Де живе історія. Тур повстанськими криївками Прикарпаття (Частина перша)

Перші криївки у Західній Україні служили для переховування повстанців від холоду, порятунку населення під час Голодомору та війни.

Сьогодні на Івано-Франківщині є понад 20 відновлених криївок, які вже стали туристичними атракціями. Втім, історик Василь Тимків у розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо наголосив, що їх насправді набагато більше, адже в кожному населеному пункті були десятки криївок. Проте не всі навіть вдалось віднайти, ба більше, відновити. Кореспондентка Бліц-Інфо поцікавилась та зібрала найцікавіші факти про відновлені криївки. 

Криївка Миколи Твердохліба – “Грома”

Бункер було збудовано восени 1953 року шістьма повстанцями  на  схилі гори Березовачка. 17 травня 1954 року бункер, у якому на той момент було троє підпільників  оточили енкаведисти, полковник Грім і його дружина  Ольга застрілилися. Після чого бункер було закидано гранатами, а підпільницю «Ружу» (Анну Попович) схоплено.

17 травня 1991 року група  людей під керівництвом  Михайла Зеленчука, одного із  шести підпільників, котрі перезимували разом із Громом відшукала зруйновану і фактично непомітну ззовні криївку.  Із червня 1991 року групою  ентузіастів розпочато  справу відновлення  цієї історичної пам’ятки.

В міру набуття розголосу до відновлення криївки долучилися представники Надвірняншини:  студенти, рухівці та активісти станиці ОУН. Станом  на кінець 1991 року  було здійснено облаштування стін усього бункера і часткове перекриття «житлової кімнати». Будівельним матеріалом служила обкорена деревина із навколишнього смерекового лісу. 

У 2013-14 роках за кошти обласного Івано-Франківського та районного Надвірнянського бюджету бункер було вдруге відновлено. В ході ремонту було повністю розібрано зношені дерев’яні конструкції  бункеру, по-новому складено зруб бункера з нових колод, при цьому збережено попередні розміри та план бункера.

Бункер знаходиться на горі Березорвичка, висотою 1500 метрів, в природному заповіднику Ґорґани. Доступ туристів у заповідник обмежено, тому до бункера потрапити не так легко. Крім того – потрібна витривалість – підйом кілька годин.

Де знаходиться: схил гори Березовачка, урочище “Джурджі”, c.Зелене, Надвірнянський район

Криївка Мельника Ярослава – “Роберта”

Найвіддаленіша і найкраще замаскована криївка вояків УПА розташована в глухому місці (ведмежому куті) Українських Карпат за г. Яворина. Подолавши кілька кілометрів крутих гірських стежок від села Липа, знаходиться місце, де загинув геройською смертю майор «Роберт» разом зі своєю дружиною і вірними побратимами.

Знайти їхній бункер було вкрай важко. Майже тиждень спецгрупа, 100 бійців і командирів внутрішніх військ МВС кілька днів безуспішно нишпорили по лісі у пошуках схрону, але він був так надійно замаскований, що всі зусилля виявилися марними. Та випав невеликий сніг, який над криївкою почав танути швидше ніж довкола, і о 16 годині 31 жовтня 1946 року місце схову повстанців було виявлене.

За 1,5 км від бункера (45 хв. ходьби), в урочищі Глибокому облаштовано цвинтар. Тут у спільній могилі поховані повстанці командно-інструкторського складу школи, що діяла в цих краях у 1944 р., і командиром якої був Поль-Польовий.

Де знаходиться: урочище Розтоки (біля села Липа), Долинський район. До криївки промарковано два маршрути – один від села Липа, другий – від зупинки «Карпатського трамваю» в урочищі Глибокий.

Повстанська криївка-шпитальня

На стінах схрону світлини тих, хто рятував життя патріотів. На столах охайно викладені медичні інструменти та ліки. Більшість з них – справжні. Є тут й унікальна колекція зброї, яку тримали в руках молоді повстанці. Її зібрав директор Тлумацької школи-інтернату Руслан Хімейчук.

