Детальний розбір справи Шеремета. Всі докази, алібі та відкриті запитання

Від редакції “Української правди” 

Під кінець 2019 року Національна поліція вийшла із заявою, яка блискавкою розійшлася по усіх новинних стрічках. 

На екстреному брифінгу міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у присутності президента Володимира Зеленського та генпрокурора Руслана Рябошапки звітував про успіх у розслідуванні справи вбивства журналіста Павла Шеремета. 

За версією слідства, підозрюваними у скоєнні цього злочину є волонтерка та лікар Юлія Кузьменко, музикант Андрій Антоненко та медсестра Яна Дугарь. На брифінгу цих людей усій країні майже представили вбивцями.

Дані Нацполіції шокували громадськість. Усі троє підозрюваних є доволі відомими учасниками волонтерського руху та мають позитивну характеристику. На захист Дугарь, Антоненка та Кузьменко одразу стали громадські активісти та ветерани АТО.

Озвучена слідством версія дійсно одразу викликала запитання. Чи підозрювані є тільки виконавцями? Який мотив вони переслідували? У чому полягала і кому була потрібна дестабілізація ситуації в країні? Хто врешті може бути замовником вбивства нашого колеги?

Після перших судових засідань із обрання запобіжного заходу та апеляцій захисту цих питань стало ще більше. Державне обвинувачення у суді не навело додаткові докази на користь версії слідства, а деякі аргументи Нацполіції були аргументовано поставлені під сумнів адвокатами підозрюваних.

Друзі та захисники Кузьменко, Дугарь та Антоненка впевнені в тому, що слідство намагається повісити на них всіх собак, щоб рапортувати про розкриття гучної справи. Із кінця минулого року вони проводять акції на підтримку підозрюваних, збирають докази на їхню користь. Деякі з них безапеляційно вимагають від нашої редакції стати на захист підозрюваних.

Редакція “Української правди” як ніхто інший зацікавлена у встановленні істини та правди. Ми чекаємо цього вже більше трьох років. Протягом грудня 2019 – початку 2020 року ми уважно стежили за перебігом цієї справи і мусимо повторити: наведеної наразі інформації недостатньо для того, щоб робити очевидні висновки і щодо версії слідства, і щодо аргументів захисту. 

Можемо сказати лише одне: менш за все нам хотілося, аби за ґратами у справі вбивства нашого колеги перебували невинні люди.

Ми намагаємося аналізувати лише факти та робити це на холодну голову. Хоча, змушені зізнатися, у цьому випадку нам це вдається вкрай важко. 

Наша позиція: відповіді на всі запитання має дати чесний суд. І ми віримо, що в Україні це можливо. Прозорий судовий процес. Без тиску на суддів і прокурорів з будь-якого боку. Без образ журналістів. 

У той же час, якщо версія та докази, представлені слідством, не підтвердяться, відставка міністра внутрішніх справ Арсена Авакова виглядає для нас як логічний та єдино правильний у такій ситуації крок. З повною реабілітацією тих, чиї прізвища були оголошені на всю країну в якості можливих виконавців цього злочину.

Слідство, обвинувачення і суд

Слідство у справі Павла Шеремета веде Головне слідче управління Національної поліції. У 2016 році група складалася з 35 осіб, зокрема слідчих в особливо важливих справах та інших столичних поліцейських. Як змінювався склад, нам достеменно не відомо, але у грудні цього року в групу були включені ще 10 правоохоронців, серед яких – співробітники з інших областей.

Підозри затриманим фігурантам підписували від поліції – Василь Бирко, від прокуратури – Олександр Лукашенко. 

Склад прокурорської групи, яка проводить нагляд за розслідуванням, за останні півроку змінювали щонайменше тричі: у липні 2019, напередодні оголошення підозр і 20 грудня.

Влітку за справою наглядали 20 прокурорів, наразі – 6. Їх неодноразово ловили на неточностях, помилках чи апелюванні до відверто неправдивої інформації. 

Так, на самому початку, коли суд розглядав клопотання про арешт затриманих, у документах було вказано, що хірург “Охматдит” Юлія Кузьменко “не має постійного місця роботи”. Прокурор потім назвав це опискою.

