Реформування Львівської філії Суспільного виявилося найскандальнішим з-посеред усіх регіонів України.
І тут цілий комплекс причин, серед яких і чисельність колективу, якого позбуваються; і сформовані творчі традиції, які будуть знищені; і залучення у боротьбу «важковаговиків» – як діючих, так і колишніх урядовців та депутатів; і фактично зрощення із обласним телебаченням обласної влади, яка не готова відпускати у плавання який-не-який, але масштабний і впливовий інформаційний ресурс.
Але за видимими фактами і явищами проглядаються важливі процеси, на яких досі не акцентовано увагу, але які не те що показують ситуацію під зовсім іншим кутом, а й дозволяють говорити про інформаційну зачистку не лише державного телебачення, і, навіть, не лише частини інформаційного простору країни, а й про знищення унікального буття регіонів, у яке глибоко проникало і яке представляло глядачам регіональне державне телебачення. Жодному комерційному телеканалу не будуть цікавими ті теми та люди, про які розповідало місцеве державне, чи тепер вже Суспільне, телебачення. Тож напрямок перетворення державного телебачення міг здійснюватися не стільки у напрямку реорганізації структури, як у зміні та покращення у самій структурі. Але автори трансформації «державного у Суспільне», схоже, пішли легшим (і вигіднішим для себе) шляхом.
1 січня 1982 року. В ефірі Львівського телебачення виходить новорічно-різдвяний фільм «Ватра кличе на свято», відзнятий у національному колориті Шевченківського гаю. У 1983 році Львівське телебачення у Карпатах знімає фільм «Ватра у Карпатах», де звучить, мабуть, вже безсмертна «Світлиця». Для Союзного телебачення, яке творило «радянську людину» – це був «неформат». Однак Львівське телебачення зафіксувало у пісні та відеоряді не лише національний колорит, а й зашифрувало, наприклад, у «маминій світлиці» світоглядний код українського буття, який потім роками ретранслювався в ефірі. Можливо, саме тому такою болючою для глядача стала втрата програми «Концерт вітань», яка виходила 40 років і на якій формувалися цілі покоління. Внаслідок реорганізації Львівської філії Суспільного вона зникла з ефіру, і це стало несподіванкою для глядачів, для який «Концерт вітань» був щемливим спогадом про дитинство, юність чи зрілість.
Напрямок «реформи»
Реформування державного мовлення у Суспільне мало б уніфікувати структуру ефіру усіх філій, звівши усе виробництво в областях до виготовлення новин, створення ранкових та вечірніх ефірів. Для програм, які опиняться поза ефіром, менеджмент Національної суспільної телерадіокомпанії України (далі – НСТУ) пообіцяв проведення «пітчингів», тобто конкурсів телепроектів на отримання бюджетного фінансування.
Тож в один момент, а саме з 01 січня 2018 року, кожна область України втратила висвітлення цілих пластів свого буття, у якому сіяли, співали, грали у регбі чи виготовляли старожитності… Мозаїка буття регіонів, по суті, знову стала «неформатом» для столичних менеджерів, які тепер розглядають регіони не як окремі самостійні елементи, а як ланки єдиної вертикалі та інструмент реалізації своїх столичних менеджерських та творчих амбіцій і ідей. Коли ж зможуть на «пітчинг» подавати свої ідеї самі журналісти досі невідомо.
Роль Наглядової ради
Реформи державного могли бути іншими, однак рішення на проведення саме таких змін керівництвом НСТУ прийняла Наглядова рада НСТУ, у склад якої входить 17 осіб (щоправда, нещодавно Віталій Портников вийшов із її складу).
Дану стратегію розвитку НСТУ Наглядова рада обрала серед пропозицій, а Зураба Аласанію, який її представив, призначила Головою правління. Наглядова рада також дала менеджменту НСТУ чотирирічний карт-бланш на реалізацію задуму, підписавши відповідні контракти.
Стратегія розвитку НСТУ базується на цінностях, серед яких: незалежність, відкритість, рівновага та просвітництво. Однак і голова правління, і члени правління і, навіть, члени Наглядової ради довгий час ігнорували проблемні питання, які виникали у процесі реформування. Більше того, у дискусіях у соціальних мережах вони неодноразово просто «банили» в’їдливих опонентів. Тож, мабуть, саме тому, через непрозорість реформ, останні протести у Львові, у якому взяли участь і місцеві журналісти і місцеві активісти, проходили під гаслом «Суспільне, працюй прозоро». А головним підсумком для організаторів акції став той факт, що Суспільне погодилося на діалог. Якось неправильно, коли реалізацію задекларованих «цінностей» доводиться вимагати через протест.
