Бойовий медик 50 полку ім. полковника С. Височана Нацгвардії України Петро Боднарук “Бинт” розповів про свою службу на “нулі”.
З лютого до серпня 2023 року чоловік евакуював пів тисячі поранених із Серебрянського лісу. Боєць родом зі села Стопчатів, Косівського району. Зараз проходить службу в Івано-Франківську.
Про це пише Правда.іф з посиланням на інтерв’ю Петра Боднарука “Суспільному”.
Петро Боднарук закінчив Коломийський медичний коледж за програмою “лікувальна справа” й отримав спеціальність фельдшера.
Крайній бойовий виїзд Петра Боднарука був у Серебрянське лісництво, що неподалік окупованої Кремінної на Луганщині. Медик рятував поранених з “нуля” з лютого до серпня 2023 року.
“Ми постійно моніторимо рацію, слухаємо, що відбувається на лінії зіткнення. Нам повідомляють, чи є поранені, чи є вбиті. Якщо на позиціях “300”, то ворог прослуховував і вже тиснув туди сильніше. Тому все зашифровано”, – розповів нацгвардієць.
За його словами, поранення у воїнів були різні. Від легких до дуже важких, як-от уламки в голові.
“Військовому уламок зайшов у лоб і так виглядало, що вийшов з потилиці. Наклали йому шийний комірець, дексаметазон у вену і транексамову кислоту в іншу. Заливали його натрієм-хлоридом, бо не було нічого іншого. Він вижив і з ним все добре”, – розказав Петро Боднарук.
На евакуаційні виїзди бойовий медик завжди брав із собою тактичний рюкзак. У підсумках турнікети, бандажі. У кишені на спинці шина. А всередині решта медикаментів. Ножиці для різання одягу на поранених Петро Боднарук носив на спеціальному ремінці, щоб завжди були під рукою та не загубилися.
“У рюкзаку є, по суті, все, щоб надати першу допомогу, стабілізувати стан пораненого та довезти його до стабілізаційного пункту”, – розповів нацгвардієць.
З його слів, тактична медицина це дорога, тому без волонтерської допомоги бойовому медику та його побратимам було б складно на передовій.
“Медична частина видавала нам медикаменти. Правду кажучи, цього не вистачало. Був великий потік поранених. В один період ми просто привозили поранених у стабпункт і забирали їхні аптечки, щоб просто доукомплектувати себе”, – розказав Петро Боднарук.
Коли бойовий медик рятував життя військовим на “нулі”, його рідні нічого про це не знали. Петро Боднарук зізнається: приховував правду, щоб за нього менше хвилювалися.
“Коли кудись виїжджаємо, то я так говорю собі: сказати мамі або татові — то не варіант. Потрібно розповідати, що все спокійно і добре. Стараємося якомога частіше виходити на зв’язок з рідними. А друзі мої зазвичай знають все”, – пояснив військовий.
Петро Боднарук переконаний: у бойового медика завжди має бути позитивний настрій. Ці емоції допомагають не лише пораненим почуватися у безпеці, а й самим медикам легше сприймати різні ситуації.
“Люди, які пережили це все на “нулі”, їм треба віддавати належне. А я просто роблю свою роботу, більше нічого. Не можу себе навіть прирівнювати до них”, – підсумував нацгвардієць на позивний “Бинт”.
*Фото: архів Петра Боднарука та “Суспільне”.