20 грудня на жодне з призначених у справі засідань взагалі не прийшов ніхто з ГПУ. Пізніше Руслан Рябошапка запевняв, що це не було пов’язано з переатестацією, яка відбувалась того дня.

Після атестації на суди прийшли вже нові представники державного обвинувачення. Прокурор Лукашенко провалив переатестацію і має залишити відомство.

Інший прокурор два дні поспіль розповідав, що підозрювані намагаються сфальшувати собі алібі. При цьому він посилався на неточну інформацію з мережі про те, що в дні підготовки вбивства одна з фігуранток Яна Дугарь нібито була за кордоном. 

Насправді ж її захист називав дати за 2019 рік і не подавав європейський вояж дівчини в ці дні як алібі. Така інформація почала поширюватись через помилку журналістів.

Іноді правоохоронці вдаються до необережних висловлювань. “Ніхто не народжується вбивцями – вбивцями стають”, – сказав на суді прокурор Сергій Зузак, пояснюючи, що образ особи у суспільстві не може бути підтвердженням невинуватості. 

Рішення про арешт усіх трьох затриманих виносив суддя Печерського райсуду Києва Сергій Вовк. Через те, що служитель Феміди був один на трьох, у перший день засідання затягнулося аж до ночі. Вовк відмовився відкласти засідання на наступний день, хоч про це просили адвокати. Останнє рішення про арешт музиканта Андрія Антоненка зачитали лише о 4 годині ранку. 

Процеси були довгими ще й через те, що адвокати намагалися відсторонити Вовка від розгляду, заявляючи про його необ’єктивність. Причин було кілька, в тому числі нібито упереджене ставлення судді до учасників Революції Гідності.

Суддя Сергій Вовк (не плутати з іншим одіозним суддею, Павлом Вовком) і справді відомий неоднозначною репутацією.

Він, наприклад, очолював колегії, які відправили у в’язницю Юрія Луценка та в.о. міністра оборони Валерія Іващенка. Він же дозволив Андрію Портнову, ексзаступнику АП Віктора Януковича, стягнути з держави 7 мільйонів гривень за нібито шкоду репутації.

До речі, в 2011 році саме Портнов, будучи членом Вищої ради юстиції, перевіряв прохання про звільнення Вовка і дійшов висновку, що скарга на суддю безпідставна.

Після Революції Гідності Вовку оголосили підозру в ухваленні завідомо неправосудного рішення, яким він заочно забрав у громадянина автомобіль і квартиру. Суддю кілька разів відстороняли від посади. Але до роботи він все одно повертався.

Справу проти Вовка передали до суду ще 2015 року. В 2016, перекинувши її через кілька судів, почали розглядати по суті. Однак вироку досі немає. Тобто суддя й досі знаходиться у підвішеному стані.

На відміну від Вовка, який під час засідань не проявляв особливої уваги до позиції захисту, апеляційні судді трохи більш плюралістичні. Вони час від часу уточнюють позицію адвокатів, не заперечують, коли захисники приносять у суд плакати чи офісні дошки для демонстрації своїх доводів.

Зрештою, одній із підозрюваних, медсестрі Яні Дугарь, в Апеляційному суді навіть вдалось дещо змінити свій запобіжний захід. Її домашній арешт перенесли з Дніпропетровщини у Київ. Хоча пом’якшенням це назвати складно. Але судді не вдавали з себе м’яких. Після першої серйозної сутички з правоохоронцями суд почав “захищатись” методами, до яких зрідка вдаються у таких резонансних справах.

По-перше, усі засідання тепер відбуваються в одній і тій самій залі, розташованій дещо відокремлено. Потрапити туди з основної будівлі суду неможливо, у зали окремий вхід, з вулиці, у внутрішньому дворі. Біля входу зазвичай чергує кілька шеренг Нацгвардії.

По-друге, навіть у тих, хто дійде до дверей, шансів потрапити всередину небагато. Кожного разу судді виносять рішення, яким обмежують кількість присутніх до 35 осіб – мовляв, саме стільки може вмістити зала. На підставі такого рішення, працівники суду спершу навіть намагалися обмежити доступ журналістів. 