Українська Повстанська Армія у цих краях вела свою боротьбу довгих десять років. Під гаслом «Здобудеш незалежність, або загинеш за неї» молоді відчайдухи воювали проти гітлерівців та радянських військ. Їх ще  називали УПА-підземна армія. Адже переховуючись від ворогів бійці вимушені були ховатися під землею. Останній повстанець Гуцульщини загинув у 55 році.

Усе, що є у криївці-шпитальні люди збирали власноруч. Долучилися до такої справи й активісти Руху нових сил.  Відвідати криївку-шпитальню нині може кожен охочий безкоштовно.

Де знаходиться: село Пістинь, Косівський район

Криївка Каратницького Михайла – “Маяка”

13 березня 1951 у  цій криївці загинуло восьмеро невідомих на той час героїв, прізвищ яких ніхто не знав.

Вже  по полудні  того  дня  під вартою  енкаведистів їздові на возах відвезли тіла  загиблих до Тисмениці і залишили  під будинком НКВС на показ і пострах іншим. Енкаведисти зганяли людей оглядати, впізнавати тіла вбитих юнаків а матері стримували сльози щоб не признатися за побитих синів, адже у випадку впізнання всій родині загрожувало виселення у Сибір.  Через  три  дні  загиблих  повстанців  відвезли  у  невідоме  місце у напрямі Тлумача.

Дотепер невідомо місце їхнього поховання,  але місце їхнього героїчного вчинку у боротьбі за Незалежну Україну тут. Опісля, проведеною пошуковою роботою  встановлено прізвища та імена  повстанців, роки і місця їх  народження, бойові псевдоніми.

Відновили повстанську криївку 21 жовтня 2012 року. 

Де знаходиться: урочище Провал, біля с.Клубівці, Тисменицький район

Криївка на Касовій горі

19 лютого 1946 р. в селі Бовшів карательні війська МГБ обступили село і розпочали свою чорну справу. Вони залякували селян, вимагаючи вказати криївки, де переховуються бандерівці. Та, мабуть, знайшовся негідник, який зрадив друзів і вказав місце криївки. В ній перебувало 3 повстанці (Богдан Ворончук, Петро Вільчин, Степан Хотинецький). Щоб не здатися катам в руки, вони підірвалися гранатами.

Катам було замало цих жертв, вони продовжували тероризувати жителів села. На другий день група чекістів попрямувала в ліс на Косовій Горі. Мабуть, і тут сказав своє зрадницьке слово таємний агент (є думка, що то той же). Криївка була оточена. Вимога – здатися.

Повстанці  не прийняли пропозицію, спалили   усі документи, звіти і підірвалися гранатами. Ось так ще три герої віддали своє життя в ім’я волі України. Це Іван Волошин (“Шульц”) із с. Дем’янів, Степан Слободян (“Чупринка”) із с. Демя’нів та Степан Панько (“Махно”) із с. Юнашків. Чекісти зробили свою чорну справу. Шістьох мертвих понівечиних повстанців залишили серед села на страх мирному населенню. Облава продовжувалась ще 3 дні, після чого нелюди пішли в інші села для продовження своїх нових злочинних діянь.

У 2007 р. криївку реконструйовано, встановлено пам’ятний хрест.

Де знаходиться: с.Бовшів, Галицький район

Кімната-музей Романа Шухевича

Музей «Конспіративна кімната Романа Шухевича у Княгиничах» відкрили у 2007 році.

У квартирі «Короленко» Роман Шухевич переховувався 9 місяців. Увесь цей час підпільники жили за особливим розпорядком, який залежав від конкретної ситуації. Молились разом щодня: вранці і ввечері. Вдень Розалія Коцур постійно працювала за швейною машинкою у другій кімнаті, поглядаючи у вікно. Інші жінки, готуючи їжу на кухні, теж ретельно стежили за територією. Напоготові у кімнаті Шухевича була облаштована криївка, де лежала зброя.

Музей облаштували у трьох кімнатах, які свого часу в будинку умовно називали «Короленко». Ініціатором створення цього музею став Любомир Полюга, який і розповів українцям історію підпільної штаб-квартири.

