На Прикарпатті вирішили створити перший в Україні центр для реабілітації дітей, які постраждали від війни. Його планують відкрити в Яремче. На амбітний проєкт планують залучати у першу чергу гроші від іноземних меценатів.
Так, у середу, 23 серпня, в Івано-Франківській обласній дитячій клінічній лікарні відбулася зустріч з представниками організації «Rotary Club» з британського Ланкастера. Вони першими зголосилися долучитися грошима до проєкту, пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
Центр реабілітації не за бюджетні гроші
Реабілітаційний центр «Діти війни» планують відкрити у колишньому санаторії «Сніжинка» в Яремче. Його дитячій обласній лікарні у 2023 році передала обласна рада.
Якщо вдасться реалізувати повний проєкт, у нас буде чотири корпуси, – каже генеральний директор ОДКЛ Тарас Мельник. – В одному будуть діти з ДЦП, у другому – з бронхо-легеневими захворюваннями, третьому – діти, які постраждали від війни, і в четвертому – поєднання санаторно-курортного лікування з реабілітаційним центром. Такого ні в кого немає, бо зараз санаторне лікування занепадає, а ми хочемо його зберегти. Це реабілітація за допомогою малювання піском, з використанням бджіл, метеликів, коней. Тут будуть перші в Україні сенсорні кімнати. Вартість такої кімнати – 6-7 млн грн.
Загалом попередня вартість створення центру реабілітації – 10 млн доларів. Переважно їх збираються отримати від іноземних донорів. Для цього восени лікарня планує міжнародну медіакампанію, щоб залучити інвесторів. Співпрацювати вже готові Канада, Німеччина, Австрія, Нідерланди.
Ми намагаємось залучати позабюджетні кошти для наших проєктів, бо гроші з бюджету мають іти на підтримку ЗСУ. Це наша принципова позиція. Станом на 1 вересня ми прозвітуємо про залучення 100 млн грн грошей від донорів, – каже Тарас Мельник. – Плани амбітні й багато міжнародних інвесторів уже відгукнулися, але ще немає проєктно-кошторисної документації. Виготовляти її треба пів року, бо центр розташований у сейсмічній зоні. Можливо, її профінансує уряд.
За словами Тараса Мельника, проєктно-кошторисна документація на реабілітаційний центр має бути готова до лютого наступного року. А вже з березня планують почати будівництво. А далі, якщо все буде добре, у сподіваються відкрити центр у 2025 році.
Діти не повинні знати про ракети
Ланкастерська філія міжнародної організації «Rotary Club» уже не раз допомагала Україні з початку повномасштабної війни. З франківською лікарнею досі ще не співпрацювала.
Я хотів приїхати в Україну, бо тут, на місці, ти розумієш проблему краще, ніж коли дивишся новини по телевізору чи слухаєш радіо. Ти мусиш бути тут, щоб розуміти, що відбувається, – каже представник, колишній президент «Rotary Club» у Ланкастері Філіп Редкліф.
Як розповідає Філіп Редкліф, проблеми реабілітації йому добре відомі, адже його син воював в Афганістані й після того зіткнувся з наслідками війни.
Допомагати українцям чоловік почав ще на початку вторгнення. Тоді британець вирішив стати волонтером в Українському центрі в Ланкастері.
Там був потрібен таксист, щоб везти українців з їхнього тимчасового дому до Українського центру, і я зголосився, – розповідає Філіп Редкліф. – Одна жінка з сином жила дуже далеко, тож мені треба було довго їхати, щоб її відвезти і привезти, а між тим три години чекати. Через два тижні я вирішив, що краще я не буду просто чекати під центром, а допомагатиму там. З того часу я готую, печу, заправляю пральну машинку. І я все більше прив’язався до українських сімей у Ланкастері та намагаюся допомагати, чим можу. Я небагата людина, але ті гроші, які я маю, можуть зробити щось добре.
Приїхав допомогти дітям з України і Стів Левел, представник Українського центру в Ланкастері. У центрі допомагають усім українським біженцям, які приїжджають до міста.
Ми зустрічаємось з ними щонеділі, – каже Стів Левел. – Допомагаємо з помешканням, харчуванням, знаходимо школу дітям. Вони розповідають нам про те, що відбувається в Україні. Якщо діти сидять у підвалі по два місяці – це тяжко психологічно. Діти з України за звуком знають різні ракети. Діти не повинні знати про ці речі. Тому ми допомагаємо їм, наскільки можемо.
За словами Тараса Мельника, іноземним фондам дуже важливо бачити, куди йдуть їхні гроші.
Багато країн готові вислухати нас і готові співпрацювати. Але зараз дуже ретельний контроль за використанням коштів, – каже очільник лікарні. – Був приклад, коли швейцарці перевели на наш благодійний рахунок 50 тисяч франків. Коли перевірили використання коштів, то похвалили нас, сказали, що ми купили все по цінах на 15% менших за ринкові по Україні. Тож зараз вони готують наступний транш.
Не лише психологія, а й колядки
За словами заступниці голови Івано-Франківської ОВА Людмили Сірко, зараз в області діє багато програм, направлених на психологічну підтримку постраждалих від війни, зокрема внутрішньо переміщених людей. Наприклад, працюють над програмою за підтримки Олени Зеленської «Ти як?».
Зараз кошти з бюджету в основному спрямовані на підтримку Збройних сил і це правильно. Але не варто забувати і про сім’ї, які постраждали від війни, – говорить Людмила Сірко. – Є багато дітей, які зазнали бомбардувань, які місяцями жили у бомбосховищах. Реабілітаційний центр «Діти війни» надаватиме підтримку дітям з різних регіонів України, які цього потребують. Такого центру в Україні ще немає.
Зараз в обласній дитячій лікарні працює центр, який надає допомогу ВПО, у тому числі й ментальну. Зараз там уже є психологи, які працюють безпосередньо з батьками та дітьми, що виїхали із зон активних бойових дій. Також лікарня закупила реабілітаційне обладнання – завдяки одній із церковних спільнот. І вже готує спеціалістів для реабілітаційного центру.
Крім того, тут планують не лише займатися медичною, соціальною і психологічною реабілітацією, а й привчати дітей до українських традицій.
У часи СРСР в «Артеці» діти не тільки відпочивали – їм прививали ідеологію, – говорить Тарас Мельник. – До нас приїжджатимуть діти зі сходу України. Ми можемо запропонувати їм відпочинок, природу, а ще – українську мову, колядки, пісні. Діти мають усе це знати.
У новоствореному центрі реабілітації планують допомагати 200 дітям одночасно.
А ще там планують зберегти навчальну базу, щоб Франківський медуніверситет і Прикарпатський університет могли готувати майбутніх спеціалістів.
Зараз усі займаються реабілітацією військових – і це важливо. Для них йдеться про лікування, протезування і соціалізацію. У дітей по-іншому. І, на жаль, дитячою реабілітацією переважно зараз ніхто не займається, – говорить очільник лікарні. – У чотирьох наших працівників діти діставали судоми на звук сирени. Тож навіть після закінчення війни реабілітації будуть потребувати дуже багато дітей. Тому ми повинні дбати про це вже зараз.