Закон від Януковича
Львівським борцям за відкритість Суспільного варто знати, що механізму вплинути чи на правління НСТУ чи на регіональний менеджмент немає, тому протестувальників швидше всього просто обдурять, зробивши вигляд діалогу, який зійде нанівець. Справа у тому, що Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення», який був проголосований у Верховній Раді України 17 квітня 2014 року, не передбачає жодного механізму впливу на мовника, 7 стаття Закону забороняє Наглядовій раді «втручатися у поточну господарську діяльність правління НСТУ».
Більше того, після Майдану парламентарії по суті підтримали законопроект, який ініціював Кабінет Міністрів на чолі з Миколою Азаровим. В основу цього законопроекту лягла концепція, яку було схвалено ще 30 вересня 2010 року під час засідання Громадської гуманітарної ради при Президенті Вікторі Януковичу, а куратором процесу реформування державного у суспільне була Ганна Герман.
Спеціально для реформування державного телебачення якраз і передбачалося створення Наглядової ради НСТУ, у яку входили по одному представнику від депутатських фракцій і груп Верховної Ради України та дев’ять членів від громадських об’єднань та асоціацій за різними сферами діяльності. Зрозуміло, що цей формат функціонування ставав і красивою обгорткою «реформи», і можливістю легко зманіпулювати складом Наглядової ради, а отже, і отримати необхідний склад правління, який по суті отримував необмежені права. Наглядова рада свою роботу виконує безоплатно, а за провал у роботі її члени ризикують хіба власною репутацією, а для представників у Наглядовій раді НСТУ фракцій парламенту – репутацією політичних партій та фракцій, які їх у Наглядову раду делегували.
«Фактор» Міського
Окремі члени Наглядової ради НСТУ можуть отримати і певні преференції, як от призначення своїх людей на керівні посади у філіях, як це сталося у Чернівецькій філії Суспільного, де за дивним збігом обставин продюсером та менеджерам стали давні соратники секретаря Наглядової ради НСТУ Вадима Міського, а саме Максим Волошин (член команди Лабораторії демократичних трансформацій, де Вадим Міський, голова організації) та Ольга Гришин-Гищук регіональний координатор руху «Чесно» (Вадим Міський координатор руху «Чесно» в 2012-2014 роках).
Цікаво, що саме секретар Наглядової ради НСТУ Вадим Міський став ініціатором встановлення премії для голови Правління НСТУ за результатами роботи у третьому кварталі 2017 року у розмірі 230 400 гривень. Варто зазначити, що члени Наглядової ради НСТУ свої доходи не декларують.
Вертикаль професіоналів?
Довести, що новообрані керівники філії суспільного у Чернівцях не були найкращими серед кандидатів, які подавалися на ці керівні посади, неможливо, адже часто і список кандидатів і сам формат співбесіди був абсолютно непублічним. Правління обирало керівників філій Суспільного за власними критеріями, тож відкинути, що перемогли не кращі, а «свої» – неможливо. Звісно Правління НСТУ має право вибудовувати менеджерську вертикаль «під себе», однак тоді з упевненістю не можна говорити, що перемагали кращі і професійніші.
Ця ситуація є актуальною і щодо прогнозованості перемоги на посаду продюсера у Львівській філії Суспільного Уляни Антоник. У 2010 році вона працювала із членом правління НСТУ Романом Вінтонівим (нині Майклом Щуром) у створені нової інформаційної служби телеканалу ZIK у Львові. Тож Роман просто міг привести в команду «свою» людину, а весь конкурс був лише розіграним театром.
На користь цієї версії говорить і той факт, що Уляні Антоник, досвід роботи у журналістиці у якої в основному пов’язаний із веденням новинних програм та редакторською роботою, програла у конкурсі відома журналістка і топ-блогер Львова Вікторія Балицька. Саме Балицька була одним із творців телепроекту, під час якого після Майдану було публічно обрано начальника міліції Львівщини Дмитра Загарію, і це був єдиний такий факт в усій Україні.
За інформацією від працівників філії Суспільного у Львові, свої рішення Уляна Антоник приймає у тісній координації із керівництвом у Києві, тому зрозуміло, що Аласанії та Вінтоніву з Балицькою, яка має власну позицію на суспільні процеси, працювалося б не так комфортно. Натомість Уляна Антоник відмовляла у коментарях про зміни, які відбувалися у філії, практично усім ЗМІ. А напередодні протесту, який організували журналісти і активісти під будівлею телекомпанії, вона встановила на обкладинці на своїй сторінці у соціальні мережі Фейсбук двоє яєць, у чому її друзі побачили недвозначний натяк на твердість власної позиції.
