Приблизно 5 тисяч штук військового спорядження пошили безкоштовно для військових волонтери у Снятині на Івано-Франківщині. Швачки об’єдналися на початку повномасштабної війни.
Для роботи, зокрема, ремонтували старі машинки, а організаторка ініціативи Світлана Івлєва на склад перетворила власне приміщення, де була більярдна та кафе. Сировину для виробів закуповують за гроші благодійників, пише Правда.іф з посиланням на Суспільне.
Шиють від підсумок до наметів
Швачки-волонтерки зі Снятина за час повномасштабної війни мають досвід у пошитті 61 виду військового спорядження. Найчастіше вони виготовляють різні моделі підсумок: для магазинів, РПГ, протигазів, фляг. Однак шиють і плитоноски, флісові кофти, чохли для касок, дощовики, штани, намети. Деяких речей, каже Світлана Івлєва, пошили по кілька, деяких — по 600-700 штук.
Організаторка волонтерського швейного виробництва Світлана Івлєва. Суспільне Івано-Франківськ
“Телефонують військові й кажуть: “Світлано, треба пошити чохол до браунінга”. А я ще в житті такого слова не чула, і думаю, як я маю подати цю інформацію дівчаткам, які справді шиють, тому що я — лише носій ідей. Там, каже, подивишся в інтернеті, то просто. І, словом, ми пошили й для браунінга чохол, і для MG-кулемета, і для ДШК-кулемета. Маємо підсумки для РПГ. На жаль, зараз є велика потреба в медичних ношах, маємо теж їх дві різні моделі”, — каже Світлана Івлєва.
Цех працює від початку великої війни. Жодну річ швачки не продають. Аби щось не потрапило на ринок, на кожному виробі пишуть маркером слово “Снятин” та малюють серденько.
На кожному виробі швачки пишуть маркером слово “Снятин” та малюють серденько. Суспільне Івано-Франківськ
“Поки що нам ще ніхто не говорив, що купив десь річ з таким підписом. Надіюся, так буде і надалі”, — говорить Світлана Івлєва.
“Якби мені навіть платили за цю роботу, я все одно б віддавала ці гроші для ЗСУ”
Зі слів волонтерки, наразі у цеху постійно працюють шість-сім швачок: як зі Снятина, так і переселенці. Ходять у майстерню, як на роботу, але зарплатню за свою працю не отримують.
“Ми тут маємо безоплатний ресторанний обід, і це нас тримає в силах. Будемо казати відверто: якщо голодний, то ти не зможеш весь день працювати, а ми працюємо кожного дня, окрім релігійних свят. Уже зробили собі два вихідні, бо дуже втомлені психологічно, морально і фізично також. Але якби я залишилася вдома більш ніж на три дні, я б, напевно збожеволіла, тому що новини не тішать абсолютно”, — говорить Світлана Івлєва.
Швачка Богдана Голей каже: її мрія стати художником-модельєром так і не здійснилася, тому вона рада, що має все ж можливість реалізуватися у дотичній до цього справі.
Швачка Богдана Голей. Суспільне Івано-Франківськ
“Єдине, що я шила, це — для себе і пізніше, коли вже стала мамою, шила для доні. В мене був страх, чи я зможу. Все ж таки наважилася і прийшла. Якби мені навіть платили за цю роботу, я все одно б віддавала ці гроші для ЗСУ”, — розповідає Богдана Голей.
“Мотор з машинки з Оріхова знову працює на оборону України”
Військову амуніцію швачки шиють на семи машинках, чотири з яких — ще радянські.
“Їх нам дав у користування хороший знайомий. З них і почалося все це виробництво. Одну з машинок ми ідентифікували, що вона з 50-х років”, — каже організаторка волонтерської ініціативи Світлана Івлєва.
Швейне виробництво у Снятині. Суспільне Івано-Франківськ
З її слів, на одну з машинок, яка вийшла з ладу, вони встановили мотор з розбитої російськими військами швейної фабрики в Оріхові.
“Нам військові передали цей мотор і ми його вмонтували у швейну машинку, яка поламалася. І ось тепер цей мотор знову працює на оборону України. Ми пообіцяли собі, що у разі чого, власникам повернемо назад”, — каже волонтерка.
Швачка Тетяна Фрондзей, яка працює за радянською швейною машинкою, каже, що вона здатна працювати з міцною тканиною і нитками, тому добре годиться для пришивання строп.
Швачка Тетяна Фрондзей. Суспільне Івано-Франківськ
“Ми все старе поремонтували, все працює. Допомагаю, чим можу. У кожного свій фронт”, — розповідає жінка.
Є у цеху і швейна машинка, за якою ніхто не працює. За нею минулого року шив вироби Ігор Терентяк. Він допомагав розробляти перші підсумки до РПГ, бо єдиний серед цих волонтерів знав, який вигляд має цей виріб.
“Влітку 2023 року волонтеру Ігорю Терентяку за швейною машинкою стало погано через серце, і він помер. Але його фото постійно є з нами. Він нам дуже допомагав, давав “прикурки”, коли ми “розклеювалися”, бо психологічно — це важка робота”, — розповідає Світлана Івлєва.
Волонтер Ігор Терентяк, який помер влітку 2023 року. Суспільне Івано-Франківськ
Замість більярдної й кафе — склад для військового спорядження
Склад, де зберігають швейні вироби та інші речі, які потім відправляють на фронт, Світлана Івлєва зробила у приміщенні, де до великої війни працював її приватний бізнес. Там розташовувалися більярдна та кафе.
“Я просто не розуміла, як зможу дивитися, як тут буде спокійно грати будь-який чоловік у більярд чи пити каву, чи пиво, а інша дитина, інший чоловік чи чийсь брат буде воювати. Тому так”, — каже Світлана Івлєва.
