В політичному житті України в цей час розгорнувся конфлікт довкола компаній “Укрнафта” та “Укртранснафта”, що були підконтрольні Ігорю Коломойському. На той момент він очолював Дніпропетровську облдержадміністрацію.
Почалось все з відсторонення керівника держкомпанії “Укртранснафта” Олександра Лазорко через нібито перевищення повноважень в інтересах групи “Приват”. Після чого події розвиватимуться динамічно: під будівлею “Укрнафти” з’являться озброєні люди, Коломойський приїздитиме туди вночі і матиме відому розмову з майбутнім відеоблогером 24 Каналу і журналістом “Радіо Свобода” Мустафою Найємом.
А через декілька днів президент прийме відставку Коломойського з посту очільника Дніпропетровської ОДА. По суті, це стало одним із ключових акордів протистояння між президентом та олігархом, який будував власну монополію в нафтогазовому секторі, але, за даними ЗМІ, не захотів врахувати інтереси частини інших можновладців. Але Коломойський був далеко не єдиним олігархом, який в перші дні російської агресії з одного боку – став на захист України, а з іншого – спробував посилити свої позиції.
Ігор Коломойський
В березні 2014 року виконувач обов’язків Президента Олександр Турчинов прийняв доволі несподіване рішення, яке зняло частину проблем на той момент, але мало великі довгострокові ризики. Якщо ви приходите в орган державної влади, то, зазвичай, сама впливова і фахова людина там буде одночасно і головним корупціонером. Якщо у період безвладдя, коли не працюють органи центральної влади та силові структури, ви шукаєте людей у яких реальна влада є – то можете сміливо іти до олігархів.
Тому у період відновлення владної вертикалі і початку російської агресії Турчинов призначив на посади голів ОДА в східних та центральних регіонах олігархів. Планувалось, що губернатором Донецької області стане Рінат Ахметов, Луганської – Сергій Тарута, Харківської – Олександр Ярославський, а Віктор Пінчук очолить Запорізьку, також велись перемовини з Вадимом Новінським.
Проте Ахметов, Ярославський та Пінчук відмовились й губернатором Донецької області став Сергій Тарута, Дніпропетровської – Ігор Коломойський, Запорізької області – Валерій Баранов. Для Луганщини олігарха не знайшлось, і туди відправили голову Державної служби з надзвичайних ситуацій Михайла Болотських, який не зміг приборкати ситуацію в області і був звільнений вже через два місяці.
В регіонах нові призначення зіграли свою роль. Найяскравіше це проявилось в Дніпропетровській області. Ігор Коломойський в своїх перших заявах говорив, що посада губернатора йому потрібна явно не для збагачення. В перші дні він та його команда почали займатись створенням та забезпеченням батальйонів територіальної оборони і 14 квітня 2014 року стало відомо, що на Дніпропетровщині з’явився добровольчий батальйон “Дніпро-1”. Насправді, те що вони це робили тільки своїм коштом – це міф. Вони знайшли різні, законні та недуже, способи примусити інших бізнесменів підтримати армію в цілому і підконтрольні їм підрозділи, зокрема.
Коломойський та його команда в день проведення так званих референдумів організував свої віртуальні “референдуми” за приєднання Донецької та Луганської областей до Дніпропетровської. Також він обіцяв винагороди за затримання сепаратистів. Коломойського дуже вирізняло серед інших те, що він мав свої силові підрозділи, здатні гасити сепаратистські осередки, дублюючи функції силових структур. Коломойський при усіх владах був сам по собі і намагався покладатись лише на свої ресурси. У той час, як для Ріната Ахметова подібні функції уже давно виконували донецькі СБУ та МВС.
Шеврон “Дніпро-1”
Інший олігарх Сергій Тарута на новій посаді нічим особливим не запам’ятався. Насправді, серед українських олігархів він має репутацію далеко не найрозумнішого. Не вірите? Та просто порівняйте його поведінку у стресовій ситуації з поведінкою Коломойського.
Тарута був тінню Віталія Гайдука в індустріальному союзі Донбасу. І якимись креативними ходами не запам’ятався. Тарута заявляв, що підтримував полк “Азов” на початку війни, сприяв в організації полігону. Головою Донецької обласної державної адміністрації він був з 2 березня по 10 жовтня 2014 року. Він подивився на захоплення влади у довіреній собі області й, не чинячи, якогось відчутного супротиву просто відбув номер на своїй посаді.
