14 січня 2025 року Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка провів пресконференцію з нагоди чергової прем’єри 86-го театрального сезону – хореографічної імерсивної вистави в жанровому визначенні «інтерлюдія руху» «Біла тінь» у режисурі хореографки Ольги Семьошкіної за мотивами п’єси Карела Чапека «Біла пошесть».
Про це інформує кореспондент новинного порталу Правда.іф.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Імерсивна постановка у форматі фізичного театру відбувається без слів, натомість актори розповідають історію мовою тіла. Звучить лише кілька фраз – у кульмінаційний момент, коли йдеться про ціну миру, яку ми не готові заплатити, навіть дивлячись в очі смерті.
Прем’єра постановки «Біла тінь» відбудеться 15 січня о 16:00 та о 19:00 у сценічному просторі сцена-цех, знайомому публіці за виставою режисера Ростислава Держипільського «Модільяні. Я пройшов мостом, якого не існує».
У п’єсі «Біла пошесть» («Bílá nemoc»), що побачила світ 1937 року, Карел Чапек за два роки до початку Другої світової війни та за рік до анексії Третім Рейхом частини території Чехословаччини, розмірковував про сутність війни та авторитаризм.
Сюжет п’єси розкриває боротьбу за владу і честь, у якій протистоять великі цінності. Чапек наголошує: конфлікт між непримиренними ідеологіями ставить під загрозу саме життя.
Його герої — гуманіст лікар Гален і владолюбний Маршал — зазнають краху. Їх знищує безжалісний натовп, байдужий до ідей і цінностей.
Цікавим є сценографічне рішення Андрія Фішера. Концепція сценографії полягає у залученні глядача до абстрактного простору, який розміщений у просторах декораційного цеху театру. Він складається з балюстради другого поверху, на якій будуть три персонажі – Маршал і двоє його помічників. Все інше – це підлога білого кольору у відтінку біла глина і одяг, який замішано у фактуру покриття підлоги. Це відсилка до пам’ятника Голокосту у Відні. А також червоні залізні клітки – відсилка до обмеження простору і волі людини.
Актори, з якими працювала і психологиня, поступово вводитимуть глядача у цей простір, де буде багато вигаданих елементів і подій, котрі глядач впізнаватиме, накладаючи на події реальності, в такий спосіб повя’зуючи те, що з ним відбувається, з тим, де він зараз перебуває.
Також актори спілкуються з глядачами, коли залучають їх до співдії, до участі у виставі (це відбувається лише за бажанням людини). Авторка костюмів Таїсія Карась пояснює. що деталі костюмів також інтегрують сучасні елементи практичності з мінімалізмом у дизайні.
Елементи одягу символізують не просто фізичну, але й емоційну трансформацію, що відбувається в умовах концентрованої зупинки часу. Музику до вистави створила Надія Левченко. Вона запропонувала інструментально-електронні сонати, в яких відбуватиметься дослідження звуку і руху, наголосивши на доречності їхнього співіснування і можливості існування окремо в одній історії.
Загалом вистава «Біла тінь» за мотивами п’єси Карела Чапека «Біла пошесть» може бути розглянута як простір для роздумів, пауза, що дає можливість переосмислити життєвий досвід і відкрити нові глибокі сенси – коли слова зайві.
Вона символізує відступ від потоку, запрошуючи глядачів зануритись у себе.
Також цю постановку можна сприймати як ритуал: інсценуючи події, котрі нас травмували, ми у безпечних умовах, об’єднавшись, разом отримуємо зцілення.
