За 8 місяців відкритого вторгнення Росія пройшла шлях від “2 армії світу” до загального посміховиська.
Країна-агресор стрімко вичерпує ресурси, але не може ніяк зупинитись і готується воювати “до останнього росіянина” за допомогою зброї часів Другої світової.
20 жовтня очільник Офісу Президента Андрій Єрмак констатував, що за 240 днів відкритої війни Україна знищила майже 50% потенціалу головної загрози НАТО, тобто Росії, пише Правда.іф з посиланням на 24 канал.
Наполовину пуста склянка
Слова Єрмака підтверджують цифри просто космічних втрат окупантів. Згідно з доволі консервативними оцінками українського Генштабу, за час вторгнення Росія втратила майже 70 тисяч вояків, понад 2500 танків та 5260 броньованих машин, приблизно 2000 артсистем і РСЗО, до 200 засобів ППО, понад 500 літаків і гелікоптерів, понад 1300 БПЛА, 16 кораблів і катерів та понад 4000 одиниць автомобільної техніки.
Популярний сайт незалежних OSINT-дослідників Oryx дає інші цифри, проте, це пояснюється методикою підрахунку, коли на облік беруться лише візуально підтверджені випадки знищення або захоплення техніки. Зі зрозумілих причин, зробити це в умовах війни неможливо, а тому різниця між даними Генштабу, який бере за основу факт влучання у техніку ворога, та Oryx є логічною.
Чому оцінки Генштабу є консервативними
Росія офіційно не називає цифри своїх втрат, ба більше, всіма силами намагається їх приховати, а тактика спалювання власних загиблих, щоб не сплачувати родинам компенсацію, взагалі стала загальною практикою.
Також Росія не визнає свої втрати після “бавовни”. Так, з невідомих причин потонув флагман Чорноморського флоту крейсер “Москва”, понад 10 російських генералів досі живі, нічого не відбулося на аеродромі Новофедорівка в тимчасово окупованому Криму, Чорнобаївці та багатьох інших місцях. Для ЗСУ, які працюють по ворогу сучасною та надзвичайно потужною зброєю, також подекуди важко оцінити масштаб втрат росіян (ЗС РФ, структури МВС та ПВК), “мобіків” з ОРДЛО та іноземних найманців, після ударів системами HIMARS.
Наразі Росія стала найбільшим постачальником техніки для ЗСУ й постійно нарощує темпи озброєння України шляхом передачі трофеїв, мабуть, у якості “жестів доброї волі”. Приблизно третина танків і бронетехніки, втраченої росіянами на полі бою, це трофеї ЗСУ. Головне – боєздатні. Звісно, це середньої якості техніка, яка не йде у жодне порівняння з тим, що постачає Україні НАТО та західні союзники, проте, Росія традиційно бере кількістю.
Щодо кількості, щоправда, є питання. Скільки техніки є у Росії – мабуть, не знає і сам Шойгу. У джерелах можна знайти офіційні дані з тисячами найменувань, проте, це зовсім не означає, що це все є у реальності. Традиції корупції та “потьомкінських селищ” ніхто не скасовував, а тому наявність у Росії десятків тисяч танків чи БМП – це питання віри, як і їхньої якості, рівня придатності.
Ракетний дефіцит
Геть усе погано в окупантів з їхньою головною “гордістю” – ракетами. Росія обрушила на Україну ракетний терор з перших хвилин вторгнення. Тисячі ракет, згідно із задумом росіян, мали знищити українську авіацію та ППО й зламити спротив для перемоги “за 3 дні”.
Російські ракети принесли великі руйнування та смерть тисячам українців, (в більшості –мирним), проте, свого завдання не виконали – спротив українців не було зламано, як і не були знищені ППО та ВПС. Ба більше, українці навчилися ефективно протистояти ракетному терору й нині більшість російських ракет знищуються нашими захисниками й не досягають своїх цілей.
14 жовтня міністр оборони Олексій Резніков розкрив, скільки Росія випустила по Україні так званих “високоточних ракет” (це “Калібри” та інші), а також, скільки ще залишається в її розпорядженні. Як виявилось, станом на 12 жовтня, від загальної кількості у 1844 ракети на початок вторгнення у Росії, залишилось лише 609 високоточних ракет, тобто, близько 30%.
