У селі Бубнище Болехівської громади, що на Івано-Франківщині, поховали батька дев’яти дітей, командира 3 відділення спеціального призначення, старшого сержанта ЗСУ Володимира Кондрата.
Воїн поліг 27 липня 2023 року поблизу селища Ямпіль Краматорського району. Попрощатися з військовослужбовцем прийшли рідні, друзі, побратими та односельці, повідомляє Правда.іф з посиланням на Суспільне.
Брат загиблого бійця Василь Кондрат каже: Володимир добровольцем пішов на фронт від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну — у лютому 2022 року.
“Я проживаю зі своєю сім’єю 25 років в Італії. Повернувся у перший день війни, а він пішов трохи пізніше, але теж з перших днів. Я навіть не знав, що він може піти, — стільки дітей… Навіть мені не вкладалося в голові. Я вже почув, коли був на Запорізькому напрямку”, — розповідає Василь Кондрат.
Володимир Кондрат народився у багатодітній родині — в сім’ї було семеро дітей. Рідні кажуть: брат був позитивною та енергійною людиною, любив робити добрі справи.
“Він був шостою дитиною в сім’ї. Таким доброзичливим завжди був, щирим, старався всім робити добре, всіх підтримував. Він ліпше діяв, ніж говорив. Знав: треба зробити — зробив, треба допомогти — допоміг”, — каже сестра загиблого Світлана Іванів.
Друг дитинства Іван Івашків говорить: Володимир міг не йти на війну, але вчинив інакше.
“Він — батько дев’яти дітей, але не скористався цим своїм правом і зробив такий героїчний вчинок. Пішов як доброволець. Навесні демобілізувався і знову пішов”, — розповідає Іван Івашків.
З його слів, Володимир Кондрат у березні 2023 року повернувся з війни додому, зводив прибудову до свого будинку. Коли закінчив роботу, підписав контракт і 8 травня знову пішов на фронт.
“7 травня я з ним мав довгу розмову. Він ніби відчував щось, хотів багато говорити. Я йому казав: “Володю, дітей — багато. Дітям потрібен батько. І це теж героїзм виховати так багато дітей”. А він відповів: “Я так не можу. Я відчуваю, що маю бути там”, — говорить Іван Івашків.
Зі слів сестри загиблого Світлани Іванів, удруге брат пішов на фронт через сина, який також підписав контракт із ЗСУ і нині воює.
“Його звільнили, але він знову пішов. Казав нам: “Мій син служить. Я ж не можу залишатися тут, коли вони там захищають нашу землю. Тим більше там — мій син”. І він не зміг встояти, зібрався і пішов”, — говорить Світлана Іванів.
Жінка каже: шкода, що син, який воює, не зміг приїхати з фронту, аби провести батька в останню путь.
“На жаль, на похорон не зміг приїхати син. Йому давали два дні, але лише на дорогу сюди треба стільки. А ще тут і повернутися — це було нереально. На більше — не відпустили”, — говорить Світлана.
Брат полеглого воїна Василь Кондрат розповідає про подробиці загибелі воїна: “Потрапили під мінометний обстріл і — поранення в шию, несумісне з життям. Уламок пробив шию, сонну артерію і вийшов з лівого стегна. Прошило так на 45°”.
Поховали Володимира Кондрата на кладовищі його рідного села Бубнище поряд з іншими загиблими бійцями. Військовослужбовцю було 44 роки.
