16 липня Україна відзначає День проголошення Декларації про державний суверенітет, доленосна подія відбулася цього ж дня 34 роки тому.
Про важливу подію, перший крок до незалежності України, розповідає Правда.іф з посиланням на “Еспресо.Захід“.
34 роки тому 355 депутатів Верховної Ради УРСР ухвалили Декларацію про державний суверенітет України. Документ проголосив суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, а також незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.
Передумови проголошення Декларації про державний суверенітет України та мовний закон
У той період Декларації про суверенітет ухвалювали майже всі союзні республіки. Згодом стало зрозумілим, що саме вони були першим кроком до проголошення повної незалежності та виходу зі складу СРСР.
Розпочали цей шлях найпершими країни Балтії. Ще 16 листопада 1988 року Верховна Рада Естонії ухвалила Декларацію про суверенітет. А власне незалежність ця країна здобула лиш дещо швидше, аніж Україна, 20 серпня 1991 року, хоч поштовх до цієї доленосної події був ще рік до того. Тоді як Литва проголосила свою незалежність 11 березня 1990 року, а Латвія – 4 травня 1990 року.
Тим часом 15 травня 1990 року почала працювати нова обрана на вільних виборах Верховна Рада УРСР. Проте про повну незалежність України тоді ще не йшлося – на порядку денному було питання про ширшу автономію у складі СРСР. На той момент більшість у Раді мали комуністи, їм належали 239 голосів, тож так їх і назвали – “група 239”.
Фото: Ірпінська міська рада
Підготовка Декларації та голосування
Представлення та обговорення проєктів Декларації тривало у Верховній Раді УРСР упродовж двох тижнів – з 28 червня до 11 липня.
12 варіантів Декларації
Серед запропонованих варіантів був офіційний від Президії та інший від депутатської групи “За радянську суверенну Україну”. Тим часом опозиція представила до обговорення дев’ять варіантів. Серед них авторські, зокрема, Сергія Головатого у співавторстві з Євгеном Тимченком (тоді старший науковий працівник Інституту держави і права), народорадівців Степана Хмари, Сергія Семенця, Тетяни Яхеєвої, Івана Валені, групи депутатів у складі Лариси Скорик, Івана Зайця, Володимира Івасюка, а також варіант лідера республіканців Левка Лук’яненка.
У той час, як народорадівці фокусувалися на питаннях територіальної цілісності України, економічної самостійності, запровадження українського громадянства та інших важливих моментах державотворчості, компартійці мали інші плани. Для них Декларація мала стати основою для укладання нового Союзного договору. Але попри політичні розбіжності і влада і опозиція були одностайні у необхідності ухвалення такого документу.
Зрештою за основу Декларації взяли проєкти депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії Верховної Ради України.
Голосування
16 липня у Верховній Раді зібралися та зареєструвалися 384 депутати. Почалося голосування, за результатами якого “виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави” схвалили Декларацію про державний суверенітет України.
Тоді зі всіх присутніх “за” проголосували 355 депутатів. Проти виступили лише 4 депутати, 1 – утримався, тим часом решта – не брали участь у голосуванні.
Фото: Волинський краєзначий музей
Основні тези Декларації про суверенітет
- – закріплення державного суверенітету України;
- – народ України становлять громадяни республіки всіх національностей;
- – поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову;
- – виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;
- – самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, науки, культури, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;
- – нейтралітет;
- – гарантія права на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей, що проживають в Україні.
У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як “верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах”.
А розділи мали такі назви: Самовизначення української нації Народовладдя, Державна влада Громадянство, Територіальне верховенство (про недоторканість кордонів), Економічна самостійність, Екологічна безпека, Культурний розвиток, Зовнішня і внутрішня безпека та Міжнародні відносини.