За даними Міноборони України, в арсеналі Росії станом на 12 жовтня залишилося:
- 124 ракети “Іскандер” із 900, які були на початку вторгнення;
- 272 ракети “Калібр” з 500;
- 213 крилатих ракет типу Х-101 та Х-555 з 444.
Проблеми окупантів підтверджує також і очільник воєнної розвідки Кирило Буданов. Він прокоментував та розшифрував озвучені Резніковим цифри. Так, 13% від “стартових” запасів ракет “Іскандер”, за оцінкою Буданова, є ганьбою для Росії.
Концепцією Росії заборонено опускатися нижче 30%, але війна вносить свої корективи,– констатував проблеми Росії Буданов в інтерв’ю журналісту Оресту Сохару.
Також Буданов вказав, що ситуація з “Іскандерами” є сумною нормою для арсеналів окупантів, саме тому наразі Росія панічно шукає варіанти заміни. Саме з цією метою Кремль активізував переговори з Іраном та вже давно почав переробляти для ударів по Україні ракети комплексів С-300, що призначені для ППО.
По багатьох найменуваннях ця цифра впала вже нижче критичного рівня. Я маю на увазі рівень 30%. Тому вони були змушені шукати якісь варіанти подолання дефіциту ракет. Дійшли до того, що стали використовувати іранські безпілотні літальні апарати. Чи можуть вони за своїми характеристиками замінити ракети? Ні, не можуть, але треба виходити з того, що їх є достатня кількість зараз в Росії, і точність влучення БПЛА набагато вища, ніж цих ракет. На це вони і розраховують,– сказав Буданов.
Нині, Росія здатна виробляти сама та за допомогою сірого імпорту (якщо не прикриють “лавку”) сукупно десь 200 ракет на рік. Стільки ж вона вистрілює по Україні за місяць і не досягає мети.
Росія кинула проти України все й оголила свої тили, саме тому Москва проковтнула образу від Азербайджану та принесла в жертву свою давню улюблену іграшку – ОДКБ. Фактично, якби нині Грузія або Молдова захотіли відновити свою територіальну цілісність, у Росії на це б не було жодних аргументів.
Те ж стосується і Сирії, звідки поспіхом вивозять останні С-300 та забирають рештки контингенту. Мова про якусь реакцію, крім хіба що реакції в твітері, на можливий напад “агресивного блоку НАТО” взагалі не йде – ракети вже відстріляні, а ракетники давно мобілізовані до маршових батальйонів у якості смертників-штурмовиків, де загинули або готуються загинути.
Де шукати резерви
Кількість знищеного особового складу росіян, зброї та техніки постійно зростає. Більшість цього “добра” – найновіші та найсучасніші зразки озброєння та техніки. Ба більше, вони стали фактично безповоротними втратами, адже відновити свій арсенал Росія не може через санкції, оскільки електроніку та все, що хоча б мінімально було “технологічним”, росіяни зробити не здатні.
Виробництво нової техніки на заводах в умовах санкцій нині є утопією. Воєнні експерти визнають, що сукупно Росія за рік може виготовити не більше 300 танків (у кращому випадку, в гіршому – 50) та дюжину літаків, звісно, майже “кустарним” методом та суттєвою примітивізацією, тобто без сучасних систем (80% електроніки у російському ВПК становив імпорт). Тому Росії треба забути про свої відносно сучасні Су-57, Т-90 та БМП-3, а про міфічний танк “Армата” – краще взагалі не згадувати.
Чомусь принцип “можем повторить” у цих випадках не працює, а тому в російського ВПК виходить лише майструвати “курятники” на баштах танків і таранити своїми літаками житлові будинки. Власне, два поспіль інциденти у Єйську та Іркутську можуть вказувати на те, що російська авіація – вже “все”.
Вихід із ситуації у Росії побачили в суттєвій економії авіації (літаків і гелікоптерів, звісно, коштом піхоти), односторонньому скасуванні експортних контрактів. Також Росія вдалася до фактичної конфіскації техніки та снарядів у Лукашенка (ешелони зі зброєю з Білорусі до Росії йдуть без зупинки й везуть її на тисячі кілометрів, все це підіймає питання – а чи є на російських складах та зброя, якщо її забирають у Лукашенка та Рахмона), закупів в Ірані та Північній Кореї, таємних гешефтів з союзниками по СНД та спробами контрабанди та паралельному імпорті в дусі шпигунських байок та трагікомічних крадіжок камер спостереження у Швеції.
