Прохолодний вітер Карпат. Шумить річка поблизу будинку. А у вікна стукають гори, яких то ховає, то випускає зі своїх обіймів туман. Такі пейзажі щодня бачать відвідувачі книгарні-кав’ярні “Коцюбинський”, розташованій у селі Верхній Ясенів, що в Івано-Франківській області.
Цим краєвидом залюбки готова поділитися з кожним охочим власниця закладу Анна Павліченко. Сюди ж на відпочинок уже в жовтні вона запрошує військовослужбовців, ветеранів і ветеранок, які хочуть насолодитися спокоєм природи.
Тримаючись траси Чернівці-Верховина, зупинившись обабіч села Верхній Ясенів, присілок Царина, зупиніть машину та перейдіть кладку. Пройшовши сто метрів наліво, ви знайдете модульний будиночок посеред гір — книгарню-кав’ярню та артпростір “Коцюбинський”. Навпроти нього шумить річка Чорний Черемош. Саме там, за романом “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського, проводили свій час головні герої Іван і Марічка. Зайшовши всередину будиночку, вас зустріне простір, повний книг і запаху кави. Можливо, вам навіть пощастить, і ви потрапите на письменницьку зустріч чи музичний вечір, які нерідко тут проводяться, пише Рубрика.
У Верховину Анна приїхала з Києва, де десять років пропрацювала лікаркою-педіатринею. Мала власну лікарську практику, а після 2014 року стала сертифікованою інструкторкою НАТО з тактичної медицини — у складі волонтерських команд навчала українських військовослужбовців.
З початком повномасштабної війни жінка відкрила у собі новий талант — письмо. Війна й Україна — головні теми її творів, які перекладені й презентовані у різних країнах світу. Надихає авторку бажання перемоги й кохання до чоловіка Василя, який зараз служить у ЗСУ.
Саме з їхньої спільної мрії утворився простір “Коцюбинський”.
“Так збіглося, що ми з чоловіком, коли одружилися, мріяли переїхати на Прикарпаття“, — згадує Анна. Василь запропонував купити земельну ділянку, і це пришвидшило їхній переїзд.
Закоханість у Верховинщину сталася після їхнього з донькою візиту, де вони відвідали екскурсії від місцевого мешканця. Музей Івана Франка, цікаві місця, де бували українські класики, гора Писаний Камінь (пам’ятка природи недалеко від села Верхній Ясенів) — місця, які запам’яталися їм.
Пара довго шукала будинок, який би припав до душі, однак такого не знайшлося.
“У мене був задум — зробити місце для ретриту, відновлення через мистецтво від війни, для ветеранів і їхніх сімей. Ми шукали місце, де це можна було б проводити, де можна розслабитися, відпочити. Щоб воно було не в шумному місці чи десь при дорозі“, — говорить Анна.
Тоді у подружжя виникла ідея — спробувати побудувати будинок самостійно на купленій ділянці, де все було б саме так, як вони задумали. Окрім місця для ретритів, Анна вирішила облаштувати простір як книгарню-кав’ярню. “Такий формат зразу спав на думку. Тому що на момент відкриття не було жодного схожого місця в Карпатах. І, власне, коли я раніше робила презентації своїх книг, мені подобався такий формат. Коли ти ненав’язливо пропонуєш людині культурний захід. Вона може просто попити кави й торкнутися літератури. Максимальна імплементація культури у наше життя“, — говорить Анна.
Так почалася клопітка робота над створенням простору. У процесі роботи засновниця вирішила податися на грант від Дія.Бізнес, аби фінансово підтримати свою ідею. Вона отримала невеликий бюджет, який став “добрим поштовхом” для старту.
“Коли вже люди повірили в те, що ти варта того, і дали ці кошти, то настав час, коли не можна було відступати“, — каже жінка.
Вона найняла будівельну компанію, яка створила модульний будиночок, орієнтуючись на ідеї засновниці. Анна самостійно продумувала кольори, фактури — загальний інтер’єр будинку, аби створити комфортне місце.
Засновниця назвала простір на честь Михайла Коцюбинського, який надихнув її своїми розповідями про це місце. Книгарня-кав’ярня “Коцюбинський” розташована у селищі Верховина, поблизу місць, де відбувалися події в романі та фільмі “Тіні забутих предків”.
Найбільшою важкістю морально для Анни було готувати простір наодинці, адже чоловіка, військового ЗСУ, не відпустили у відпустку. Тому їй довелося брати всі процеси на себе.
Будівництво, яке мало завершитися за місяць, затягнулося через брак коштів. На той час у жінки уже була домовленість на день відкриття провести на базі простору 10-й Всеукраїнський літературний фестиваль “Письменницька ватра над Черемошем”.