Незакритою у Львові залишається посада менеджера філії Суспільного, на яку подавався авторитетний місцевий політичний експерт та телеведучий Дмитро Посипанко. Однак Правління НСТУ на конкурсі переможця не обрало, а делегувало до Львова з Києва та призначило т.в.о. менеджера Львівської філії Наталію Степанову, яка працює на посаді начальниці управління економічного аналізу планово-економічного департаменту НСТУ. За черговим дивним збігом обставин Наталя Степанова є двоюрідною сестрою Олександра Курдиновича, екс-голови Державного телебачення і радіомовлення України, якого 16 червня 2011 року на цю посаду призначив Віктор Янукович. Саме Курдинович був тим чиновником, який під краторством ганни Герман мав реалізувати ініціативу Януковича по реформуванню державного телебачення у Суспільне.
Вікторія Балицька, львівський журналіст, блогер, учасник конкурсу на продюсера Львівської філії
– Як ви оцінюєте процес реформування Суспільного у Львові?
– По-перше, я не бачу повної картини. Я маю тільки ту інформацію, про які дізнаютьсь із соціальних мереж та зі сайтів. Більш достеменної інформації у мене нема. Єдине, на що я звернула б увагу, конкурс відбувається не цілком відкрито й прозоро. Я не знаю про критерії, за якими одних працівників будуть звільняти, а яких залишать. Припускаю, що ці критерії зрозумілі й достойні, однак громадськість про них не поінформована. Отже, якщо підсумувати, то у конкурсі нема відкритості.
– Чи був на вашу думку був конкурс чесний, чи переможець був обраний заздалегідь, а всі інші були як масовка?
– Знову ж таки, у мене нема достатньо інформації, щоби щось стверджувати або заперечувати. Для цього необхідно мати конкретні факти. Я не помітила нічого упередженого і мені невідомо про наперед сплановану ситуацію. Такі припущення обговорювали у соціальній мережі, однак на той момент, коли я проходила конкурс, у мене склалось враження, що все відбувалось чесно.
Євген Глібовицький, член Наглядової ради НСТУ від творчої сфери
– Якими принципами керувалися у Львівському суспільному, коли в оновленому суспільному залишили основних «джинсовиків» в ефірі, а декого, навіть призначили одним з керівників?
– Я не можу дати відповідь на це питання, бо не володію ситуацією стосовно останніх призначень. Мені спочатку необхідно докладно вивчити зазначену ситуацію. Я тільки знаю, що на Львівському Суспільному була проблема з переборщенням платного контенту. Це питання обговорювали на правлінні, це питання піднімали у дискусії між Львовом і Києвом. Окрім того, треба взяти до уваги, що я представляю Наглядову раду, яка апріорі займається цілком іншими питаннями.
– Якщо Наглядова рада бачить, що правління рухається у неправильному напрямку, які механізми виправлення ситуації?
– Є чимало механізмів. Від того, що Наглядова рада просить звернути увагу на ті чи інші аспекти і аж до зміни Правління. Наглядова рада так само як і Правління є колегіальним органом, отож Наглядова рада приймає рішення тоді, коли є більшість, яка це рішення підтримує. У даній ситуації Наглядова рада дивиться на те, яким чином Правління здійснює ті зміни, які необхідно зробити.
Скорочення персоналу є невідворотним, виходячи з будь-якої логіки реформ. Наглядова рада має достатньо розуміння, що це буде болісний процес, який буде супроводжуватись виплесками невдоволення, навіть незалежно від того, як реформування буде проводитись.
Стосовно оцінок реформування від Наглядової ради, то вони завжди будуть різними, залежно від того, хто їх виставлятиме. Адже у Наглядовій раді є представники громадськості, є представники від політичних сил, отож вони можуть мати навіть діаметрально протилежні позиції. Якщо ж ми хочемо дізнатись про консолідовану позицію Наглядової ради, то вона дуже чітко продемонстрована у протоколах.
Колишній представник у Наглядовій раді Віталій Портников відмовився відповісти на питання, чи його вихід із Наглядової ради був протестом, що він не може впливати на процеси реформування Суспільного мовлення.
