Сьогодні Бурштинська громада в глибокій скорботі попрощалася з молодим захисником України, Максимом Кожухарем.
З ним прощалися бурштинці й усі, для кого подвиг цього юного воїна став болючим символом обірваної юності та високої ціни свободи, пише Правда.
Тіло Героя зустрічали на міській площі на колінах, під звуки муніципального оркестру. У тиші, сповненій сліз і скорботи, люди з великою шаною схиляли голови, проводжаючи Максима в його останній шлях.
Прощальна церемонія відбулася у Палаці культури, де разом зі священнослужителями громади звучала молитва за упокій душі Захисника. Зала була наповнена болем, тишею й невимовною вдячністю. Тут прощалися з хлопцем, якому ще жити й жити…
Максиму було лише 21.
Вік, який ще навіть не є мобілізаційним. Вік мрій, першого кохання, планів і надій. Йому б закохуватись, будувати майбутнє, радіти життю. Але він свідомо обрав шлях воїна, – пишуть на сторінці громади.
Максим Кожухар народився 20 березня 2004 року в місті Бурштин. Тут минули його дитинство й юність. Він навчався у загальноосвітній школі №3, де його пам’ятають як доброго, чуйного, тихого й дуже світлого хлопця.
Згодом продовжив навчання у Бурштинському торговельно-економічному коледжі за спеціальністю «Підприємництво, торгівля і біржова діяльність». Максим мріяв про просте людське щастя й життя у мирній Україні.
Він мав надзвичайно добре серце. Безмежно любив тварин, не терпів жорстокості, завжди співчував слабшим. Мріяв про невеличкий будинок, про собачку, про спокій без сирен. Любив комп’ютерні ігри — як і багато його ровесників… Сьогодні ці спогади звучать особливо боляче. Максим дуже любив своїх молодших брата й сестру. Так і не встиг виконати обіцянку — купити молодшому братикові PlayStation. Не встиг прийти до школи, куди так хотів зайти, побачити вчителів і попросити пробачення за дитячі пустощі, про які сам з усмішкою згадував. Тихий, скромний, сором’язливий хлопець із великим серцем. Коли війна прийшла на нашу землю — він не сховався за спинами інших. Він зробив свій вибір.
Максим став на захист Батьківщини у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», служив оператором безпілотних систем. Був відповідальним воїном, відданим побратимом і до кінця виконав свій обов’язок.
24 січня 2026 року Максим Кожухар загинув, як Герой.
Після прощання у Палаці культури траурна процесія рушила до храму священномученика Йосафата. Дорогою люди несли квіти — останні букети, якими дякували Максимові за подвиг. У храмі продовжився чин похорону та спільна молитва за вічний спочинок Захисника.
Поховали Максима на Алеї Слави міського кладовища — поруч із побратимами, під синім небом і державними стягами, де спочивають ті, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу.
