«Бандера наш». Як розвиватимуться далі події між Варшавою і Києвом

Рада дала відповідь полякам. Пише Главком.

Історія з польським «антибандерівським» законом триває. У вівторок Верховна Рада схвалила  заяву у зв’язку з так званим «антибандерівським законом», прийнятим Сеймом і Сенатом Польщі.
Нагадаємо, цей документ вносить зміни до закону про Інститут національної пам’яті та інших законодавчих актів сусідньої країни. Зокрема, встановлює  заборону на пропаганду в країні ідеології українських націоналістів та відповідальність, в тому числі, кримінальну, за заперечення їхніх злочинів. Також законом вводиться кримінальна відповідальність за твердження про пособництво поляків нацистам у роки Другої світової війни, у тому числі, про причетність поляків до Голокосту. А це вже викликало обурення Ізраїлю.
Сьогоднішнє звернення Ради до поляків мало, скоріше, ритуальний характер. Воно навіть пришвидшило запуск антиукраїнського закону в дію – цього ж дня польський президент Анджей Дуда заявив, що підпише скандальний закон і спрямує його до Конституційного суду. При цьому він під час спеціального звернення у президентському палаці у Варшаві зробив компромісні паси у бік Ізраїлю, а от на претензії України жодним словом не зреагував.
Заява, що була прийнята Радою, насправді, максимально обходить гострі кути (альтернативний проект звернення, підготовлений позафракційними депутатами від «Свободи» та іншими, мав більш жорсткіші формулювання).
Українські депутати оголосили про своє «розчарування та глибоку стурбованість» діями Варшави, недопустимість подвійних стандартів, розгортання антиукраїнських настроїв та створення атмосфери тиску та залякування. Не обійшлось без згадки спільного ворога – «російського агресора і окупанта». Також українські парламентарі акцентували на Декларації пам’яті і солідарності від 20 жовтня 2016 року, якою відзначено боротьбу українських і польських національних сил антикомуністичного руху опору, які створили моральну основу для відновлення незалежності держав. Верховна Рада і польський Сейм тоді погодилися з необхідністю активізації неупереджених історичних досліджень та стримування сил, які ведуть до суперечок в наших державах. Але підписаний Дудою радикальний закон цю декларацію фактично нівелює.
Тепер питання, як саме цей польський закон буде працювати. За ним, якщо увімкнути фантазію, можна саджати або оголошувати в міжнародний розшук будь-кого, хто лайкнув «неправильний», на думку польської Феміди, пост в соцмережах або поширив світлину з бандерівською символікою. Враховуючи кількість українських заробітчан в Польщі, переважно з західних областей, з притягненням їх до відповідальності за бажання проблем не виникне.

Або ж резонансний закон має більше внутрішньополітичне значення для правлячої партії «Право і справедливість». У Варшаві вирішили дістати з шухляди антиукраїнську тему, аби перебити журналістське розслідування щодо сучасних польських правих рухів, які не особливо соромляться святкувати день народження Адольфа Гітлера. Тому «ПіС» і витягнула на світ Божий проект правок до закону про Інститут національної пам’яті правопопулістського Руху Павла Кукіза, але до його практичного використання справа просто не дійде

Таке відволікання уваги вже призвело до гучного міжнародного скандалу з Ізраїлем, де зміни сприйняли дуже болісно як виключне пропольське сприйняття історії та ототожнили з черговим прикладом зародження нацизму. Була інформація, що в Ізраїлі навіть роздумують щодо відкликання свого посла з Варшави.

У Києві до таких радикальних кроків не готові і поки обмежуються «глибоким занепокоєнням». Але якщо закон дійсно запрацює і за пропаганду бандерівської ідеології (в її польському розумінні) нашим співвітчизникам почнуть давати тюремні строки, відносини України та Польщі отримають величезне випробування.

«Главком» поспілкувався з депутатами різних політичних сил і зібрав прогнози того, як події між Варшавою і Києвом розвиватимуться далі.

Польща зробила гірше, перш за все, собі

 
Андрій Іллєнко, позафракційний
Дуже погано, що це безглуздя сталося. Насправді стратегічно Польща зробила гірше, перш за все, собі: сваритися з Україною, причому під абсолютно надуманим штучним приводом – це історично категорично не вигідно Польщі. Не знаю, чи будуть вони виконувати цей закон. Якщо виконувати, то що – мільйони українців, які не згодні з польським трактуванням історії, оголошувати злочинцями? Чи це буде такий інструмент політичного тиску? Це просто помилка, яка, як казав Наполеон, гірше, ніж злочин. В Кремлі, безумовно, буде пиятика з цього приводу, тому що Росія досягає своїх цілей і руками польських політиків їй це вдається бездоганно.
Думаю, все-таки рано чи пізно зміниться ситуація в Польщі та і в самій Україні з’явиться влада, яка буде ставати за національні інтереси, а не торгувати ними і терпіти ці приниження. Добре, що Верховна Рада сьогодні обрала хоч якусь позицію. Особисто я не планував і не планую поїздок до Польщі, але мене більше турбує доля сотень тисяч українців, які зараз там знаходяться, і чи не будуть цих людей переслідувати за якісь пости в соцмережах чи перепощування фотографій, які комусь в Польщі не сподобаються. Тобто Польща нав’язує українцям трактування української історії. Але в цій ситуації я продовжую бути стриманим оптимістом, бо Україна і Польща приречені мати, як мінімум, співпрацю. Але деякі польські політики виглядають корисними ідіотами, які не відають, що творять. Або відають, бо є російською агентурою.

