Від початку цього року на Прикарпатті шукали 116 дітей. На щастя усіх знайшли, всі цілі та неушкоджені. Минулого року було більше.
У ювенальній превенції Прикарпаття припускають, що це через карантин – діти, а з ними й батьки, більше сидять разом удома, пише Репортер.
Гроші для мами
За словами старшого інспектора відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП в Івано-Франківській області Павла Зорія, із 116 зниклих дітей 61 – віком до 14 років. Найбільше пошуків було у Франківську – 38. У Надвірній – 13, по 10 у Тисмениці й Коломиї, дев’ять у Косові, вісім в Яремче, в решті менше.
У містах діти часто губляться через неуважність дорослих, говорить Зорій. От, відволіклися десь на ринку, в торговому центрі, на вулиці, а дитини вже й нема.
«Була така історія в Івано-Франківську, що мама йшла з дитиною і говорила по телефону, – розповідає поліцейський. – Дитині десь чотири роки, і в неї розв’язалися шнурки. Зупинилась, а мама вже відійшла та й загубилась в натовпі. Через годину дитину знайшли у торговому центрі «Арсен», хоч загубилася вона на Пасічній. Дитина просто запам’ятала, що часто сідала з мамою на 22 маршрутку».
Також пригадує випадок, який стався на початку липня. Посеред ночі до поліції надійшло повідомлення про те, що надвечір зник 11-річний хлопець з села Берлоги Рожнятівського району. Він поїхав кататися на велосипеді і зник.
Цілу ніч дитину шукали патрульні, оперативна група, ювенали, кінологи та нацгвардійці. Знайшли в Калуші. Хлопчик потім пояснював, що зібрав яблука, аби продати та привезти мамі якісь гроші.
Треба знати більше
Але найбільше випадків – коли діти свідомо йдуть з дому і найчастіше це через конфлікти в сім’ї.
У червні шукали 15-річну дівчину з Рожнятівщини. Знайшли, аж у Львові.
«Дитина відмовлялася жити вдома, бо, може, був якийсь психологічний тиск, – розказує Павло Зорій. – Можливо, батьки приділяли їй занадто багато уваги, дитині це не сподобалось і вона на велосипеді поїхала на Львівщину до бабусі».
В лютому ювенали шукали неповнолітнього франківця, який планував поїхати в Київ. Знайшли у Тернопільській області. «Він сам включив телефон і подзвонив батькові, – розповідає Зорій. – Зрозумів, що настала ніч, змучився, змерз. Ми були поруч з батьком і повідомили тернопільських колег».
Також нині на обліку у прикарпатських ювеналів семеро неповнолітніх, які тікають з дому регулярно. Так, нещодавно вчергове шукали 15-річну дівчину з Надвірнянщини. За словами старшого інспектора, дитина йде з дому п’ятий раз.
«Є й такі діти, що займаються бродяжництвом, тож їх можна зустріти будь-де, – говорить Павло Зорій. – Батьки десь упустили момент у вихованні. Чому тікає – не пояснює. Але втікає не вперше, тому останнього разу мати звернулася аж через тиждень».
За словами інспекторки Іванни Гринюк, щойно батьки запідозрили, що дитина пішла з дому та взяла якісь речі – треба негайно повідомляти в поліцію. Так легше і швидше можна її знайти. Обов’язково знати, у чому дитина пішла, особливі прикмети, мобільний, як зареєстрована у соцмережах. Мати найсвіжіші фото.
«І треба більше цікавитися своїми дітьми, знати коло їх спілкування, – говорить Гринюк. – Ми часто приїздимо на виклик, розпитуємо, а виявляється, що батьки геть нічого не знають про свою дитину».
Ще, додає інспекторка, часто батьки замовчують конфлікти, а поліцейським важлива кожна деталь. Каже, вони й так потім про все дізнаються.
Шукають уваги
Ще у 2018 році в Україні запустили спільну програму Нацполіції та компанії «Київстар» під назвою «Пошук дітей». Коли батьки звертаються у поліцію, то можуть у заяві попросити підключити цю програму, але тоді треба дописати, що вони погоджуються розголошувати дані, фото, прикмети своєї дитини, аби пришвидшити пошуки. Тоді «Київстар» розсилає повідомлення всім, хто перебуває у межах 1-3 км від місця, де може бути зникла дитина.
От, про надвірнянську втікачку і повідомила якась жінка, що бачила її у Франківську 2 вересня. Це полегшило та звузило пошуки. Дівчинку знайшли біля вокзалу.
Коли дитину знаходять, то з нею працюють, аби з’ясувати причини. Якщо є якісь конфлікти чи непорозуміння у родині, втікачів направляють у соціальні центри реабілітації. Такі є у Франківську (на Набережній) та в селі Медині Галицького району.
За словами керівника обласного центру соціально-психологічної реабілітації Василя Серденька, 70-80 % дітей, які є у їхньому закладі, – за направленням ювенальної поліції. Решта від соціальних служб та є навіть самозвернення.
«Діти приходять самі та пишуть заяву, що хочуть жити у нас. У кожного різні причини, – розповідає Василь Серденько. – Одного разу до нас доправили двох ромів. Потім дітей забрали батьки. А через деякий час та дівчинка знову прийшла й сказала, що хоче до нас, бо хоче вчитися у школі та спати на білому простирадлі. Тоді їй було вісім років. Зараз ті діти усиновлені.
У когось батьки зловживають алкоголем, фізична розправа, психологічне насильство. Всі діти, які до нас потрапляють, – психологічно травмовані, тож з ними працюють спеціалісти».
За словами Василя Серденька, на вулиці опиняються діти і з нормальних середньостатистичних родин. Просто батькам нема часу й інтересу. Тоді діти шукають уваги на вулиці.
Авторка: Світлана Лелик