За часи його правління було остаточно окуповано Донецьк. А Рінат Ахметов так довго думав, чи вигідно йому буде погратися у федералізацію, що ця його заява була уже формальним прощальним акордом у відносинах з містом, яке він цілком міг урятувати, як це зробив Коломойський з Дніпром.
Сергій Тарута
Запорізьку область очолив Валерій Баранов, на цій посаді він перебував до жовтня 2014 року. Він не був олігархом масштабу Коломойського, в минулому – директор виробничої фірми “Аванта”, мер Бердянська, народний депутат. ЗМІ повідомляли, що його родина володіла базою відпочинку, комерційною нерухомістю. Серйозних протистоянь в Запоріжжі, на щастя, навесні 2014 року не було. Тому його вплив оцінювати досить складно.
З травня Одещиною керував Ігор Палиця, якого більшість ЗМІ називають людиною Коломойського. Раніше він був комерційним директором, головою правління ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”. З лютого 2003 року до грудня 2007 року очолював правління ВАТ “Укрнафта”. Свого часу голосував за Харківські угоди щодо Чорноморського флоту, підтримав мовний закон Ківалова-Колесніченко. Зараз він член президії “УКРОП” та голова Волинської обласної ради.
Ігор Палиця
Якби то не було, але своїми проукраїнськими діями найбільше запам’ятався Ігор Коломойський. І не складно зрозуміти чому. Через особисту неприязнь до Путіна і втрату активів у Криму йому навряд світило щось хороше у разі захоплення влади росіянами. Він змушений був захищатися. Захищати себе, свої бізнеси та свої сфери впливу.
Його особистий внесок у розбудову частини добровольчих батальqонів був скоріше організаційним, ніж фінансовим. Він скоріше допомагав іншим бізнесменам розлучатися з грошима. Але це не так принципово. Головне – результат і те, наскільки швидко Дніпропетровська область стала патріотичним ядром нашого Сходу. Це допомогло Коломойському різко відійти від іміджу олігарха-шахрая і стати для багатьох доволі позитивним персонажем. Думаю, що він сподівався таким чином покращити свої позиції у відносинах із владою.
Але він забув врахувати один фактор. У рамках підготовки до цієї програми, перечитано багато матеріалів. Запам’яталася фраза одного бізнесмена зі статті на сайті “Ліга.нет”. На питання журналіста він сказав: “У вас трохи застаріла інформація. В нашій країні тепер є лише один олігарх”.
А через декілька днів президент прийме відставку Коломойського з посту очільника Дніпропетровської ОДА. По суті, це стало одним із ключових акордів протистояння між президентом та олігархом, який будував власну монополію в нафтогазовому секторі, але, за даними ЗМІ, не захотів врахувати інтереси частини інших можновладців. Але Коломойський був далеко не єдиним олігархом, який в перші дні російської агресії з одного боку – став на захист України, а з іншого – спробував посилити свої позиції.
Ігор Коломойський
В березні 2014 року виконувач обов’язків Президента Олександр Турчинов прийняв доволі несподіване рішення, яке зняло частину проблем на той момент, але мало великі довгострокові ризики. Якщо ви приходите в орган державної влади, то, зазвичай, сама впливова і фахова людина там буде одночасно і головним корупціонером. Якщо у період безвладдя, коли не працюють органи центральної влади та силові структури, ви шукаєте людей у яких реальна влада є – то можете сміливо іти до олігархів.
Тому у період відновлення владної вертикалі і початку російської агресії Турчинов призначив на посади голів ОДА в східних та центральних регіонах олігархів. Планувалось, що губернатором Донецької області стане Рінат Ахметов, Луганської – Сергій Тарута, Харківської – Олександр Ярославський, а Віктор Пінчук очолить Запорізьку, також велись перемовини з Вадимом Новінським.
Проте Ахметов, Ярославський та Пінчук відмовились й губернатором Донецької області став Сергій Тарута, Дніпропетровської – Ігор Коломойський, Запорізької області – Валерій Баранов. Для Луганщини олігарха не знайшлось, і туди відправили голову Державної служби з надзвичайних ситуацій Михайла Болотських, який не зміг приборкати ситуацію в області і був звільнений вже через два місяці.
