«Святий Миколаю, хоча моя поведінка не завжди буває доброю, я сподіваюсь на твою милість та любов. Мені б дуже хотілося отримати від тебе подарунки. Обіцяю виправити усі свої помилки. Щиро вірю у тебе!».
Цей лист, як і сотні інших, чекає на свого адресанта в «офісі Святого Миколая», пише «Репортер».
Енергетика любові й добра
Акцію «Святий Миколай іде до сиріт» Мальтійська служба допомоги проводить вже 21 рік поспіль. Щороку діти, які живуть в інтернатах і дитячих будинках, пишуть святому листи. Ці листи мальтійці передають дорослим, які беруться доводити і їм, і собі – дива існують.
«Буде зо дві тисячі подарунків, навіть трохи більше, – розповідає керівник Мальтійської служби Івано-Франківська Роман Яручик. – Цього року ми ще вирішили підтримати маріупольський дитячий будинок. Там діти перебувають у важчих умовах, ніж наші. По-перше, є багато дітей, яких переселили з інтернатів на окупованих територіях. А, по-друге, в самому Маріуполі немає такої соціальної ініціативи, яка б могла допомогти та підтримати цих дітей. Але це не будуть адресні листи, як у нас. Це будуть загальні подарунки з солодощами, розвивальними іграми, книжками. Словом – все, що може бути корисним дитині та принесе їй радість».
Під час розмови Роман постійно відволікається на людей, які приходять до офісу Мальтійської служби, аби взяти собі листа. Послання стоять акуратно поскладані на одному із столів. Помічники святого Миколая, так благодійників називають самі мальтійці, перечитують послання та обирають те, яке їм більше припало до душі.
«Я вже два рази брала листа, – каже Оксана Сачкова. – Хочеться допомогти, бо діти найбільше одягу просять. Їхні листи «зачіпають». Свої діти вже дорослі, навіть онуки є. Прошу в Бога для них здоров’я».
«Мотивація у всіх різна, – повертається до розмови після чергового відданого листа Роман Яручик. – Перш за все закінчується рік, і люди хочуть закінчити його якоюсь доброю справою. Ми даємо можливість це зробити. Коли люди приносять вже готові подарунки і ми їм дякуємо, вони дякують у відповідь, бо відчули себе корисними, не докладаючи багато зусиль. Тут концентрується величезна енергетика любові й добра».
Діти вірять у дива
Роман каже, що лише 15 % людей беруть листа один раз, ще 30 % приходять двічі, а решта – це ті, хто допомагає щороку.
«Є такі люди, що приходять до того, як починають видаватися листи, і просять відкласти їм послання від конкретної дитини, бо вони їй готують подарунок на Миколая вже кілька років поспіль, – говорить Яручик. – Є навіть такі приклади, коли сім’я налагоджувала контакти з дитиною, запрошували її додому, брала з собою на відпочинок. Є випадки усиновлення таких дітей».
Мар’яна Воралюк розповідає, що вперше взяла листа ще будучи студенткою. Підбили її на це одногрупниці, разом з ними і збирала перший подарунок. А цього року прийшла до Мальтійської служби з подругою, щоправда, вибирали листи окремо.
«Я роблю це вже 11 років, – розповідає Мар’яна. – Вибираю тих дітей, яким найбільше потрібна допомога. Я сама мама і розумію, наскільки важлива батьківська опіка та підтримка. Бог мені допомагає, тому вистачає грошей і для сім’ї, і для інших дітей. Сьогодні взяла листа хлопчика з Калуського навчально-реабілітаційного центру. Він глухий, йому важко вчитися, але від мріє стати автомеханіком. У листі пише, що йому потрібні черевики. Мені це неважко, бо маю свій стоковий магазин, там нові речі – не якийсь там секонд».
«Мар’яна написала мені сьогодні, що ми виходимо о 14:00, тож усе вийшло трохи спонтанно, – забравши свого листа, підходить до нас Інна Атаманюк. – А взагалі, то це мій другий лист від 2000 року. Але я старалася допомагати грошима. Розумієте, перший раз перечитувати ці листи мені було дуже боляче. Тому вирішила, що краще прийти і дати гроші. Сьогодні взяла листа хлопчика 15 років. Я його, мабуть, разів зо п’ять перечитувала. На самому початку він пише, що в нього є сестричка, яку він дуже любить і просить для неї канцтовари. Ці діти хочуть елементарної уваги. І що мене ще дуже тішить – ці діти вірять в чудеса. Тому потрібно допомагати, аби вони й надалі вірили, а в дорослому житті – створювали чудеса для інших».
Справа індивідуальна
Перед тим як віддавати листи, мальтійці кожному вручають інструкцію. Там пише, що готувати подарунки потрібно лише в колі сім’ї та друзів. У жодному разі не можна публікувати їх у соцмережах із закликами допомогти зібрати речі. Купувати варто лише те, що дитині справді необхідно, а від дорогих гаджетів, які часто просять діти, краще відмовитись. Вживаних речей дарувати не можна. Ну і, звісно, рекомендації щодо пакування.
«Якщо людям не підходять наші умови, ми їх ні до чого не примушуємо. Це справа дуже індивідуальна, – каже Роман Яручик. – Ми також закликаємо, не робити гіпердорогі подарунки. Бо часом у листах просять таке, що можна відділ електроніки скупити. А іншим дітям може бути боляче. Тим більше, ми не хочемо, аби діти отримали квадрокоптери та айфони. Наша мета – допомогти їм з необхідними речами. А головне – аби дитина знала, що про неї пам’ятають. Насправді це чудо, яке твориться людьми».
Та, на жаль, не всі люди підходять до цієї справи відповідально. Траплялися випадки, коли листи забирали, а подарунки не приносили.
«За 20 років було різне, – каже Роман Яручик. – Ми віддаємо 2000 листів і зрозуміло, що в когось щось може не скластися. Але трагедії в цьому немає. За тиждень до свята ми точно знаємо, якого подарунка бракує. Якщо таке трапляється, то телефонуємо, просимо принести листа назад. Людей, які готові зробити «понад», вистачає. Або ж, маючи розміри одягу дитини, ми самі формуємо пакунок».
Крім того, в кожен інтернат мальтійці беруть із собою кілька запасних подарунків: два для хлопців – великого й маленького, і два для дівчат – великої та маленької.
«Хоча в нас є чотири поверхи контролю, аби подарунок потрапив саме туди, куди треба, трапляється всяке. Та навіть якщо дитина спершу залишиться із запасним, персональний пакунок її обов’язково знайде», – впевнено говорить Роман.
На сьогодні у волонтерів із двох тисяч залишилася сотня листів. Можливо, один із них чекає на вас, як ось цей:
«Дорогий Миколаю! Я цього року був слухняний. Допомагав друзям, мамі, брату. Дуже прошу для них здоров’я та злагоди. Прошу вас, отче Миколаю, помоліться за нас, щоб Бог послав нам миру».
