Серед постанов Дев’яносто п’ятої сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, що відбувся з 7-го по 18-е листопада ц.р. у Зарваниці, є пункт про необхідність нового офіційного перекладу УГКЦ Святого Письма українською мовою, що буде називатися “Київська Біблія”:
- “Поблагословити початок роботи над новим офіційним перекладом УГКЦ Святого Письма українською мовою під назвою «Київська Біблія». Просити Отця і Главу УГКЦ створити команду перекладачів — спеціалістів з біблійного богослов’я для здійснення цього перекладу.”
Постанова набирає чинності 1 грудня ц.р., передає Правда ІФ з посиланням на Збруч
Донині є чотири переклади Біблії української мовою з мов оригіналу (гебрейської та грецької):
• переклад Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя (після смерті Куліша сім книг Біблії допереклав Іван Нечуй-Левицький), вперше надрукований у Лондоні у 1903 році желехівкою (що страшно не сподобалося Нечуй-Левицькому і в жовтні 1907 року він написав листа до Британського біблійного товариства, щоб наступні видання були “по рукописям Кулиша и моим, с соблюдением правописания Кулиша”);
• переклад Івана Огієнка, вперше надрукований теж у Лондоні у 1962 році (критикований найбільше Євгеном Маланюком за побутовий регістр мови, який Олекса Горбач означив “враженням деякої балакучості”, а “поетизовані” відхилення від “нормального” мовостилю перекладу – “характеристичними лиш для рос. мови”, що “під її впливом і наші східньоукраїнські білінґвісти впроваджують його й до українщини”);
• переклад Івана Хоменка, вперше надрукований у Римі у 1963 році (отці-василіани, що були юридичними власниками тексту, віддали переклад вінничанина Хоменка на редагування мовній комісії, яка мала більше наблизити його до східного варіанту української літературної мови; це стало трагедією о. Івана, який вважав, що редактори та цензори спаплюжили його переклад і до кінця свого життя готував друге, виправлене, видання; власне основний закид о. Турконяка до цього перекладу полягав в тому, що його “мова була зросійщена”);
• переклад Рафаїла Турконяка, вперше виданий у 2020 році у Києві (під егідою Українського Біблійного Товариства, і який в УГКЦ зустріли доволі прохолодно).
У тому ж таки 2020 році було видано російсько-український паралельний переклад Валерія Громова з мов оригіналу, але виглядає, що український переклад значною мірою калькує російський, який був зроблений автором раніше.
Є ще, щоправда, два переклади з російського синодального перекладу РПЦ – Філарета (Михайла Денисенка) і Олександра Гижі, але, скажімо Британське біблійне товариство не визнає такі переклади: через це колись і не прийняло було перші спроби П.Куліша.
