Уже майже два роки приватна клініка естетичної хірургії «Брасс» в Івано-Франківську працює як Перший добровольчий хірургічний шпиталь. Тут надають допомогу з фізичної та психологічної реабілітації військовим з різних куточків України.
Кажуть – кожен випадок особливий, але допомогти обіцяють усім, пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
Після реабілітації – на фронт
Роман Івоніч з Бурштина пішов на фронт добровольцем 27 лютого 2022 року. До того не мав військового досвіду і не проходив строкову службу. Воював на Запорізькому напрямку у 102 бригаді як водій-стрілець. Але у листопаді 2022 про себе дала знати хвороба.
У мене захворювання, пов’язане з хребтом і сідничним нервом. Бувають приступи, ноги відмовляють, – каже 36-річний військовий. – Раніше я майже ніколи не хворів, не лежав у лікарнях. А коли це почалося, спочатку лікувався, потім знову повернувся на службу. А далі стало гірше – і мене відправили на лікування.
Допомогу Романові надавали в лікарнях у Галичі та Бурштині. А з листопада 2023 року він проходить реабілітацію у Першому добровольчому шпиталі.
Відчуваю покращення – і психологічні, і фізіологічні. Приступи стали набагато рідші, – говорить Роман Івоніч. – Вправи бувають важкі, спочатку стає гірше, а потім все нормалізується і стає краще. Я раніше ходив з паличкою, а зараз – на своїх ногах. Після того, як вилікуюся, планую повертатися на фронт.
А 59-річний Олександр Головко з позивним «Січень» родом з Полтави. До повномасштабного вторгнення був залізничником. А у перші дні війни пішов добровольцем на фронт, служив гранатометником у 32 батальйоні.
Воював на Харківщині, а потім – на Донбасі, Лиманський напрямок. Там і отримав два поранення влітку 2023: перше – під час російського штурму, друге – уже під час нашого, – розповідає військовий.
Реабілітацію у Франківську проходить лише другий тиждень, раніше лікувався за кордоном. До цього взагалі не міг підняти руку, а тепер може – аж вище голови. Реабілітаційні вправи нелегкі, але, каже, військовим з його батальйону зараз складніше.
Я постійно спілкуюся з побратимами, ми майже щодня на зв’язку. Зараз їм тяжко – не тільки тому, що йдуть бойові дії. Дуже довго хлопці воюють, – каже Олександр Головко. – До того я був на фронті постійно 1,5 року – а тут, за пів року реабілітації, уже почав відвикати від тих умов. Їм дуже потрібен моральний відпочинок, хоча б на тиждень, бо втома накопичується.
Під час реабілітації у Франківську Олександр Головко вперше побачив гори, каже – дуже красиво. Після реабілітації теж готовий повертатися на війну.
«Тепер навіть грає у боулінг»
Як розповідає лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Наталія Сенчак, Олександр Головко потрапив до добровольчого шпиталю 6 січня 2024 року. У нього – мінно-вибухова травма лівої руки.
Досі у нього стояв апарат Ілізарова, через що у нього розвинулась контрактура (обмеження рухливості – авт.) у ліктьовому суглобі. А ще – дві пластини у передпліччі, – каже Наталія Сенчак. – Наразі ми розробляємо ці контрактури. Також є травма кисті, ампутовані пальці, ми їх теж розробляємо. Результат помітний: раніше він не міг нічого підняти, а зараз може взяти пляшечку з кефіром, підняти й опустити.
Все ж, за словами лікарки, процес реабілітації Олександра буде довгий – щонайменше пів року.
Найчастіше у шпиталі працюють з мінно-вибуховими травмами, ампутаціями, остеохондрозами тощо. Зазвичай фізична реабілітація займає по три години на день. Це – загальна розминка, лікувальна фізкультура всього тіла, масаж на різні групи м’язів і загальні тренування у спортзалі. Займаються усі разом, індивідуально – лише окремі випадки, які потребують більшої уваги.
Важливо те, що реабілітація має бути постійна, – говорить Наталія Сенчак. – Якщо зробити перерву між заняттями, навіть на один-два дні, процес реабілітації відкочується назад. До мене приходять хлопці, які вже пройшли декілька курсів реабілітації, але відновлення є досить тривалим, зокрема після вогнепальних уражень, після мінно-вибухових травм. Буває, що вони самі не займалися вдома, тому може бути регрес результату. Але все надолужуємо.
Бувають і зовсім неймовірні випадки. Наприклад, один з військових потрапив у «Брасс» близько 2 місяців тому. У нього була травма у шийному відділі хребта – лікарі давали невтішні прогнози на відновлення – і дарма.
У нього права рука не піднімалася взагалі і на лівій нозі був постійний тремор, він не міг підніматися по сходах. Тепер по сходах бігає, бере чашку правою рукою, навіть грав у боулінг, – каже лікарка. – Після огляду професор Вадим Сулима зробив висновок, що операція не потрібна, м’яз відновився сам.
Віртуальна реальність, музей і кіт
Дуже важлива складова реабілітації – психологічна допомога. З пораненими військовими у шпиталі працює психологиня Анна Галущак. Все починається з первинної консультації, де спеціалістка визначає, яка робота потрібна у цьому випадку.
Є ті, хто потребує поглибленої допомоги, і з ними ми можемо працювати у форматі індивідуальних консультацій навіть тричі на тиждень, – пояснює Анна Галущак. – Зазвичай це люди, які мають певні симптоми ПТСР, травматичні спогади – так звані інтрузії, це коли спогади про пережите вриваються у свідомість. Це більше м’яка форма флешбеків – коли людина взагалі не розуміє, де вона зараз, їй здається, що на фронті. А інколи людина почувається непогано, але є порушення пам’яті, уваги – це дуже часто буває на фоні стресу.
Тоді з пацієнтом проводять когнітивні вправи, які допомагають відновитися. Наприклад – з окулярами віртуальної реальності. У них пацієнт може в ігровій формі запам’ятати різні дихальні вправи або як надати собі першу психологічну допомогу.
Також є вправи на покращення пам’яті, які ми виконуємо у групі – як збирання пазлів, кубика-рубика, – говорить психологиня. – Крім того, у нас є групові заняття більш терапевтичного спрямування. А ще тут можна складати пазли, грати в настільні ігри, розфарбовувати.
Одна з улюблених форм реабілітації для військових – виїзди у місто чи за місто. Наприклад, у музеї, театр, на природу. Є заняття у кінному клубі. Це допомагає відволіктися від неприємних думок. Також бійців у шпиталі розважає кіт Брасс.
Це неправда, що військові не готові працювати з психологами, – каже Анна Галущак. – Коли пацієнт на первинній консультації бачить, що йому готові допомогти і ставлять кваліфіковані питання, проблем немає.
Наразі у Першому добровольчому хірургічному шпиталі перебуває 7 військових. Він може вмістити до 14 пацієнтів.
Загалом у 2023 році у шпиталі «Брасс» 2826 пацієнтів отримали безкоштовну медичну та психологічну допомогу, а також пройшли курс фізичної та соціальної реабілітації. Крім того, безкоштовну медичну допомогу в шпиталі минулого року надали 2634 цивільним – людям з інвалідністю І та ІІ груп, ветеранам, членам родин військових.