Володимир Путін підчистив усі згадки про свого впливового родича. Пише Главком
Історик, дослідник Росії Кріс Мондей взявся з’ясовувати, хто ж такий Путін, чи він зараз одружений, скільки у нього дітей? Науковець зіштовхнувся з тим, що вся інформація про президента Росії є державною таємницею. Кремлівська пропаганда сурмить про пролетарське походження Володимира Володимировича, але наводить лише мізерні деталі. Наприклад, 27 жовтня 2022 року Путін заявив, що він «походить з робітничого класу», що дозволяє йому «відчувати настрої простих людей».
Кріс Мондей поставив під сумнів цю легенду. Історик у своєму авторському матеріалі у виданні History News Network наполягає: Путін отримав вигоду від родинних зв’язків із видатним представником радянської еліти Михайлом Єлисейовичем Путіним (1894–1969). Родич Володимира Путіна Михайло Путін був одним із авторів ідеї «соціалістичного змагання» – потужного інструменту сталінської модернізації, за допомогою якого робітників заохочували боротися за соціальне визнання замість зарплатні. Ім’я Михайла Путіна, якщо і було колись знайоме радянським людям, нині кануло у забуття, і не випадково.
Михайло Путін відвідує робітничий клуб заводу «Червоний виборжець» у Ленінграді. Зверху – картина, на якій Путін підписує перший договір про соціалістичне змагання
Володимир Путін, який зараз веде війну, аби запобігти тому, що він називає «переписуванням історії», патологічно боїться будь-якої перевірки власної біографії. Відтоді, як він став президентом, кремлівські куратори мають блокувати усі розслідування щодо його походження. Олексій Навальний сидить у в’язниці через «грубе» розслідування інтимного життя Путіна. Журналіст Андрій Колесніков в інтерв’ю 2020 року не зміг сказати, чи одружувався Путін повторно: «Чесно кажучи, не знаю, і краще не знати». Усі парафіяльні реєстри аж до шістнадцятого століття, у яких згадується Путін, недоступні для дослідників. Очевидно, багато чого приховується.
Однією з табуйованих тем є Михайло Путін. Я зібрав його біографію з архівних джерел, інтерв’ю, радянських газет і книг. Крім небажання росіян обговорювати цю людину, моє розслідування було ускладнене також радянськими фальсифікаціями, у яких Михайло Путін активно брав участь.
Михайло Путін: від роботи у кафе до соціалістичного змагання
За словами Олександра Путіна, єдиного сімейного літописця та двоюрідного брата президента, клан Путіних сьогодні нараховує близько 3 тис. осіб. Усі вони родом із Тверської області. Путіни були кріпаками, прив’язаними до вотчин. Сімейна легенда стверджує, що спалах віспи у 1771 році знищив майже всю лінію Путіна. До кінця 19 століття невеликий путінський клан проживав у малонаселеному районі Твері. Це були невеликі громади, де всі знали одне одного.
Чоловіки з родини Путіна, починаючи з Івана Петровича (1845-1918), прадіда президента по батьківській лінії, були заробітчанами, які створили сімейне товариство (артіль), що постачало працівників для ресторанів у Санкт-Петербурзі. Налагоджуючи зв’язки у місті, слідом за прадідом Іваном туди переїхали Спиридон, дід президента, і Михайло Єлисейович (він приходиться диктатору дядьком).
Батько Михайла Єлисейовича був стрілочником Миколаївської залізниці на станції Бежецьк у Твері, це приблизно за 140 км від батьківщини Путіна, селища Поміново. Маючи дев’ятьох братів і сестер, Михайло, який народився 8 листопада 1894 року, почав працювати у дев’ять років, допомагаючи батькові. Він отримав початкову освіту, імовірно, у місцевій Олександро-Маріїнській церкві, де разом із ним навчалися ще 13 учнів.
У 12 років Михайло почав навідуватися до Петербурга, де жив у діда Володимира Путіна, Спиридона, на вулиці Гороховій. Завдяки Спиридону Михайло влаштувався працювати у кафе.
Також він заробляв тим, що тягав вантажі для портової артілі, що займалася виробництвом пива. Захоплювався боротьбою. Місцеві спортсмени помітили Михайла Путіна і запросили його потренуватися у спортзалі «Санітас» тренера Сергія Дашкевича. Михайло Путін, середньоваговик, ніколи не досягав олімпійських висот, але бився з деякими відомими борцями того часу. Хлопці на пристані почали називати Путіна «Мішка-борєц».
Під час громадянської війни, коли торгівля завмерла, докова артіль організовувала показові змагання. У Томську робітники хотіли подивитися, хто довше протримається проти легендарного Івана Піддубного. Путін зі страху відступив. Піддубний, посміхаючись, відтягнув його вбік і сказав: «Чого ти тікаєш? Страшно, так, але бийся!». Путін дослухався і протримався на рингу проти цього Самсона цілих сім хвилин.
Михайло Путін (другий зліва) зі своєю бригадою на Червоному виборжці у 1929 р.
