Хобі бувають різні – хтось віддає перевагу рибальству, хтось гасає на велосипеді, а хтось захоплюється інформаційними технологіями та програмуванням, відтак власноруч створює роботів і бере участь у перегонах.
Шанувальники цього гібриду спорту й науки зібрались в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, аби з’ясувати, чи зможуть їхні творіння успішно пройти складну трасу, прокладену в холі головного корпусу університету, передає правда ІФ з посиланням на сайт ІФНТУНГ
Він не нагадує картинговий трек, а радше схожий на фрагмент системної плати – хвилясті лінії переходять у квадрати й вибагливі лінії. Всі вони складають маршрут, яким має пройти кожен представлений на змагання робот. І тут перемагає найшвидший та, можна сказати, найкмітливіший. Адже роботу доводиться самотужки розпізнавати свою «стежку», щоб не вилетіти за її межі. Так би мовити, не зазнати аварії.
Христина Чепа, директор Івано-Франківського обласного державного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Івано-Франківської обласної ради, що разом з ІФНТУНГ є співорганізатором події, каже:
-Ми вперше проводимо такі змагання спільно з ІФНТУНГ після минулорічного підписання Меморандуму про співпрацю. Розпочали зі змагань з радіоелектронного конструювання в лютому, ось тепер – змагання автономних роботів, а далі плануємо змагання дронів. Також є спільні проєкти з кафедрою екології. Щодо змагань автономних роботів, то вони відбуваються в кожній області і зазвичай спільно з університетами – потужною базою може забезпечити тільки технічний виш. Така співпраця колись практикувалась у Харкові (зараз, на жаль це неможливо), у Дніпрі, Києві, Львові. Ми теж вирішили провести такі перегони й не пропустити їх за жодних умов, попри тривоги та війну.
Цього разу випробовувати свої сили взялися шість команд – «Modern team» (Коломийський ліцей №9), «SpeedLine Mavericks» (ІФНТУНГ), «Легенда лінії» (ЦОІ), «Форсаж» (МЦНТТІМ), «Вогняний спис» (ЦОІ) і «KEPCAR» (Коледж електронних приладів). На дистанцію вийшли роботи, зібрані руками як школярів, так і студентів – змагуни різновікові, але хобі у всіх однакове – робототехніка. На перший погляд – суто тобі забавка. Але це тільки на перший погляд.
Член журі, голова Ради молодих вчених ІФНТУНГ, доцент кафедри технічної механіки, інженерної та комп’ютерної графіки Інституту інженерної механіки та робототехніки Василь Витвицький зазначив
– Це спочатку забава, але може мати важливе практичне застосування на виробництві, для логістичних операцій. Приміром, склад «Амазон» обслуговують роботи. Це як автокара, котра не потребує водія.
Проректор із наукової роботи ІФНТУНГ Олександр Кондрат взагалі вважає, що аматорська робототехніка відкриває її шанувальникам широкі горизонти:
-Із таких початкових кроків починають майбутні генії і справжні професіонали в перспективі.
Володимир Корнута, директор Центру інноваційного розвитку ІФНТУНГ, доцент кафедри інженерії програмного забезпечення Інституту інформаційних технологій, який також цього разу також – у суддівській колегії змагань, пояснює:
-Діти опановують низку ключових технологій – обробку сигналів від датчиків на невеликих обчислювальних ресурсах, вчаться задавати керуючі сигнали, працювати з автономними роботами. А ці роботи застосовують ся там, де людей не варто залучати – у промисловості, на розмінуванні, є роботи-пожежники і т.д. Подібний досвід дає можливість обирати потім надзвичайно популярні зараз технічні спеціальності.
На питання, чи складно вчитись робототехніки, відповідає?
-Треба знати основи робототехніки, як конструюється механіка і програмування. Але на це піде 7 – 10 інтенсивних занять по 1,5 години. Більшість комплектуючих – покупні деталі, Зробити власноруч треба тільки корпус, а він простенький і не потребує багато часу для виконання. Вартість деталей коливається від 600 грн. і до 5 тис. грн.
Христина Чепа погоджується: хобі – не з дешевих. Але буває так, що дітям не коштує ні копійки:
- Деталі можуть бути на фінансуванні ліцеїв і цілих громад. І коли до справи береться громада, як у Коломиї, то отримує потужний результат. Ось цього разу коломияни дуже достойно представили свої два роботи. Чудово презентував своїх вихованців Олександр Аронець – у нього три команди, від коледжу електронних приладів, від Міського центру науково-технічної творчості та Центру освітніх інновацій.
Дехто зі змагунів уже й сам міг би бути тренером, з огляду на підготовку й досвід. Розмовляємо з очільником студентської команди ІФНТУНГ «Speed Line Mavericks» Ігорем Пронюком. Нині він аспірант, але робототехнікою захопився ще до вступу на бакалаврат кафедри комп’ютеризованого машинобудування, а це вже років шість тому. Каже, обирав виш після Коледжу електронних приладів і вже мав розуміння того, чим буде тут займатись – ні на хвилину не розчарувався. Для нього робототехніка – не тільки хобі:
Так, це цікаво й весело, хоча не завжди все працює, як плануєш, але з проблемами цікаво розбиратись. Робототехніка має й велике практичне застосування. По перше, вона привертає увагу студентів до мікроконтролерів – на прикладах їм цікавіша ця тема. Але такі знання можна застосовувати в майбутньому – роботи працюють на підприємствах, в тому числі маніпулятори.
Початківцям радить починати з невеличкого набору «Arduino», який легко дістати, і з уроків в YouTube. Це найпростіший спосіб почати займатися програмуванням і конструюванням на базі мікроконтролерів «Arduino», навіть самостійно, без наставника.
До слова, команда ІФНТУНГ увійшла в число переможців змагань. Не дивно, бо як назвеш корабель – так він і в дорогу рушить. А оскільки слово «мavericks» означає людину з альтернативною думкою, а самі змагуни звертають увагу на те, що це – назвисько пілотів із нестандартним, креативним підходом, котрі часом ідуть проти загальних правил, то такий підхід, очевидно, й зумовив високий результат. Загалом сходинки п’єдесталу пошани посіли:
- 1 місце – команда “Вогняні списи” Центру освітніх інновацій Івано-Франківської міської ради;
- 2 місце – команда “Speed Line ” Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;
- 3 місце – команда “Modem team” Коломийського ліцею № 9 Коломийської міської ради.
Переможці нагорожені подарунками від університету і грамотами. Але крапку на цьому організатори не ставлять. Христина Чепа зазначає:
-Плануємо обласні змагання восени. Цього разу була більш товариська зустріч – керівники ділилися досвідом, ніхто не був закритий від колег – це зумовлює хороший результат всієї області. Ну, а тоді – всеукраїнські змагання в Ужгороді.
Тож далі – буде!