У музеї Романа Шухевича зберігається посуд і лампи, якими користувались тоді оунівці. Поряд – світлини, документи та вишивки жінок-підпільниць, які вони створювали у казематах, куди потрапили за свою відчайдушну боротьбу за Україну. Катерина Зарицька відбула 25 років таборів суворого режиму у Володимирській тюрмі. Стільки ж радянська влада присудила і Галині Дидик, яка була з Романом Шухевичем до останнього його дня.

Де знаходиться: с.Княгиничі, Рогатинський район

Криївка УПА, де загинула пара закоханих

Раненько 5 листопада 1947 р. енкаведисти з усіх боків обступили те місце і стали кричати: «Бандити, здавайтеся».  Через запасний вихід з бункера Юрів Василь «Грім» вистрілив і вбив одного енкаведиста. У той час повстанці вибігли з бункера і один з них кинув гранату, від якої загинув і сам повстанець і  енкаведист. Осадчук Ярослав  «Хмара» побіг до річки Лімниці. Вже хотів її переходити, але на іншому боці побачив енкаведистів. Щоб не попасти ворогам живим у руки, він підірвав себе гранатою. Загинув біля теперішньої могили Січовим Стрільцям. Юрів Параска тікала  в напрямку с.Гриньків, та ворожа куля її наздогнала. Вона впала на городі між деревами за сто метів від місця загибелі Ярослава. Ярослав і Параска зустрічалися і хотіли одружитися.

Відновили повстанську криївку, де загинуло дев’ятеро підпільників, 20 травня 2018 року. Ще з літа 2017 року тут тривали роботи з її відновлення. За словами керівника комунпідприємства “Пам’ять”, історика Василя Тимківа, цю криївку можна назвати найбільшим відновленим повстанським сховком в Україні. Також в певній мірі можна назвати унікальним запасний вихід з криївки, адже його довжина становить понад 20 метрів. 

Де знаходиться: урочище Плаєк, біля села Гриньків, Рожнятівський район

Криївка Михайла Дяченка – “Марка Боєслава”

За даними Вікіпедії, 23 лютого 1952 року в урочищі Хубена біля с. Дзвиняч Станіславської (нині Івано-Франківської) області під час планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників українського підпілля одна з військових груп Управління МҐБ у Станіславівській області вийшла на бункер з відкритим люком, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю.

 Підпільники пізно помітили військовослужбовців, які підходили до бункера, і, не маючи можливості втекти, відкрили вогонь та поранили одного з солдатів. Бункер одразу ж був оточений та блокований з усіх боків. Підпільники викинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. Із бункера було витягнуто тіла семи вбитих підпільників ОУН, в одному з них був упізнаний відомий поет Михайло Дяченко (Марко Боєслав).

Де знаходиться:  с.Дзвиняч, Богородчанський район

Підірвана криївка

На цьому місці загинуло шестеро членів ОУН, яких закидлали гранатами: Володимир Калиній (Артем), Іван Магас (Черемош), Степан Магас (Благий), Зеновій Табачук (Вітер), Данило Когут (Хмара), Іван Лилак (Олексій).

Операція зі знищення підпільної групи ОУН відбулася о восьмій годині ранку 6 вересня 1945 року за участю бійців першої стрілецької роти гарнізону військ НКВС міста Калуша під командуванням лейтенанта Внукова.

Історична криївка майже повністю розклалася, коли її відкопали дослідники. Через те, що криївка була підірвана зсередини, туди потрапили ґрунтові води і у підсумку деревина струхлявіла. У 1945 році у знайденій криївці загинули шестеро молодих членів ОУН. Дослідники переконані, що загибелі повстанців передував бій з агентами НКВС. На місці розкопок відшукали гільзи, кулі та навіть фрагменти зброї.

Окрім самої криївки, у лісі неподалік неї встановили пам’ятний хрест із граніту із викарбуваними іменами загиблих у 1945 році шістьох повстанців. Його висота понад два метри. За кількадесят метрів звідти облаштували ще і повстанське джерело “Богуна”.

Де знаходиться: лісовий масив Підгірок, поблизу Калуської ЦРЛ.

У наступній частині матеріалу читайте про відновлені криївки в Рогатинському, Косівському, Коломийському, Снятинському, Верховинському та Тлумацькому районах.