Михайло Путін служив у Червоній армії з травня 1920 по травень 1922 року. У 1923 році став кочегаром на ленінградському заводі «Червоний виборжець». Ця фабрика, здатна виробляти безліч товарів, мала вирішальне значення не лише для індустріалізації, а й для державної пропаганди.
Офіційна біографія розповідає нам, що Михайло Путін був на хорошому рахунку у парторгів. У перервах між змінами на фабриці він влаштовував боротьбу, завойовуючи авторитет серед своїх малограмотних товаришів. Зрештою фабричний партійний начальник зробив Михайла Путіна агітатором і доручив йому перетворити робітників фабрики на добросовісних і працьовитих пролетарів. Тоді Путін запропонував влаштовувати серед робітників змагання: хто швидше виконає свою робочу норму – той і переміг. Причому призом мала стати саме перемога, а не грошова премія. На аркуші звичайного учнівського зошита Путін, 15 березня 1929 року, склав чернетку першого договору про соціалістичне змагання.
Насправді ж це все було розіграно по ролях – партія послала на фабрику досвідчених пропагандистів, щоби проштовхнути ідею соціалістичного змагання у маси. Угоду про нього підписали не у березні, а 13 травня.
Михайло Путін позував для скульптури Івана Шадра «Булыжник – орудие пролетариата» (1927)
Після «ініціювання» соціалістичного змагання Михайлу Путіну незабаром довірили ще одну делікатну місію: агітувати за колективізацію. Восени 1930 року бригада Путіна вирушила у тамбовське село Нижнє Чуєво. Путін ходив по хатах найбідніших селян і пояснював переваги колективізації. Він прикрасив свою розповідь, розповівши, як на нього напали три вовкодави, випущені куркулями.
У 1931 році Михайло Путін отримав орден Леніна. Закінчив у 1933 Школу профспілок, керував Ленінградським будівельним трестом. Переїхав в елітну квартиру у будинку «Казка», поруч з Кіровським театром, одружився на жінці, молодшій за нього на 16 років. У 1934 році головував на похоронах Сергія Кірова.
Після Другої світової Михайла Путіна зображали у «Правді», разом із шахтарем Олексієм Стахановим (символом соціалістичного змагання, що ставило на меті підвищити норми виробітку на 25–50 %, – «Главком»). До 75 років Путін продовжував свою роботу агітатора.
Михайло Путін продовжував кар’єру агітатора, керував будівельним трестом і опікувався радянським спортом
Михайло і Володимир Путіни: можливий зв’язок
Із батьком майбутньому президенту Володимиру Путіну довелося мало спілкуватися. Але є інформація, що він відвідував «родича» (можливо, Михайла?), який переповів йому сімейну історію. З 1930 по 1970 рік у місті було лише дві чи три родини Путіних.
Михайло Путін «тримав зв’язок з рідним заводом», допомагаючи будувати клуб і стадіон. Час від часу він зустрічався зі своїм старим товаришем, відомим тренером Сергієм Дашкевичем з клубу «Санітас». Можливо, саме Михайло Путін допоміг учню Дашкевича Анатолію Рахліну створити клуб дзюдо, нині розташований через дорогу від заводу «Виборжець». У радянській поліцейській державі 1960-х років ідея створення клубу дзюдо (чи самбо), яким керував єврей, була нечуваною. Цікаво, що клуб Рахліна спочатку було розташовано не у якомусь підвалі, а у палаці Юсупова, у чотирьох хвилинах від будинку Михайла Путіна.
Володимир Путін мало спілкувався з батьком і не був зіркою у школі. Розумно припустити, що він скористався би шансом піти стопами культового Міші-борця. Безумовно, бойові мистецтва сформували особистість Володимира Путіна.
Також Путін незбагненним чином потрапив на міжнародне відділення юридичного факультету Ленінградського університету. Тут студенти спілкувалися з іноземцями, читали твори заборонених «дрібнобуржуазних» вчених, вивчали такі предмети як «Державне право в буржуазних країнах». Усе це було дозволено тільки «перевіреній» молоді. Зрозуміло, що для входу Путіна у ці кола були потрібні зв’язки і певно, що за потрібні ниточки посмикав саме Михайло Путін. Є інформація, що саме він написав Володимиру Путіну і рекомендацію для вступу у КДБ (Михайло Путін помер у 1969 році, тоді Володимиру було 17 років, – Прим. «Главкома»).
Михайло Путін помер у 1969 році. За словами Дмитра Ганцерова, вербувальника, який працював у 3-му відділі 5-го Головного управління КДБ, Путін незрозумілим чином ще з першого курсу вважався головним кандидатом у КДБ з елітної групи студентів юридичного факультету. Ленінградське управління КДБ дало зелене світло кандидатурі Путіна на підставі перевірки сімейних відносин, особисто опитавши близьких і далеких родичів.
Таким чином, можна зробити висновок, що родич Володимира Путіна Михайло Путін допоміг йому зробити перші важливі кроки на шляху до влади.
Кріс Мондей
Доцент кафедри історії Росії в Університеті Донгсео, Південна Корея
Джерело: History News Network
Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»
Фото: History News Network
Нагадаємо “Путін дуже хоче велику війну”: озвучені можливі сценарії і терміни нового наступу Росії
