-РЕКЛАМА-

РЕКЛАМА

Актуально зараз

-Реклама-spot_img

Франківські медики лікують казаха, який втратив ногу, захищаючи Україну

-Реклама-spot_img
spot_img

Унаслідок важкого бойового поранення Ярослав Худайбергенов втратив ногу. Йому – 32 роки. Він народився в сім’ї казаха й українки. Мешкає в Сумах. До Великої війни займався ремонтом автомобілів, зокрема, і для передачі в ЗСУ. 

Про це пише Правда.іф з посиланням на КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.

Близькі до кордону Суми зіткнулися з російською агресією в перший же день широкомасштабного вторгнення. Чоловік розповідає, що окупанти на танках в’їхали в місто, стали на нічліг в мікрорайоні Баранівка, і “ми їх били, їхні танки палили…”.

27 лютого разом з молодшим на два роки братом він пішов у військкомат, але їх тоді відправили додому. А через рік вручили повістки на блокпосту. На фронті зараз також їхній старший брат, якому 37.

- РЕКЛАМА-

Ярослав воював на Запорізькому напрямку. Каже, що там були дуже інтенсивні бої, безперервні артилерійські й мінометні обстріли. Поранений він був наприкінці серпня під час артобстрілу.

“Ми штурмували їхні позиції. Було три приходи, – згадує чоловік. – Перший – у праву ногу… Нічого – поставив турнікет. Другий – у ліву… Там обійшлося без турнікета. Черевик просто зашнурував сильніше і тримав далі оборону. Потім вже в руку попало!”

З побратимами сталося ще гірше. Молодший лейтенант загинув, хтось отримав сильну контузію, а один, якому розбило каску на голові, опинився у психіатричній лікарні.

На запитання “Що на війні найважче?” Ярослав відповідає: “Вижити!” І додає, що його список втрачених побратимів – уже дуже довгий.

Дружина Ярослава дізналася про його поранення лише на п’ятий день, коли зміг їй зателефонувати. Плакала, але сказала: “Добре, що живий”. У нього права нога ампутована вище коліна, під пах, а ліва ступня поранена. Спицю вже забрали, але ще не все загоїлося. Найскладніше йому наразі ходити.

Ярославу обіцяють поставити добрий протез і днями його вже перевели на реабілітацію.

Фантомний біль військовому знайомий: “Трохи є, трохи нема”. Найінтенсивніше болить, коли погода міняється. Тоді тяжко, ногу викручує, судоми по всій довжині ампутованої ноги. Інколи війна повертається в сон, але допомагає спілкування з психологом.

Хлопцям, які планують стати на захист України Ярослав радить: “Хоч і страшно, але це треба робити. Хто, як не ми?”

Ярослав Худайбергенов – один з героїв фотовиставки “Сталеві духом”. Військовий долучився до проєкту, щоби розповісти про досвід війни і допомогти з пошуком ресурсів на лікування фантомного болю, який тривожить багатьох його побратимів.

Якщо ви хочете допомогти захисникам лікувати фантомні болі, то це можна зробити фінансово за реквізитами: 

НОВИНИ НА ЦЮ ТЕМУ

Світлана Якимчук
Світлана Якимчук
Інформаційний оглядач інтернет-сайту Правда іф.юа. Випускник філологічного факультету Прикарпатського національного університету
-Реклама-

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

Азов

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

купити iphone 15 Pro у Львові, ціни в Україні