Бійці 102-ї окремої бригади тероборони, які нині воюють на Запорізькому напрямку, вдосконалюють тактичні навички. Військовослужбовці відпрацьовують на полігонах прийоми захоплення російських окопів в парах та стрільбу з кулемета.
Більшість хлопців родом з Івано-Франківщини. Але нині разом захищають країну на Запорізькому напрямку, розповідає військовий на позивний “Греб”. Свій бойовий шлях чоловік розпочав з Яблунівської територіальної оборони. Нині ж воює в 102-й бригаді, повідомляє Правда.іф з посиланням на Суспільне.
Під час повномасштабної війни двічі отримав контузію: першу — у Гуляйполі, другу – під Запоріжжям:
“Були на бойових позиціях, і там я отримав контузію серйозну, лікувався три місці. В реабілітації місяці два не говорив. Це була найгірша контузія. По нас крили півтори години, хлопці казали. І так стріляли, що я був у відключці. Мало, що пам’ятаю”.
Військовий на позивний “Колюшик” розповідає, відточують бійці на полігоні в рамках тренування навички прицільної стрільби, зокрема, з крупнокаліберного кулемета “Браунінг”:
“Ось стріляв з того класного такого кулемета, бомба. Все робимо необхідне, для того, щоб знищити ворога. Пішов, бо біда в країні. Прилізли кацапи. Всі йшли і я йшов. Це наш обов’язок”.
Боєць на позивний “Вовк” після строкової служби декілька місяців побув з родиною. З початку повномасштабного вторгнення пішов захищати країну.
На тренуваннях разом із побратимами опановував прийоми захоплення окопів росіян:
“Якщо ви бачите що вони в посадці, наприклад, чи в окопі. Одна група тилова, а друга – західна. І йде вогонь з двох сторін. Якщо одна сторона стріляє, а друга їх прикриває. Де сидять вороги, і починається вогонь на ближній бій”.
За словами виконувача обов’язків командира взводу вогневої підтримки 102-ї бригади тероборони на позивний “Токар”, такі тренування дають можливість вдосконалювати свої знання та навчатися стрільби з різних видів озброєння:
“Я прихильник того, щоб весь підрозділ, який у моєму підпорядкуванні, вмів користуватися всією зброю, яка знаходиться на балансі підрозділу. Все це індивідуально, залежно від людей. Які люди. В нас зараз більшість людей – добровольці”.
Серед таких добровольців – військовослужбовець на позивний “Енді”. Він каже: багато де був закордоном, але понад усе любить Україну:
“Хочу, аби після війни, якщо виживу, не соромно було нікому дивитися в очі. Аби наші люди не виїжджали”.