Військовослужбовець з Івано-Франківська Іван Гаргат, який наразі проходить важку реабілітацію після втрати ока та чисельних операцій, звернувся до медіа та громадськості з проханням допомогти зібрати голоси для петиції. Чоловік прагне, щоб його брату-близнюку Михайлу Гаргату посмертно присвоїли найвищу державну нагороду — звання Героя України. Воїн з позивним “Мишко” обіймав посаду старшого солдата, старшого навідника гармати Д-20 військової частини А7030.
За словами Івана Гаргата, вони з братом пройшли пліч-о-пліч весь життєвий та бойовий шлях, починаючи зі строкової служби, і разом зустріли свій останній, фатальний бій, пише Правда.іф.
Разом з першого дня: від кордону до артилерії
Іван та Михайло Гаргати народилися 9 вересня 1999 року. Іван на пів години старший за свого брата. З 2019 року хлопці разом служили у Державній прикордонній службі України — спочатку на Білоруському, а згодом на Польському кордоні, звідки звільнилися навесні 2021 року.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, брати-близнюки не залишилися осторонь. Вже 21 березня 2022 року вони добровільно прийшли до військкомату і разом із близьким другом вирушили на фронт. Юнаків зарахували до 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони (військова частина А7030).
Військовий шлях братів був насиченим та складним. Спочатку вони служили в комендантській роті. Після розформування підрозділу пройшли навчання в Запоріжжі та стали мінометниками (працювали зі 120-м калібром), будучи прикомандованими до 77-го батальйону 102-ї бригади. Іван пройшов шлях від солдата до старшого навідника, командира міномета та головного сержанта першого мінометного взводу. Два роки брати безпосередньо утримували позиції.
Згодом підрозділ знову переформатували, і близнят перевели у велику артилерію — опановувати 152-й калібр та гаубиці Д-20, де Іван став старшим навідником.
Трагедія на Херсонщині: удар “Ланцета”
До січня цього року підрозділ виконував завдання на Запорізькому напрямку. На початку року 102-гу бригаду разом із батальйонами перекинули на Херсонщину.
Трагедія сталася 11 лютого цього року під час облаштування нових позицій. На місце прибув вантажний автомобіль “КрАЗ”, який доставив колоди для будівництва бліндажів. Іван разом із Михайлом вилізли на кузов, щоб розвантажувати деревину. У цей момент по машині поцілив ворожий безпілотник “Ланцет”. Михайло загинув на місці.
“Ми навіть його не чули взагалі. Мій брат загинув на місці. Я цього навіть не знав спочатку, тому що мене викинуло з КрАЗа вибуховою хвилею”, – згадує Іван.
Побратими оперативно витягли Івана, надали першу допомогу в окопі та евакуювали на пікапі. Поранення виявилися надважкими. Дорогою до Миколаєва медики швидкої були змушені невідкладно видалити Івану око. Після трьох днів у Миколаєві його перевели до Одеси, де боєць тиждень пролежав у реанімації без змоги підвестися — вибухова хвиля спричинила дві великі гематоми в голові. В Одесі йому встановили тимчасовий протез і дали 45 днів відпустки.
Під час цієї відпустки Іван потрапив на безкоштовну канадсько-американську медичну місію, яка працювала в Івано-Франківську. Іноземні хірурги провели військовому складні пластичні операції на носі та оці. Попереду на Івана чекає встановлення постійного очного протеза. Скоріш за все, військово-лікарська комісія (ВЛК) визнає його непридатним до подальшої служби.
Рахунок іде на дні: петиції потрібна підтримка
Сьогодні головна мета Івана — увіковічнити пам’ять про свого брата, якого він називає невіддільною частиною свого життя. У Михайла Гаргата вдома залишилися дружина та маленький син, який щойно закінчив третій клас. Присвоєння нагороди — це не лише справа честі, а й важлива моральна та державна підтримка для родини полеглого.
Петицію на сайті Президента України зареєстрували близько двох тижнів тому. Наразі вона набрала трохи більше як 7400 голосів із 25 000 необхідних. Родина стикається з великими труднощами під час зборів, попри те, що самотужки розвішують плакати, роздають листівки та поширюють інформацію в соцмережах.
Однак, для збору залишку голосів є лише 78 днів. Якщо петиція не набере 25 тисяч підписів, вона не потрапить на розгляд до Президента України.
Підтримати петицію можна за посиланням https://petition.president.gov.ua/petition/265514
“По петиції ми б хотіли зібрати голоси, щоб… Ну, це була така остання, напевно, для нього як нагорода. Він на це заслуговує. Ми б хотіли найбільше це для нього зробити”, – каже захисник.
Громаду Івано-Франківська та всіх небайдужих українців закликають віддати свій голос за петицію та допомогти зберегти пам’ять про Михайла.
