – наша країна і наше так зване керівництво знущаються з Путіна. Я би сказав, ви знаєте, вони майже змушують його чинити так, як він чинить», – заявив Трамп.
Автори: Келсі Вламіс, Ерін Снодграс
Джерело: Insider
Переклад: Наталія Сокирчук
Нагадаємо Як «зіркові» друзі Путіна виправдовують війну проти України