Ми апелюємо до здорової частини польського суспільства

Дмитро Тимчук, «Народний фронт»
Надалі чекаємо на реакцію тверезомислячого польського політикуму, але надії мало. Правлячі польські еліти не налаштовані на історичний діалог. У зверненні Верховної Ради дуже коректно згадано декларацію 2016-го року, підписану між Україною і Польщею, яка мала б поставити всі крапки над «і» в історичних суперечках і перевести їх з політичної площини в спільну роботу над певними історичними подіями для формування спільної позиції. Ініціатори польського законопроекту на жодну секунду не врахували дух і букву цієї декларації і переслідують свої політичні цілі. Зрозуміло, що дії Верховної Ради не можуть мати якісь правові наслідки на території іншої держави, але ми апелюємо до здорової частини польського суспільства і політикуму. Певен, що радикальна частина польського суспільства не настільки велика.

Ми вже конфліктуємо з усіма

Олександр Вілкул, Опозиційний блок
За останні чотири роки клани, які знаходяться в Україні при владі, довели нас і до внутрішніх, і до зовнішніх конфліктів. Ми вже конфліктуємо, в тому числі, з країнами, які входять до Євросоюзу – конфлікти з Польщею та Угорщиною, заяви Румунії, Болгарії, Молдови… Влада своєю недолугою політикою довела нас до конфліктів з усіма.

Дуда підпише закон. Дискусії не буде. Це негарно

Іван Винник, Блок Порошенка   
Законом передбачається відповідальність за належність до українських націоналістів, до національного руху за самовизначення українців, за боротьбу за українську націю. Але ми чули про це з інтерпретацій медіа – особисто я не знаю польську мову, тому не мав можливості самостійно ознайомитись з текстом. До речі, погано, що МЗС досі не виклав повний переклад цього закону. Водночас ми прийняли своє звернення, і непогано б, щоб на рівні президентів була збалансована дискусія з цього приводу. Але якщо Дуда вже сказав, що підпише закон, напевно, такої дискусії не буде. Це негарно.

Поляки вирішили, що їм можна

Ігор Луценко, «Батьківщина»
Європа зараз займається силовим нав’язуванням ліберальних ідей, а поляки вирішили зациклитись на національній. На жаль, законодавче втручання в свободу поглядів прийняло у Польщі саме антиукраїнський вигляд, що дуже прикро. Використовуючи напрацьовані Західною Європою практики боротьби з антисемітизмом, гітлеризмом, фашизмом, поляки вирішили, що їм можна так вчиняти.

Ми не виконали свої обіцянки

Юрій Чижмарь, Радикальна партія
Була така думка, що будь-яке наше звернення без попереднього обговорення на рівні міжпарламентських зв’язків може викликати в Польщі тільки зворотну реакцію. За цей період голова Верховної Ради мав би зв’язатися з послом, своїм колегою в польському сеймі, але він цього не зробив. Тому я був не дуже згоден з самим текстом заяви.

Треба також усвідомлювати, що у поляків є претензії до нас. В квітні 2015-го року ми прийняли закон про визнання героїзму учасників визвольних змагань 20-го століття і там була норма, до якої поляки дуже критично ставились і яку ми обіцяли виправити. Принаймні тодішній голова Верховної Ради Володимир Гройсман при мені пообіцяв в польському парламенті виправити норму, яка передбачає відповідальність за невизнання героїзму учасників тих визвольних змагань. Поляки нам казали: «вибачте, між нами йде наукова дискусія і наші фахівці заперечували цей героїзм». Але попри всі наші обіцянки ми так і не змінили цю норму, і польський закон – це один з елементів відповіді на це. У заяві Верховної Ради треба було продемонструвати полякам, що ми готові виправляти власні помилки.
Але польський закон вже прийнятий і скасувати його буде набагато важче. Ми повинні готуватись до його наслідків і співпрацювати з польською стороною, щоб це не перейшло розумні межі, тому що закон дуже складний. Якщо ми в 2015-му році приймали просто узагальнене поняття про відповідальність, і не внесли у Кримінальний кодекс жодної норми, то поляки чітко окреслили в своєму законі історичні моменти. Хоча я знаю від багатьох поляків, що вони самі не розуміють, нащо це приймалося.

Цей закон – це втрати для обох сторін. Поляки відчують це трохи пізніше

Андрій Білецький, позафракційний
Події йдуть по вкрай негативному і песимістичному сценарію. Цей закон – це втрати як для української і для польської сторін. Просто поляки відчують це трохи пізніше. В 21-му сторіччі Україна і Польща є природними союзниками, і треба було думати в бік історичного майбутнього, а не історичного минулого. Цей закон може бути суто формальним і стосуватись більш культурно-історичної площини, а може мати негативні наслідки, оскільки мільйони українців зараз знаходяться в Польщі. Вони беззахисні, не мають жодних статусів і можуть відчути на собі популістську хвилю українофобії, яку вирішила нарощувати польська влада. І українська держава має захищати своїх людей на всіх рівнях – юридичному, дипломатичному або силовому.
Павло Вуєць, «Главком»