Нагадаємо, 24 жовтня 2017 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення отримала заяву від члена наглядової ради ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанії України» (НСТУ) Віталія Портникова про складання повноважень за власним бажанням. 11 січня Національна рада розглянула і задовольнила заяву Віталія Портникова про складання ним повноважень і виведення його зі складу Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.
Далі буде…
Але за видимими фактами і явищами проглядаються важливі процеси, на яких досі не акцентовано увагу, але які не те що показують ситуацію під зовсім іншим кутом, а й дозволяють говорити про інформаційну зачистку не лише державного телебачення, і, навіть, не лише частини інформаційного простору країни, а й про знищення унікального буття регіонів, у яке глибоко проникало і яке представляло глядачам регіональне державне телебачення. Жодному комерційному телеканалу не будуть цікавими ті теми та люди, про які розповідало місцеве державне, чи тепер вже Суспільне, телебачення. Тож напрямок перетворення державного телебачення міг здійснюватися не стільки у напрямку реорганізації структури, як у зміні та покращення у самій структурі. Але автори трансформації «державного у Суспільне», схоже, пішли легшим (і вигіднішим для себе) шляхом.
1 січня 1982 року. В ефірі Львівського телебачення виходить новорічно-різдвяний фільм «Ватра кличе на свято», відзнятий у національному колориті Шевченківського гаю. У 1983 році Львівське телебачення у Карпатах знімає фільм «Ватра у Карпатах», де звучить, мабуть, вже безсмертна «Світлиця». Для Союзного телебачення, яке творило «радянську людину» – це був «неформат». Однак Львівське телебачення зафіксувало у пісні та відеоряді не лише національний колорит, а й зашифрувало, наприклад, у «маминій світлиці» світоглядний код українського буття, який потім роками ретранслювався в ефірі. Можливо, саме тому такою болючою для глядача стала втрата програми «Концерт вітань», яка виходила 40 років і на якій формувалися цілі покоління. Внаслідок реорганізації Львівської філії Суспільного вона зникла з ефіру, і це стало несподіванкою для глядачів, для який «Концерт вітань» був щемливим спогадом про дитинство, юність чи зрілість.
Напрямок «реформи»
Реформування державного мовлення у Суспільне мало б уніфікувати структуру ефіру усіх філій, звівши усе виробництво в областях до виготовлення новин, створення ранкових та вечірніх ефірів. Для програм, які опиняться поза ефіром, менеджмент Національної суспільної телерадіокомпанії України (далі – НСТУ) пообіцяв проведення «пітчингів», тобто конкурсів телепроектів на отримання бюджетного фінансування.
Тож в один момент, а саме з 01 січня 2018 року, кожна область України втратила висвітлення цілих пластів свого буття, у якому сіяли, співали, грали у регбі чи виготовляли старожитності… Мозаїка буття регіонів, по суті, знову стала «неформатом» для столичних менеджерів, які тепер розглядають регіони не як окремі самостійні елементи, а як ланки єдиної вертикалі та інструмент реалізації своїх столичних менеджерських та творчих амбіцій і ідей. Коли ж зможуть на «пітчинг» подавати свої ідеї самі журналісти досі невідомо.
Роль Наглядової ради
Реформи державного могли бути іншими, однак рішення на проведення саме таких змін керівництвом НСТУ прийняла Наглядова рада НСТУ, у склад якої входить 17 осіб (щоправда, нещодавно Віталій Портников вийшов із її складу).
Дану стратегію розвитку НСТУ Наглядова рада обрала серед пропозицій, а Зураба Аласанію, який її представив, призначила Головою правління. Наглядова рада також дала менеджменту НСТУ чотирирічний карт-бланш на реалізацію задуму, підписавши відповідні контракти.
Стратегія розвитку НСТУ базується на цінностях, серед яких: незалежність, відкритість, рівновага та просвітництво. Однак і голова правління, і члени правління і, навіть, члени Наглядової ради довгий час ігнорували проблемні питання, які виникали у процесі реформування. Більше того, у дискусіях у соціальних мережах вони неодноразово просто «банили» в’їдливих опонентів. Тож, мабуть, саме тому, через непрозорість реформ, останні протести у Львові, у якому взяли участь і місцеві журналісти і місцеві активісти, проходили під гаслом «Суспільне, працюй прозоро». А головним підсумком для організаторів акції став той факт, що Суспільне погодилося на діалог. Якось неправильно, коли реалізацію задекларованих «цінностей» доводиться вимагати через протест.