В регіонах нові призначення зіграли свою роль. Найяскравіше це проявилось в Дніпропетровській області. Ігор Коломойський в своїх перших заявах говорив, що посада губернатора йому потрібна явно не для збагачення. В перші дні він та його команда почали займатись створенням та забезпеченням батальйонів територіальної оборони і 14 квітня 2014 року стало відомо, що на Дніпропетровщині з’явився добровольчий батальйон “Дніпро-1”. Насправді, те що вони це робили тільки своїм коштом – це міф. Вони знайшли різні, законні та недуже, способи примусити інших бізнесменів підтримати армію в цілому і підконтрольні їм підрозділи, зокрема.
Коломойський та його команда в день проведення так званих референдумів організував свої віртуальні “референдуми” за приєднання Донецької та Луганської областей до Дніпропетровської. Також він обіцяв винагороди за затримання сепаратистів. Коломойського дуже вирізняло серед інших те, що він мав свої силові підрозділи, здатні гасити сепаратистські осередки, дублюючи функції силових структур. Коломойський при усіх владах був сам по собі і намагався покладатись лише на свої ресурси. У той час, як для Ріната Ахметова подібні функції уже давно виконували донецькі СБУ та МВС.
Шеврон “Дніпро-1”
Інший олігарх Сергій Тарута на новій посаді нічим особливим не запам’ятався. Насправді, серед українських олігархів він має репутацію далеко не найрозумнішого. Не вірите? Та просто порівняйте його поведінку у стресовій ситуації з поведінкою Коломойського.
Тарута був тінню Віталія Гайдука в індустріальному союзі Донбасу. І якимись креативними ходами не запам’ятався. Тарута заявляв, що підтримував полк “Азов” на початку війни, сприяв в організації полігону. Головою Донецької обласної державної адміністрації він був з 2 березня по 10 жовтня 2014 року. Він подивився на захоплення влади у довіреній собі області й, не чинячи, якогось відчутного супротиву просто відбув номер на своїй посаді.
За часи його правління було остаточно окуповано Донецьк. А Рінат Ахметов так довго думав, чи вигідно йому буде погратися у федералізацію, що ця його заява була уже формальним прощальним акордом у відносинах з містом, яке він цілком міг урятувати, як це зробив Коломойський з Дніпром.
Сергій Тарута
Запорізьку область очолив Валерій Баранов, на цій посаді він перебував до жовтня 2014 року. Він не був олігархом масштабу Коломойського, в минулому – директор виробничої фірми “Аванта”, мер Бердянська, народний депутат. ЗМІ повідомляли, що його родина володіла базою відпочинку, комерційною нерухомістю. Серйозних протистоянь в Запоріжжі, на щастя, навесні 2014 року не було. Тому його вплив оцінювати досить складно.
З травня Одещиною керував Ігор Палиця, якого більшість ЗМІ називають людиною Коломойського. Раніше він був комерційним директором, головою правління ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”. З лютого 2003 року до грудня 2007 року очолював правління ВАТ “Укрнафта”. Свого часу голосував за Харківські угоди щодо Чорноморського флоту, підтримав мовний закон Ківалова-Колесніченко. Зараз він член президії “УКРОП” та голова Волинської обласної ради.
Ігор Палиця
Якби то не було, але своїми проукраїнськими діями найбільше запам’ятався Ігор Коломойський. І не складно зрозуміти чому. Через особисту неприязнь до Путіна і втрату активів у Криму йому навряд світило щось хороше у разі захоплення влади росіянами. Він змушений був захищатися. Захищати себе, свої бізнеси та свої сфери впливу.
Його особистий внесок у розбудову частини добровольчих батальqонів був скоріше організаційним, ніж фінансовим. Він скоріше допомагав іншим бізнесменам розлучатися з грошима. Але це не так принципово. Головне – результат і те, наскільки швидко Дніпропетровська область стала патріотичним ядром нашого Сходу. Це допомогло Коломойському різко відійти від іміджу олігарха-шахрая і стати для багатьох доволі позитивним персонажем. Думаю, що він сподівався таким чином покращити свої позиції у відносинах із владою.
Але він забув врахувати один фактор. У рамках підготовки до цієї програми, перечитано багато матеріалів. Запам’яталася фраза одного бізнесмена зі статті на сайті “Ліга.нет”. На питання журналіста він сказав: “У вас трохи застаріла інформація. В нашій країні тепер є лише один олігарх”.
Автор: Віталій Дейнега
