Що може одна система та чому їх введення до бою призведе до швидкого паритету у вогневій потужності із РФ.
Останніми днями шириться інформація, що лише чотири пускових установки американської артилерійської ракетної системи M142 HIMARS, які найближчим часом опиняться на передовій фронту в Україні, це дуже мало і майже ні на що не вплине. Проте, навіть чотири системи HIMARS — це потужний внесок в посилення ЗСУ на шляху до паритету в кількості зброї з окупантами. Пропонуємо вам аналіз, що таке, у вогневому сенсі, чотири пускових установки та що їм потрібно, щоб нищити ворога у повну силу, пише ZN.
M142 HIMARS.
Ця артилерійська система важить 18 тон. Один блок з шести ракет для HIMARS/MLRS важить додаткові 2.5 тони. Цю двотонну «касету» HIMARS відстріляє за, буквально, кілька секунд. Відповідно системі потрібна налагоджена як швейцарський годинник логістика.
Як працює військова логістика.
Озброєння в Україну доставляється, переважно, із Польщі. Військову допомогу нашій державі надсилають до міста Ряшів, а вже звідти обраними та засекреченими шляхами зброя дістається території України. Після цього починається найскладніше — треба територією нашої держави переправити озброєння до лінії фронту. Зробити це так, щоб ворог не зміг перехопити та знищити чергову партію. За три місяці через цей процес пройшли тони та тисячі Стінгерів, Джавелінів, гвинтівок, бронежилетів, касок, автомобілей, самохідних установок, ствольної артилерії, танків.
Тепер командування має налагодити доставку блоків ракет для HIMARS на лінію фронту.
Країна-виробник блоків — США. Відповідно перший етап — їх доставка у Європу. А ще краще — одразу в Ряшів. Один військово-транспортний літак C-5 Galaxy ВПС США може нести 140 тонн вантажу або 56 блоків. Чи багато це? Лише одна система при повноцінному бойовому навантаженні відпрацює цей запас за 10-12 годин. При цьому переліт та відвантаження блоків до пускової установки може тривати понад добу. В умовах війни така «прірва» у часі не має тактичного сенсу. Тому транспортування блоків має відбуватися морем, потім переміщуватись на європейські склади, а вже зі складів прямувати у Ряшів.
Окрема історія — подорож у майже тисячу кілометрів до лінії фронту територією України. Частину шляху, звичайно, на себе візьме залізничний транспорт. Але, як мінімум, на фінальному етапі треба передати блоки самій системі HIMARS. Поїзд на фронт не дістанеться. А система не буде «бігати» на вузлову станцію за дозаправкою. Отже, Україні потрібні HEMTT (важкі вантажівки тактичної підтримки) для переміщення цих блоків. І їх треба багато. Одна вантажівка може везти два блоки, або чотири якщо має причіп. Це 5-10 тон боєкомплекту або… 30 хвилин вогневих завдань для HIMARS за умови часу перезаряджання в 5 хвилин (в реальному бою більше). Лише уявіть скільки техніки та координації необхідно для повноцінного навантаження лише однієї системи.
Ворог усіма силами зараз намагається зупинити постачання або знищити під час транспортування Україною систем HIMARS та боєприпасів до них. Відповідно, потрібно розробляти безпечні маршрути, рухатись під прикриттям, координувати дії та зусилля багатьох різних секторів оборони та цивільного сектору. Це нелегко у мирний час. А під час повномасштабної війни такі операції стають вкрай важкими та ризикованими.
HIMARS не вміє стріляти самостійно. Операторів треба навчити.
Заявлена тривалість навчання — три тижні. Лише після цього HIMARS на лінії фронту стануть не лише пріоритетною ціллю у ворогів, а й страшною визвольною зброєю. За ці всього лише три тижні наше командування має налагодити увесь описаний вище логістичний процес так, щоб він не мав жодного слабкого місця. Для КОЖНОЇ із бойових машин, якщо вони будуть працювати на різних ділянках широкого фронту.
Чотири пускових установки HIMARS – це лише перший транш.
Як тільки забезпечення безперебійної вогневої роботи чотирьох систем буде відпрацьоване, США матимуть підстави збільшувати кількість пускових систем HIMARS. Як приклад можна навести початкове невдоволення українців тим, що нам передали лише вісімнадцять гаубиць M777. На сьогодні лише на офіційному рівні заявлено, що в Україну надійшло 108 гармат. І нарощування кількості триває. Те саме чекає нас і з пусковими установками HIMARS. США не Німеччина — слово своє тримає і заявлену зброю постачає із блискавичною швидкістю.
Що можуть зробити чотири пускових установки HIMARS.
Чотири пускові системи, для яких було повноцінно налагоджено логістику забезпечення, можуть «прижати до землі» весь північно-східний фронт. А щоб розвіяти останні сумніви, ось вам наочна ілюстрація, яку територію в змозі дуже швидко перетворювати на «переорану випалену землю» навіть один HIMARS. Безперечно, за умови повноцінного логістичного забезпечення.
Тому, звичайно, чотири установки у воєнний час — це ризиковано мало через очікувану активну протидію ворога: контрбатарейна артилерія, та авіація в Росії нікуди поки що не зникла. Відповідно завжди враховують, що частина озброєння буде втрачена від контратак окупантів. І дві знищені машини від 4-х систем — це величезні втрати. А дві машини від 44-х — втрата, яку можна відновити без втрати контролю над лінією фронту та тилу ворога. Тому, безперечно, українська влада має працювати над тим, щоб постачання зброї для потреб війни не зупинилося, а лише зростало. Проте, навіть чотири «обкаточні» системи мають такий бойовий потенціал, який може насправді призвести до швидкого паритету, а потім і переваги, у вогневій потужності із РФ.