Закон від Януковича
Львівським борцям за відкритість Суспільного варто знати, що механізму вплинути чи на правління НСТУ чи на регіональний менеджмент немає, тому протестувальників швидше всього просто обдурять, зробивши вигляд діалогу, який зійде нанівець. Справа у тому, що Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення», який був проголосований у Верховній Раді України 17 квітня 2014 року, не передбачає жодного механізму впливу на мовника, 7 стаття Закону забороняє Наглядовій раді «втручатися у поточну господарську діяльність правління НСТУ».
Більше того, після Майдану парламентарії по суті підтримали законопроект, який ініціював Кабінет Міністрів на чолі з Миколою Азаровим. В основу цього законопроекту лягла концепція, яку було схвалено ще 30 вересня 2010 року під час засідання Громадської гуманітарної ради при Президенті Вікторі Януковичу, а куратором процесу реформування державного у суспільне була Ганна Герман.
Спеціально для реформування державного телебачення якраз і передбачалося створення Наглядової ради НСТУ, у яку входили по одному представнику від депутатських фракцій і груп Верховної Ради України та дев’ять членів від громадських об’єднань та асоціацій за різними сферами діяльності. Зрозуміло, що цей формат функціонування ставав і красивою обгорткою «реформи», і можливістю легко зманіпулювати складом Наглядової ради, а отже, і отримати необхідний склад правління, який по суті отримував необмежені права. Наглядова рада свою роботу виконує безоплатно, а за провал у роботі її члени ризикують хіба власною репутацією, а для представників у Наглядовій раді НСТУ фракцій парламенту – репутацією політичних партій та фракцій, які їх у Наглядову раду делегували.
«Фактор» Міського
Окремі члени Наглядової ради НСТУ можуть отримати і певні преференції, як от призначення своїх людей на керівні посади у філіях, як це сталося у Чернівецькій філії Суспільного, де за дивним збігом обставин продюсером та менеджерам стали давні соратники секретаря Наглядової ради НСТУ Вадима Міського, а саме Максим Волошин (член команди Лабораторії демократичних трансформацій, де Вадим Міський, голова організації) та Ольга Гришин-Гищук регіональний координатор руху «Чесно» (Вадим Міський координатор руху «Чесно» в 2012-2014 роках).
Цікаво, що саме секретар Наглядової ради НСТУ Вадим Міський став ініціатором встановлення премії для голови Правління НСТУ за результатами роботи у третьому кварталі 2017 року у розмірі 230 400 гривень. Варто зазначити, що члени Наглядової ради НСТУ свої доходи не декларують.
Вертикаль професіоналів?
Довести, що новообрані керівники філії суспільного у Чернівцях не були найкращими серед кандидатів, які подавалися на ці керівні посади, неможливо, адже часто і список кандидатів і сам формат співбесіди був абсолютно непублічним. Правління обирало керівників філій Суспільного за власними критеріями, тож відкинути, що перемогли не кращі, а «свої» – неможливо. Звісно Правління НСТУ має право вибудовувати менеджерську вертикаль «під себе», однак тоді з упевненістю не можна говорити, що перемагали кращі і професійніші.
Ця ситуація є актуальною і щодо прогнозованості перемоги на посаду продюсера у Львівській філії Суспільного Уляни Антоник. У 2010 році вона працювала із членом правління НСТУ Романом Вінтонівим (нині Майклом Щуром) у створені нової інформаційної служби телеканалу ZIK у Львові. Тож Роман просто міг привести в команду «свою» людину, а весь конкурс був лише розіграним театром.На користь цієї версії говорить і той факт, що Уляні Антоник, досвід роботи у журналістиці у якої в основному пов’язаний із веденням новинних програм та редакторською роботою, програла у конкурсі відома журналістка і топ-блогер Львова Вікторія Балицька. Саме Балицька була одним із творців телепроекту, під час якого після Майдану було публічно обрано начальника міліції Львівщини Дмитра Загарію, і це був єдиний такий факт в усій Україні.
За інформацією від працівників філії Суспільного у Львові, свої рішення Уляна Антоник приймає у тісній координації із керівництвом у Києві, тому зрозуміло, що Аласанії та Вінтоніву з Балицькою, яка має власну позицію на суспільні процеси, працювалося б не так комфортно. Натомість Уляна Антоник відмовляла у коментарях про зміни, які відбувалися у філії, практично усім ЗМІ. А напередодні протесту, який організували журналісти і активісти під будівлею телекомпанії, вона встановила на обкладинці на своїй сторінці у соціальні мережі Фейсбук двоє яєць, у чому її друзі побачили недвозначний натяк на твердість власної позиції.
