Розфарбовані старі фотографії, які відкривають історію в іншому кольорі. Завдяки проекту “Нове життя старих фото” WestNews розповідає про минуле Прикарпаття.
Ми вирішили додати кольорів унікальним світлинам видатного фотографа та мандрівника минулого Генріка Поддембського, який був одним з тих, очима якого ми можемо зазирнути в минуле.
Цього разу, пропонуємо вашій увазі цікаві фото Богородчанського району (1936-1938 рр.), а саме – населених пунктів Горохолила, Пороги, Солотвин та Яблунька.
Звичайно, деякі з них мають небагато кольорів, бо у фотографіях не чіткі контури. Але можна уявити, як би виглядали події на фото, якщо б їх сфотографували вчора:
Село Горохолина (до 1946 р. – село Горохолина Ліс)
В Горохолині проживала найбільша німецька громада краю. Станом на 01.01.1939 в селі проживало 4250 мешканців, з них 3830 українців-грекокатоликів, 100 українців-латинників, 10 поляків, 60 євреїв і 250 німців. Упродовж понад 100 років відбувався двосторонній обмін етнокультурними елементами між німецькими поселенцями та місцевими українськими селянами. Німецькі чоловіки були вправними ремісниками, і навчали цьому селян. Також німецька громада мала свою школу та два храми. З початком другої світової війни 65 німецьких сімей із Горохолини було переселено до Німеччини. Сьогодні про це поселення німців нагадують кірха (костел), збудована в 1932 році, німецький цвинтар та пам’ятний знак на згадку про депортацію німецьких родин 1939-1940 років
Село Пороги
За часів Австро-Угорської монархії село починає економічно розвиватися. Тут діяв великий паровий лісопильний завод. Продукти заводу, найчастіше це були дошки, постачалися до інших земель Галичини. Зазвичай деревина сплавлялася річкою Бистрицею Солотвинською бокорашами (складені в пліт очищені стовбури дерев) в Богородчани та Станіславів, а подекуди і до Дністра.
У 1930-х роках присілок Гута відділився від Порогів і став окремою адміністративною одиницею.
Смт. Солотвин
Після розпаду австро-угорської монархії Солотвин став частиною ЗУНР. Втім, після нетривалого існування республіки, Солотвин знову на два десятиліття опиняється під польською займанщиною.
На 01.01.1939 в Солотвині проживало 3250 мешканців, з них 1990 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 320 поляків, 870 євреїв і 50 німців, а в передмісті Заріччя проживало 1470 мешканців, з них 1290 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 40 поляків, 110 євреїв і 10 німців
Село Яблунька
Про автора світлин:
Генрик Поддембський (Henryk Poddębski) – один із найвидатніших польських фотографів ХХ ст. Переважно працював у стилі краєзнавчої фотографії, саме так він характеризував свою діяльність.
Народився 1890 р. у селі Хшонстув (нині це частина міста Конєцполь). Загинув у часи нацистської окупації в концтаборі Файхинген біля Штуттгарта.
Після смерті батька родина Поддембських переїхала до Варшави. Саме в цьому місті згодом митець зробив свої перші знімки, працюючи у книгарні Яна Гебетнера. Генрик Поддембський навчався в торговій школі Варшавської спілки купців, але своєю професією вибрав фотографію.
У 1911 р. вступив до Польського краєзнавчого товариства (ПКТ), із яким пов’язав усе життя. Після того, як увіковічнив на світлинах Варшаву, любов до фотографії змушувала щодалі більше подорожувати.
Наступними регіонами, які знайшли відображення у творчості фотографа, стали околиці Любліна й Кєльц, а також Полісся. У 1914 р. під час краєзнавчих мандрівок, організованих ПКТ, відвідував Поділля. Згодом, у 1917 р., з огляду на досвід Генрика Поддембського, його призначили секретарем фотографічної комісії Польського краєзнавчого товариства. В офісі ПКТ Поддембський познайомився з Мечиславом Орловичем, видатним краєзнавцем і географом, автором багатьох публікацій краєзнавчого напрямку. У 1920–1930 рр. Поддембський та Орлович нерозлучно подорожували, здійснивши разом близько 30 краєзнавчих мандрівок.
Під час цих подорожей Поддембський виконував функцію фотографа туристичного відділу, документуючи на знімках пам’ятки архітектури, краєвиди, типажі та повсякденне життя простого народу. Орлович занотовував факти з життя, культури й історії відвіданих регіонів. Так з’явилися найдосконаліші та найдетальніші путівники міжвоєнного періоду, які охоплювали максимально широкий спектр інформації про певний регіон.
У 1925 р. митець заснував на вулиці Маршалковській, 125 у Варшаві свою фотостудію, яка спеціалізувалася на краєзнавчій фотографії. Відтоді знімки Генрика Поддембського почали використовувати у пресі, книгах та фотоальбомах. Згодом, у 1928 р., Поддембський відвідав терени Литви та Білорусі. У 1930-х роках він зазнімкував Карпати, Великопольщу, Куяви, Галичину, Померанію, Мазури та Сілезію.
Генрик Поддембський мав надзвичайний талант знаходити красу, характер чи дух місцевостей. У своїй творчості надавав перевагу фотографуванню міст, пам’яток архітектури, сцен із життя простого народу. Він знімав невеликі традиційні містечка та села, а також увіковічував на світлинах великі державні проекти, головний серед яких – порт у Гдині. Ці роботи вирізнялися високим рівнем, якщо йдеться техніку виконання.
Найбільше значення в його творчості мала цінність фотографії як такої. Поддембського відзначали на багатьох фотовиставках, як у Польщі, так і за кордоном. У творчому доробку фотографа – понад 22 тис. знімків.
