Що є важливішим у кіно: форма чи зміст? Кожен може обирати самостійно, але ми впевнені, що будь-який фільм стає значно цікавішим, коли він вражає операторською роботою, вигадливими образами та колірною гамою.
У цій добірці ШоТам розповість про неймовірно гарні українські стрічки, які ви маєте подивитися, передає Правда.іф.
«Тіні забутих предків», реж. Сергій Параджанов
Це стрічка, яка стала символом політичного протесту й боротьби за свободу та проголосила початок нової течії українського кіно. Екранізація однойменного твору Михайла Коцюбинського розповідає про Івана й Марічку — дітей з родин, які тривалий час ворогують. У дорослому віці пара закохується, проте доля їх розлучає. Зйомки відбувалися в селі Криворівня на Гуцульщині, а оператором вступив один з найвидатніших українських режисерів Юрій Іллєнко.
«Тіні» належать до школи українського поетичного кіно, для якого характерними є візуальна виразність, звернення до історичних та етнографічних джерел і багата образна система. Також радимо подивитися «Колір граната» — стрічку, яка стала апофеозом візуальної кіномови Параджанова.
Подивитися фільм можна на Takflix.
«Вечір на Івана Купала», реж. Юрій Іллєнко
Екранізація оповідання Миколи Гоголя, заборонена радянською цензурою, розповідає про селянина Петра. Він закохався в доньку свого хазяїна, який відмовляється віддавати її заміж за батрака. Петро ж ладен підписати угоду з дияволом, аби бути разом з коханою. За побутовим сюжетом з елементами містики Іллєнко приховує опис української історії та створює один з найвиразніших фільмів українського поетичного кіно.
Стилістика фільму багато в чому випередила свій час — незвичні візуальні рішення та монтаж можна сміливо назвати передвісником кліпової естетики. Радимо звернути увагу на фільмографію режисера й також подивитися стрічки «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу» та «Лебедине озеро. Зона», адже кіномова митця в різні періоди його творчості була виразною та унікальною.
Переглянути стрічку можна на Takflix.
«Мамай», реж. Олесь Санін
Дипломний фільм Олеся Саніна створений на основі кримськотатарських легенд. Санін виступив водночас режисером і сценаристом та доклав руку до художнього оформлення й написання пісень до стрічки. Фільм є авторською версією історії виникнення одного з провідних образів українського епосу — християнина з тюркським ім’ям козака Мамая.
Оператор фільму Сергій Михальчук отримав за свою роботу низку фестивальних нагород. А у 2004 році він разом з режисером Олесем Саніним, композиторкою Аллою Загайкевич і виконавцями головних ролей Вікторією Спесивцевою та Андрієм Білоусом був відзначений Державною премією України імені Олександра Довженка.
Подивитись фільм можна на Takflix.
«Ми є. Ми поруч», реж. Роман Балаян
Головний герой — хірург Олексій, який втрачає хрещеного сина під час операції. У спробі втекти від думок про трагедію, чоловік виїжджає в тихе місце, з яким у нього пов’язані особливі спогади, і раптово зустрічає незнайомку, яка потребує допомоги.
Чорно-біла стрічка вийшла після 12 років перерви у фільмографії режисера. Радимо також подивитися його класичний фільм «Польоти уві сні та наяву».
Стрічку можна переглянути на Megogo, Sweet.tv.
«Атлантида», реж. Валентин Васянович
Події відбуваються на Сході України за рік після закінчення війни. Донбас звільнили з окупації, проте ці території непридатні для життя. Головний герой Сергій у минулому військовий, а тепер працює на металургійному заводі й намагається звикнути до цивільного життя, проте це значно складніше, ніж йому здавалося.
Прем’єра відбулась у 2019 році в межах програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю, де фільм відзначили головною нагородою. Попри тематику, режисерський стиль Васяновича меланхолійний і статичний. Автор використовує довгі та широкі плани, через що його стиль порівнюють з Роєм Андерссоном.
Подивитися стрічку можна на Megogo і Takflix.
«Памфір», реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
Дебютний повнометражний фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука розповідає про колишнього контрабандиста Леоніда (Памфіра), який повертається додому з заробітків за кордоном. Родина героя вмовляє його залишитись удома до святкування Маланки, а син разом з батьковими документами на виїзд підпалює місцеву церкву. Спроба компенсувати збитки змушує Памфіра повернутись до незаконної діяльності.
Оператор стрічки Микита Кузьменко також працював над кліпами Гаррі Стайлза, Post Malone, The Weeknd, Cardi B та Doja Cat спільно з режисеркою Танею Муіньо. Кузьменко зображує маланкові обряди з притаманною святу експресією та еклектикою, а атмосфера осінньо-зимової Буковини тут не може не захоплювати.
Подивитися фільм можна на Netflix і Takflix.
«Будинок “Слово”. Нескінчений роман», реж. Тарас Томенко
Це стрічка про представників «розстріляного відродження», заснована на багаторічному дослідженні документів цієї епохи. Тарас Томенко разом Любов’ю Якимчук спершу створили документальний фільм «Будинок «Слово»» у 2017 році, тож ігрова стрічка стала логічним наступним кроком.
У 1927 році в Харкові за наказом Сталіна збудували будинок, в якому оселилися українські митці — поети, письменники, художники та режисери. Одного дня в будинку з’являється новенький — коректор, який мріє стати частиною харківської богеми. Аби оселитися тут, йому дійсно знадобився талант — талант підслуховувати та переповідати все почуте агенту НКВС.
Стрічка детально відтворює побут героїв протягом буремних 1920-1930-х років і вражає точністю кастингу. Більшість сцен у фільмі чорно-білі, але кольори поступово змінюються на користь темних відтінків відповідно до настання темних часів.
«ШТТЛ», реж. Аді Вальтер
Червень 1941 року. У єврейському штетлі на Львівщині повним ходом йдуть приготування до весілля сина м’ясника та доньки рабина. Інтрига цієї події полягає в тому, що наречена любить іншого, і він планує її викрадення. Водночас до штетла наближається нацистський ескадрон смерті.
Стрічка, створена в копродукції України та Франції, є першою в Україні, знятою в технології «одного кадру». «ШТТЛ» — чорно-біла картина, яка, попри свою монохромність, захоплює вигадливою постановкою.
Подивися стрічку можна на Sweet.tv.