Незакритою у Львові залишається посада менеджера філії Суспільного, на яку подавався авторитетний місцевий політичний експерт та телеведучий Дмитро Посипанко. Однак Правління НСТУ на конкурсі переможця не обрало, а делегувало до Львова з Києва та призначило т.в.о. менеджера Львівської філії Наталію Степанову, яка працює на посаді начальниці управління економічного аналізу планово-економічного департаменту НСТУ. За черговим дивним збігом обставин Наталя Степанова є двоюрідною сестрою Олександра Курдиновича, екс-голови Державного телебачення і радіомовлення України, якого 16 червня 2011 року на цю посаду призначив Віктор Янукович. Саме Курдинович був тим чиновником, який під краторством ганни Герман мав реалізувати ініціативу Януковича по реформуванню державного телебачення у Суспільне.
Вікторія Балицька, львівський журналіст, блогер, учасник конкурсу на продюсера Львівської філії– Як ви оцінюєте процес реформування Суспільного у Львові?
– По-перше, я не бачу повної картини. Я маю тільки ту інформацію, про які дізнаютьсь із соціальних мереж та зі сайтів. Більш достеменної інформації у мене нема. Єдине, на що я звернула б увагу, конкурс відбувається не цілком відкрито й прозоро. Я не знаю про критерії, за якими одних працівників будуть звільняти, а яких залишать. Припускаю, що ці критерії зрозумілі й достойні, однак громадськість про них не поінформована. Отже, якщо підсумувати, то у конкурсі нема відкритості.
– Чи був на вашу думку був конкурс чесний, чи переможець був обраний заздалегідь, а всі інші були як масовка?
– Знову ж таки, у мене нема достатньо інформації, щоби щось стверджувати або заперечувати. Для цього необхідно мати конкретні факти. Я не помітила нічого упередженого і мені невідомо про наперед сплановану ситуацію. Такі припущення обговорювали у соціальній мережі, однак на той момент, коли я проходила конкурс, у мене склалось враження, що все відбувалось чесно.
Євген Глібовицький, член Наглядової ради НСТУ від творчої сфери
– Якими принципами керувалися у Львівському суспільному, коли в оновленому суспільному залишили основних «джинсовиків» в ефірі, а декого, навіть призначили одним з керівників?
– Я не можу дати відповідь на це питання, бо не володію ситуацією стосовно останніх призначень. Мені спочатку необхідно докладно вивчити зазначену ситуацію. Я тільки знаю, що на Львівському Суспільному була проблема з переборщенням платного контенту. Це питання обговорювали на правлінні, це питання піднімали у дискусії між Львовом і Києвом. Окрім того, треба взяти до уваги, що я представляю Наглядову раду, яка апріорі займається цілком іншими питаннями.
– Якщо Наглядова рада бачить, що правління рухається у неправильному напрямку, які механізми виправлення ситуації?
– Є чимало механізмів. Від того, що Наглядова рада просить звернути увагу на ті чи інші аспекти і аж до зміни Правління. Наглядова рада так само як і Правління є колегіальним органом, отож Наглядова рада приймає рішення тоді, коли є більшість, яка це рішення підтримує. У даній ситуації Наглядова рада дивиться на те, яким чином Правління здійснює ті зміни, які необхідно зробити.
Скорочення персоналу є невідворотним, виходячи з будь-якої логіки реформ. Наглядова рада має достатньо розуміння, що це буде болісний процес, який буде супроводжуватись виплесками невдоволення, навіть незалежно від того, як реформування буде проводитись.
Стосовно оцінок реформування від Наглядової ради, то вони завжди будуть різними, залежно від того, хто їх виставлятиме. Адже у Наглядовій раді є представники громадськості, є представники від політичних сил, отож вони можуть мати навіть діаметрально протилежні позиції. Якщо ж ми хочемо дізнатись про консолідовану позицію Наглядової ради, то вона дуже чітко продемонстрована у протоколах.
Колишній представник у Наглядовій раді Віталій Портников відмовився відповісти на питання, чи його вихід із Наглядової ради був протестом, що він не може впливати на процеси реформування Суспільного мовлення.
Нагадаємо, 24 жовтня 2017 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення отримала заяву від члена наглядової ради ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанії України» (НСТУ) Віталія Портникова про складання повноважень за власним бажанням. 11 січня Національна рада розглянула і задовольнила заяву Віталія Портникова про складання ним повноважень і виведення його зі складу Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.
Далі буде…
