В опіковому відділенні обласної клінічної лікарні освоюють операційну методику «вільного клаптя», яку активно застосовують у світовій медицині.
Про це інформує пресслужба ОКЛ, передає Правда.іф.
В Україні ця методика ще мало поширена, але з війною її втілення набуло особливої актуальності. Суть полягає в тому, що для «закриття» рани пацієнта використовують клаптик його шкіри зі судинами.
«До війни основною нашою роботою була опікова травма, холодова і хімічна. Нині маємо пацієнтів з дефектами м’яких тканин, осколковими і вогнепальними пораненнями, а також багато важких пацієнтів з комбінованими травмами і м’яких тканин, і кісток, і нервів, і судин», – розповідає комбустіолог (опіковий хірург) Микола Пилипів.
Частою патологією у військових, за словами Пилипіва, є відкритий дефект – оголені кістка, нерв чи судина. Тож потрібно застосовувати «клапоть» і «накривати», бо відкритість до повітря закінчиться її відмиранням. Якщо ж відкриту ділянку «закрити» м’язами, шкірою чи жиром, які мають своє кровопостачання, то ця ділянка буде живитися від них і жити.
«Перші етапи цих операцій – «клапті на судинних ніжках» – ми вже виконуємо, – каже хірург. – Один з наших пацієнтів мав дефект ліктя, з ураженням кісток, суглоба. Ми відділили шкіру, жир і фасцію з плеча, виділили артерію, щоб вона живила цей «клапоть», і перенесли його з плеча на ділянку ліктевого суглоба, щоби максимально відтворити ті тканини, які в нього були до поранення». То була складна мікрохірургічна операція, адже діаметр артерії, яка кровопостачає «клапоть» – два міліметри. Виділити й «обійти» таку артерію – дуже тонка, делікатна робота. Взагалі ж, «клапті на судинних ніжках» – одні з найскладніших операцій у реконструктивній пластичній хірургії у цілому світі.
Як зазначають хірурги опікового відділення, з початком війни з’явилася велика потреба у «вільних клаптях», тому вони й почали цим займатися. Кажуть, вчилися всюди, де тільки можливо.
Найперше, у завідувача відділення Костянтина Кіршака, який уже мав досвід проведення подібних операцій і добре володіє пластикою місцевих тканин.
Також їздили в опіковий центр Дніпра до професора Слісаренка, куди військові поступають ще з 2014-го року і де вже є цей досвід. Зі Львова приїжджав завідувач опікового відділення Савчин, який першим показав, як виконувати суральний клапоть на реверсивній нейроваскулярній ніжці.
«Ми робили такі операції цивільним ще до війни, зокрема, реверсивний суральний клапоть на нижню кінцівку, на дефекти кісток п’яти. Але основна кількість операцій проведена вже військовим», – говорить Пилипів.
Комбустіологи Микола Пилипів і Роман Скалій запевняють, що вони і морально, і знаннями вже готові приступати до виконання «вільних клаптів». Лишилося дочекатися необхідної апаратури, оптики, інструменту, доплера, вже замовлених лікарнею.
«Вдасться нам робити «вільні клапті», будемо одні з небагатьох в Україні», – акцентує завідувач Костянтин Кіршак.