“І виходило так, що ми не встигали закінчити, доробляли все в останню ніч. Ми не мали коштів, щоб найняти когось. Тому я в останній момент самостійно збирала меблі з JYSK. Мені допомагали діти, які ходять у нашу театральну студію. Потім наша бариста сказала, що не працює кавомашина, у неї нічого не виходило. Це було дуже напружено“, — Анна згадує ті дні.
Кавомашина, на щастя, виявилася справною, тому без напоїв не залишився ніхто.
“Коли я відчиняла двері для всіх, то, чесно кажучи, була в такому стані, що нічого не розуміла. Я зазвичай ніколи не готуюся до виступів, мені важливо, щоб це був не сценарій, а справжня жива емоція, яка живе в тебе в серці й ти міг нею ділитися. І коли я давала свою промову, то трішки плакала: розказувала про дітей, які мені допомагали, труднощі, які в нас були“, — згадує жінка.
У той день у гості завітали голова Національної спілки письменників України НСПУ, голови обласних спілок, літератори та літературні критики. Це поклало початок майбутнім мистецьким заходам у закладі “Коцюбинський”.
А їх на нині проведено багацько. Простір надає свою локацію для охочих організувати захід безплатно. Потрібно лише написати на сторінку закладу або ж зателефонувати за номером, який вказаний на сторінці.
“Коцюбинський” навіть пропонує власного артменеджера, який допоможе організаторам якісно підготуватися до події: затвердить дати, допоможе з речами й запрошенням гостей й створить комфортні умови.
“Ми завжди відкриті й будемо тільки раді, щоб наш простір був наповнений творчими подіями. Це ще одна із наших місій — щоб люди могли самореалізуватися і показувати свої таланти, а не складати їх десь там, у скриньку. У цій місцевості багато творчих людей“, — говорить Анна.
За менш ніж місяць у просторі вже було проведено дві всеукраїнські події. Другою став Всеукраїнський симпозіум-пленер, присвячений 160-річчю дня народження Михайла Коцюбинського, 100-річчю Сергія Параджанова і 60-річчю з моменту створення фільму “Тіні забутих предків”. Анна з гордістю каже, ці три великі круглі дати об’єднали учасників зі всієї України саме тут. У гостях побувала й онука Коцюбинського.
Зараз простір приймає у себе туристів, місцевих митців, відвідувачів з усіх точок країни. Серед них — й іноземні туристи, які купують книги про російсько-українську війну англійською мовою, що завбачливо стоять на полицях книгарні-кав’ярні, та поширюють наші історії за кордон.
Серед них також стоять українськомовні книги на різну тематику, багато тут зібрано про Верховинщину та місцеві традиції. Їх можна придбати або почитати у просторі безплатно.
Щотижня простір відвідують місцеві підлітки — у просторі проходять заняття театрального гуртка “Сонячна хата”. Тут вони роблять постановки на різні твори, в тому числі на уривки романів Коцюбинського та власні твори Анни.
У планах засновниці — створити інтерактивний музей, присвячений Коцюбинському. Зараз у книгарні-кав’ярні міститься декілька його фото, однак вона хоче, аби відвідувачі мали різні можливості: прослухати його твори в навушниках у тиші або ж відвідати кінопоказ фільмів, основаних на його творах.
Першочерговою ідеєю Анни було створити місце для відпочинку військових і їхніх сімей. Через продаж книг і кави вона збирає кошти, аби створити безплатну програму ретриту.
Перший захід запланований на 11-13 жовтня. Він буде присвячений відновленню через мистецтво. Тренеркою виступатиме художниця-психологиня, а у програмі дводенного ретриту — терапевтичне письмо, театральні інтерактиви, навчанні гри на дримбі й інше. Анна прагне, щоб у кінці заходу кожен з учасників міг не лише повчитися різних видів мистецтва, але й створити власний творчий продукт: збірку творів, картину тощо.
Засновниця уже зараз облаштовує простір інклюзивними рішеннями: організовує пандус, аби забезпечити потреби людей з інвалідністю, а на полицях ви знайдете навчальну літературу — посібники з комунікації під час війни, надані простору волонтерським проєктом “Як ти, брате?”.
На перший ретрит команда планує запросити місцевих ветеранів, їхні сім’ї та зробити оголошення у соцмережах.
Анна мріє проводити такі ретрити на постійній основі, а для цього потрібні кошти. Цього місяця вона зі знайомою мисткинею запускатимуть аукціон картин. Схожий аукціон уже проводиться у просторі “Коцюбинський”: команда розігрує розписані тубуси для збору на РЕБи військовим. Підтримати ініціативу можна донатом на фонд чоловіка Анни Василя — ГО “Дерево життя — відродження”.
