У прифронтових містах вони працюватимуть кілька днів.
Про це у програмі “Війна і волонтери”, ведучої Еспресо розповіла голова фонду Smart medical aid Ірина Рибінкіна, передає Правда.іф з посиланням на Еспресо.
“Зараз ми запускаємо програму по лапароскопічному навчанні. Запитаєте, для чого вона потрібна? До прикладу в прифронтових зонах, де немає можливості зробити КТ, ми навчаємо ультразвуку. Але й для цього є лапароскоп, – розповідає Ірина Рибінкіна. – Можна зробити невеликий розріз, подивитися камерою, де є кровотеча і потім розріз зробити в тому місці. Це у них як альтернатива. Маючи такі навики, лікарі проводять хірургічні втручання і пацієнти не залишаються надовго в лікарні, можуть реабілітуватися і повернутися до роботи набагато раніше, аніж з великим розрізом, до прикладу, в животі. Тому ми зараз привозимо шість топ спеціалістів з Великої Британії, які будуть навчати п’ять днів в Луцьку і далі декілька з них поїде з нами на Донеччину, щоб вже практично навчати в операційній лікарів. За ці п’ять днів ми навчимо молодих спеціалістів на спеціальних манекенах і далі буде живе оперування і перебирання досвіду для складних операцій. Ці спеціалісти, які залишилися в Україні, хто не призвався на фронт, пул кваліфікованих хірургів, треба збільшувати. Ми все для цього робимо”
Намагаємося якомога швидше привезти рівень медицини до пацієнта, а не самого пацієнта до опорної лікарні
За словами Ірини Рибінкіної, у медиків немає можливості достатньо навчити спеціалістів, які їдуть на передову в тилу. Тому їдуть на фронт до медиків.
“Треба приїжджати до них, розуміти в чому потрібне навчання і навчати. Тільки так ми зможемо врятувати більше життів, – каже Ірина Рибінкіна. – Рівень лікарів на Донеччині мене дуже вражає. З тими, з якими ми працюємо, куди ми постачаємо обладнання, постійно комунікуємо. Зараз в одну з таких лікарень ми привозимо діаліз, тобто штучну нирку. Це свідчить про дуже високий рівень лікарів. Чи знають як впоратися з посттурнікетним синдромом. Коли турнікет накладений дуже довго і відпускаєш, то може зупинитися серце. От такі складні операцій роблять на Донеччині. Бо перевозити їх вісім годин навіть у лікарню в Дніпрі немає можливості. У поранених немає цього часу. Намагаємося якомога швидше привезти рівень медицини до пацієнта, а не самого пацієнта до опорної лікарні, у якій є більш кваліфіковані спеціалісти і більше ресурсу”.
