Чому у Франківську масово звільняються робочі. Куди вони тікають

У Франківську з підприємств звільняються фахівці, подекуди цілими бригадами, їдуть у Польщу, Чехію – там за ту ж роботу отримують у п’ять разів більше.
Наскільки масово звільняються люди та чи є якісь шанси їх втримати?, пише Репортер

Є різниця!

Прес-секретар КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Володимир Шпег каже, люди просто не хочуть працювати за 5-6 тис грн.

«Молодь взагалі не йде на таку роботу, – говорить Шпег, – вважають, що працювати з каналізацією непрестижно. А старші – часто вже пенсіонери, ми їх мали би звільняти, натомість втримуємо на роботі преміями, бо ж нема кому працювати. От прийшов до нас недавно молодий хлопець, а за три місяці звільнився – не витримав. Ми – держустанова, підняти зарплату не можемо, а працівників бракує. На шість районів зараз по дві бригади – каналізація і водо­управління, а мало б бути тих і тих по шість. На очисних спорудах теж бракує людей».

За словами Володимира Шпега, все через умови праці – багато доводиться робити буквально руками. На підприємстві хоч і видають спецодяг, але приємнішою робота від того не стає.

«Складно і через те, що у наших людей немає культури користування каналізацією – чого тільки ми звідти не діставали: памперси, ганчірки, презервативи, – каже Шпег. – Буває, їздимо на одну адресу по кілька разів на місяць – чистити. Та тікають від нас не лише робочі, працював тут на диспетчерській машині водій, отримував 6 тис грн, а за кордоном має 1200 доларів, ще й місяць працює, а місяць – вдома. Є ж різниця! Від нас йдуть і робочі, і кадрові спеціалісти – комусь за кордоном краще, а хто і тут знаходить кращу роботу».

каржиться на нестачу робочих рук і директор КП «Електроавтотранс» Віталій Голутяк. За його словами, більшість працівників у них старшого віку, звільняються, йдуть на пенсію. Є й такі, які чесно кажуть, що їдуть за кордон.

«Можливо, через невелику зарплату, попри те, що ми її постійно підвищуємо, інфляція, яка є у країні – не перекриває цього, – говорить Голутяк. – Друга причина – люди зараз часто обирають неофіційну зарплату замість офіційної, хоча там отримають не набагато більше. Вони не вірять у реформи і пенсію».

За його словами, торік у них звільнилися 15 водіїв тролейбусів, із них шестеро щойно пройшли навчання, пропрацювали лиш 2-3 місяці. Цьогоріч із групи, яких вони навчали, вісім з дев’яти ще працюють.

«Ми перекваліфіковуємо водіїв у вищі класи, щоб вони могли заробляти більше, але це все треба вирішувати на рівні держави, бо у нас тут скоро залишаться одні пенсіонери», – каже Віталій Голутяк.

Страждають не всі

На ВО «Карпати» «Репортеру» не розказали про кількість тих, хто звільнився, однак запевнили, що роблять усе можливе, аби таких було менше. На заводі є їдальня, а на харчування в день кожному працівнику виділяють по 25 грн. Крім того, їхні автобуси безкоштовно привозять і розвозять працівників по 16 напрямках. Також турбуються і про умови праці – чисті цехи, стала температура. А ще – проводять для працівників спартакіади та екскурсії в інші міста.
Роботу на підприємстві оплачують погодинно, є система бонусів і винагород (за якісне виконання роботи, за трудову участь у процесі виробництва тощо). Окрім того, для нових працівників перший місяць стажування вже оплачується. За роботу у вечірню й нічну зміни теж доплачують.
За словами начальниці відділу персоналу Оксани Івасів, деякі працівники таки виїжджають за кордон, проте частина з них після приїзду із заробітків повертається працювати на «Карпати».
Про те, що з ПАТ «Івано-Франківськгаз» масово звільняються фахівці, у мережі підприємство написало давно. Усе тому, що середня зарплата менше 6,5 тис грн, натомість середня зарплата по галузі на Прикарпатті становить 9 тис грн.
От люди і йдуть у пошуках гідної оплати своїх умінь. Так, у 2016 році звільнилися 513 працівників, у 2017-му – 330, а за перше півріччя 2018 року – вже близько 320. Найбільший дефіцит кадрів серед робітничих професій: слюсарі, зварники, водії.
Оплата праці газовиків закладена у тарифі, а через велику кількість пільговиків, за інформацією прес-служби, підприємство останні кілька років є збитковим. Тому вони ніяк не можуть вплинути на те, що люди звільняються.
А от один із найбільших підрядників міської ради – ТОВ «Автомагістраль-ІФ» – від нестачі робочих рук не страждає. За словами директора компанії Романа Федорняка, неможливо вберегтися від того, що працівники їдуть, але на їхнє місце приходять працювати інші.

«Середня зарплата у робочих – 4 тис грн, майстер отримує трохи більше 5 тис. Премій ми не даємо, це ні на що не вплине, бо до польських зарплат нам все одно далеко, – каже Федорняк. –Протягом року 5-6 людей звільняється і їде, але нестачі немає, всі люди на місцях».

Спортзал, лікар, мовна школа…

Про те, що у програмістів високі зарплати, знає, напевно, кожен: у місяць, залежно від досвіду й напрямку роботи, вони зароб­ляють від 500 до 3500 доларів. Але це зовсім не означає, що вони не виїжджають – як і інші фахівці, програмісти за кордоном заробляють більше.
Директор франківського офісу ІТ-компанії SoftServe Любомир Ходак каже, для них важливо, щоб працівники почувалися комфортно та постійно розвивалися, тому умови праці регулярно покращують. А перед тим ще й проводять опитування.

«Зокрема у Франківську в нас є свій спортзал, ігрова кімната, корпоративний лікар, обладнані кухні. Крім того, у компанії діє дисконтна програма, що налічує понад 500 партнерів по всій Україні – це різні магазини, кафе, ресторани, які надають знижку на товари чи послуги. Також є проект Kids Matter, в рамках якого ми організовуємо різні розважальні та освітні події для дітей наших працівників», – каже Ходак.

Окрім зручних офісів та соцпакету, у SoftServe є власний корпоративний університет – SoftServeUniversity. У його структурі працює відділ навчання і розвитку: багато різноформатних тренінгів і програм, сертифікаційний центр, де можна пройти внутрішню і міжнародну сертифікацію, мовна школа, центр розвитку майбутніх лідерів, програма менторства…
Звісно, зробити усіх програмістами, які вдома працюють на аутсорсингу з закордоном і заробляють відповідно, неможливо. Тоді треба шукати інші шляхи. Інакше через кілька років, наприклад, єдиний на весь Франківськ сантехнік зароблятиме як 33 бухгалтери, але всієї роботи все одно не зробить.