Від початку повномасштабної війни до Івано-Франківська з різних куточків України переїхало понад 30 підприємств. Серед них легка промисловість, сфера обслуговування, ІТ тощо. Івано-Франківськ за цей період став справді комфортним містом для релокації бізнесу.
Про 6 підприємств, які переїхали до Івано-Франківська, їхню роботу та власників – читайте у матеріалі ВЕЖІ далі.
Харківське поліграфічне підприємство
В Івано-Франківську розпочало роботу харківське поліграфічне підприємство. Виробництво спеціалізується на виготовленні кольорових самоклейних етикеток для різних товарів. Наприклад, на мило, ковбаски, шампуні, банки із горошком тощо.
Співвласник підприємства Юрій розповідає, поліграфічна робота досить клопітка. Втім, не зважаючи на економічне становище країни, клієнтів не бракує. Аби замовити етикетки для своїх товарів, потрібно зв’язатись із менеджерами, узгодити макет, обговорити вимоги. Далі працівники виготовляють оригінал-макет, замовляють форми, узгоджують термін постачання.
Підприємство з виготовлення натуральної косметики
Натуральну косметику тепер виготовляють на Прикарпатті. Ще до війни підприємство розташовувалось у Бучі. Ворожі кулі змусили керівників вивести все обладнання, а з ним на Івано-Франківщину попрямували й працівники.
Власниця підприємства Олена Захарович спочатку не вірила, що в їхнє місто прийдуть рашисти. Та коли з вікна побачила БТР, який стріляє в будинки, цивільних людей та все, що є довкола, зрозуміла, що залишатись в Бучі небезпечно.
Незадовго до 24 лютого Олена разом зі своїм чоловіком відкрила новий цех із вироблення косметики, тож покидати усе – неправильно. Так вирішили перевезти свій бізнес.
Те, як Олена разом з чоловіком, котом, собакою та найнеобхіднішими речами покидала Бучу, жінка згадує із болем в очах. На кожному кроці російська військова техніка, знищені машини жителів Бучі, які намагались виїхати, а в них і самі тіла тих людей.
Вже на Прикарпатті подружжя знайшло нове приміщення для свого підприємства та продовжили виготовляти українську натуральну косметику.
Працівники підприємства переконують, що українська косметика з кожним роком стає все краща та популярніша. А ще кажуть, її можна порівнювати навіть з іноземними брендами.
Запорізький завод кольорових металів
В Запоріжжі завод розташовувався за 50 км від лінії фронту. Тож продовжувати роботу було майже неможливо, розповідає фіндиректор заводу. На ринку це підприємство відоме вже понад 30 років. А ще це найсучасніше виробництво в Україні із європейським обладнанням та стандартами роботи. Керівництво заводу зізнається, що підприємство входить в Топ-5 світових виробників кабельно-провідникової продукції.
Вже в серпні керівництво заводу планує виготовляти 100 тонн експортної готової продукції.
Кава із кавуна
Бариста із Херсону не тільки переїхав до Івано-Франківська, а й розпочав тут власну справу дивуючи іванофранківців оригінальною кавою. Розпочати бізнес в Івано-Франківську Костянтин Дудченко із дружиною Поліною вирішив на кошти, які пара планувала витратити на весільну подорож. Кав’ярня залишилась не тільки із тією ж назвою, яка була в Херсоні, а й з усією продукцією. Родзинка – кава з кавуна.
Костянтин Дудченко розповідає, що херсонська кава спочатку задувалась як туристична атракція. Туристи, які побували в Херсоні, могли прихопити із собою каву вирощену в кавунах. За легендою, із м’якоті херсонських кавунів роблять кавуновий мед, а насіння обсмажується під палючим південним сонцем і стає зерном для кави. А зараз херсонська кава стала особливістю франківського закладу. До того ж, розповідає Костянтин, назва кави нагадує усім відвідувачам про Херсон та те, що зараз там відбувається.
Після закінчення війни, Костянтин планує повернутись додому, але херсонська кава залишиться в Івано-Франківську.
Крамниця домашніх страв
Сім’я вимушених переселенців із Херсонщини переїхавши до Івано-Франківська розпочали власну справу – виготовлення домашніх страв. В крамниці можна знайти і млинці, і вареники, і сирники, і котлети, а готує це все кухар із 50-річним стажем. Людмила Миколаївна вирішила, що її улюблена справа може сподобатись і франківцям. До того ж саме кулінарія допомагала Людмилі Миколаївні відволіктися від окупації Херсону. Попри страх та небажання покидати рідний дім, жінка все ж наважилась виїхати разом із сім’єю. Тепер в тиловому Івано-Франківську вона готує, донька займається закупівлею продуктів, а онучка – вигадує нові рецепти.
Найбільший попит, зізнається пані Людмила, мають рибні котлети. Але й млинці та вареники не пасуть задніх.
Перукарська справа
Леонід попередні 10 років свого життя працював барбером у рідному Краматорську. Та коли в його місті ставало все небезпечніше, чоловік вирішив їхати до Івано-Франківська.
Свою улюблену справу Леонід не полишив. В Івано-Франківську він винайняв квартиру та відкрив чоловічу перукарню. До речі, із собою чоловік привіз крісло для клієнтів, необхідне обладнання та кавоварку. Хоча це ще не все, що Леонід хотів вивезти. Каже, брав із собою те, чим зможе заробляти в Івано-Франківську.
Хоч Леонід вже має достатньо клієнтів, почав розмовляти українською мовою і добре почувається в Івано-Франківську, все ж щойно закінчиться війна, планує повернутись у рідний Краматорськ.
