Зірка 2000-х, українська співачка Наталя Дзеньків, відома під псевдонімом Lama, відверто розповіла, чому зникла зі сцени на 10 років.
Артистка стрімко увірвалася в український шоу-бізнес з такими хітами як “Знаєш, як болить”, “Моє серце”, “Мені так треба”, “Світло і тінь”, “Тримай”, “Літак” та іншими, і так само стрімко зникла.
В інтерв’ю для YouTube Rostyslove Production Lama зізналася, що ніколи не була кар’єристкою і почувалася в шоубізнесі некомфортно.
“Були періоди життя, коли я розуміла, що мені треба трошки відійти від шоубізнесу. Я розуміла, що я завжди була не в шоубізнесі. Це була моя окрема планета, мені хотілося бути в комфорті більше. Були такі моменти, коли я розуміла, що з ними не можу зжитися. Є речі, які я не хочу робити те, що відбувається в шоубізнесі”, – прокоментувала виконавиця.
І додала, що хотіла писати пісні тоді, коли їй “писалося”, артистка хотіла, аби в її житті “було все гармонійно”.
Разом з тим Lama розповіла, що в неї почалися проблеми зі здоров’ям через стрес. Співачка не спала по декілька ночей перед концертами і переживала, що може не дограти виступ:
“Я дійшла до неврозу. Це вегето-судинна дистонія. Я дуже часто не спала ночами. Для мене була проблема заснути перед концертом, я дуже часто зривала знімання кліпів. Я зрозуміла, що мені дуже не комфортно. Я розуміла, що не можу працювати в такому ритмі”, – прокоментувала Дзеньків.
Врешті, наталя вирішила залишити сцену, і натомість сконцентрувалася на пізнанні свого духовного світу:
“Я дуже сильно поглибилася в духовний розвиток. На це пішло дуже багато часу. Я вивчала психотерапію, я вивчала психологію, все що стосується вегето-судинної дистонії, я вивчала кардіологію. Це було десь чотири роки. В 2012 році помер тато. Це взагалі мене вибило з колії на декілька років. Я не могла вийти навіть з дому. Мене одразу ловила така напівпанічна атака. Я не могла давати концерти в такому стані”, – поділилася Lama.
Та наразі виконавиця поступово повертається на українську сцену. А днями відбулася прем’єра її нової композиції, яка отримала назву “Мій друг”.