Втім, це лише крихти в морі (навіть розпіарені іранські дрони нічого не змінюють на фронті), які не вирішують головного питання – чим воювати та як робити це масштабно. Наразі сотні тисяч мобілізованих росіян та рештки армії вторгнення мають на чомусь та чимось воювати.
Це вже було
Відповіддю на риторичне питання стала розконсервація старої радянської техніки. Тієї самої, якою в роки Холодної війни комуністи лякали весь світ та яка потім зогнила на полігонах або була пропита та розграблена кмітливими прапорщиками та їхніми начальниками.
Це ті самі танки, що їх ставили на зберігання разом з трупами солдатів, вбитих на ще одній загарбницькій війні – у Чечні. Самі окупанти у перехоплених розмовах визнають, що техніка потребує оновлення та модернізації (чого практично не робиться). Вона надзвичайно низької якості – постійно виходить з ладу, нічого не працює, її збирають та кидають на фронт після поверхневих оглядів та лагодять шляхом “канібалізму” (розбірки кількох машин, щоб привести до ладу бодай одну). Оператори бойової техніки не знають, що з нею робити, не мають ані бажання, ані хисту, а тому стають легкою здобиччю для ЗСУ та партизанів.
Цю техніку везуть з усіх куточків Росії – відстані обчислюються тисячами кілометрів. Це паралізує будь-яке інше сполучення, пришвидшує падіння та смерть економіки, констатує проблему з логістикою та робить очевидними паралелі з російсько-японською війною 1904 – 1905 років, яка, нагадаємо, задумувалась як “маленька та переможна”, а завершилась революцією в Російській Імперії.
Втім, все це зовсім не зупиняє Путіна та його стратегів – вони женуть все це шапіто на забій з єдиною метою – сподіванням задавити масою та здолати українській спротив шляхом закидання гарматним м’ясом.
Танковий лохотрон
Зверніть увагу! За даними авторитетного збірника The Military Balance, станом на початок 2022 року російська армія мала на озброєнні близько 3 300 танків усіх типів, а також 10 200 танків на базах зберігання (7000 Т-72, 3000 т-80, 200 т-90).
Сукупно це 13 617 танків, при тому що, наприклад, про Т-62 не було й мови, але швидко прийшла і їхня черга (якщо підняти звіти за попередні роки, то загалом у Росії десь було 17 500 танків, втім, більшість з них – металобрухт або майже металобрухт, інакше б окупанти панічно не забирали танки в Лукашенка, до речі, так само застарілі). Наразі ЗСУ знищили або затрофеїли понад 2600 танків, в основному – вибита була гордість росіян – сучасні та відносно сучасні танки (приблизно 70%), учасники та переможці танкових біатлонів. Нині їх почали заміщати застарілими машинами та тієї ж якості обслугою.
Ще влітку ми побачили в російській армії морально застарілі танки Т-62 (за оцінками експертів, їх у Росії на спадок від СРСР залишалось 2500 штук). Нині ці машини, яким по 50 – 60 років, активно переходять з категорії “відносно боєздатні” до “і так підійде” та стають основним танком армії Росії. Нині кілька десятків цих раритетів вже взяті ЗСУ в якості трофеїв, чимало було спалено або просто не доїхало на фронт.
Ех, “тачанка”…
На фронті вже почали з’являтися гармати часів Другої світової, а окупантів з гвинтівкою Мосіна, що дебютувала ще в позаминулому столітті, онучами та касками 1940-х вже давно нікого не здивуєш. Схоже, незабаром побачимо на фронті “Катюшу” та легендарну розробку харківських конструкторів Т-34, а ближче до весни і “тачанку”.
З іншого боку, якою б старою не була зброя, нею також можна вбивати (наприклад, РСЗО “Град” 70-х років може завдати такої самої шкоди, що й “Смерч” або “Торнадо”), щоправда, ефективність її використання та виконання бойових завдань буде постійно знижуватись, а протидія – зростати.
Так, зброї та техніки у Росії дуже багато, втім, її якість, а головне – стан, викликають питання.