Захист і підтримка

Підозрювані у вбивстві Шеремета не залишаються сам на сам із судовою та правоохоронною системами. Окрім професійного захисту на підтримку затриманих встали їхні друзі та знайомі, ветерани, волонтери й активісти.

На суди постійно приходить до кількох сотень слухачів. Ті, хто не потрапляють у залу засідань, залишаються чекати за дверима чи на вулиці. Останнім часом група підтримки стала приходити ще у спеціально надрукованих футболках та з наліпками.

Група підтримки не завжди стримує емоції. Суддівські рішення зазвичай зустрічають вигуками “ганьба!”, у бік прокурорів можуть летіти погрози й образи. У перервах в суді лунають гімн України чи молитви.

Люди, які ходять у суди, бувають різкі до тих, чию поведінку вважають ворожою. Вони агресивно реагували на окремих журналістів, а підлеглих блогера Шарія силою виводили з суду.

До слова, сам Шарій напрочуд твердо стоїть на захисті версії слідства. Більше того, блогер використовує справу Шеремета, щоб поширювати образ ветеранів-убивць. Це дає можливість іншій стороні говорити про політичне переслідування патріотів – саме так розцінюють ці арешти і друзі підозрюваних, і їхні захисники.

Серед адвокатів є такі, хто спеціалізується саме на справах АТОвців. Владислав Добош, який захищає лікарку Юлію Кузьменко, з’являвся у новинах через справу 4-річної давнини про конфлікт із застосуванням зброї на Драгобраті. До конфлікту були причетні 5 учасників “Правого сектора“, і Добош став їхнім адвокатом.

Тоді він познайомився і з Кузьменко, яка підтримувала затриманих бійців. Тож із підозрюваною у вбивстві його поєднує не лише контракт, але і дружба. Це дається взнаки: Добош іноді не стримує емоції, бувало, що він плакав через рішення суду чи вигукував погрози на адресу іншої сторони. 

Зрештою, поведінка адвоката обернулась для нього скаргою суддів, які заявили про втручання у правосуддя. Так судді розцінили погрози і відмову захисту залишити суд у той день, коли на засідання не приїхали прокурори.

До захисту Андрія Антоненка спершу долучився Масі Найєм, який також часто захищає ветеранів. Однак адвокат відійшов від справи через конфлікт інтересів – через товариські відносини з Павлом Шереметом.

Серед нинішніх адвокатів музиканта також є атовці Віталій Галенченко, Дмитро Круговий та Станіслав Кулик. З ними працює також Святослав Жерновніков.

Адвокати третьої підозрюваної, медсестри Яни Дугарь – Денис Ломанов, Віталій Коломієць та Микола Ореховський. Останні двоє представляли колишнього першого заступника голови правління “Укргазвидобування” Олексія Тамразова і теж брались за справи військових. 

Судячи з публікацій у мережі, адвокатам дуже близька тема обігу зброї. Інша їхня справа, відома у вузьких колах, стосувалась історичного реконструктора Дениса Дубровського, якого звинуватили у незаконному поводженні зі зброєю. 

Андрій Антоненко

Мотив і фабула

На музиканта Андрія Антоненка, який має звання сержанта Сил спеціальних операцій, слідство покладає роль організатора вбивства. Мовляв, саме він підшукав спільників, розподілив між ними завдання і визначив план.

Під час брифінгу правоохоронці впевнено озвучили версію, що метою злочину була “дестабілізація соціально-політичної ситуації в державі”. Поліція запевняла, що особистість Шеремета для цього підходила, адже він був відомим в Україні та за її межами. Голова МВС Арсен Аваков повторив натяк на можливий російський слід, згадуючи співпрацю Шеремета з російським опозиціонером Борисом Немцовим.

Однак офіційне формулювання, записане в матеріалах справи, не таке масштабне:

“Антоненко, захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси, розмежування суспільства за принципом національної належності, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, вчиняючи свої дії, щоб привернути увагу громадськості до певних політичних переконань… вирішив створити організовану групу, щоб у її складі вчинити вбивство журналіста та радіоведучого Шеремета”.

Захист Антоненка називає такі твердження правоохоронців “абсурдними особистими судженнями”. Серед знайомих і прихильників Антоненка цей абзац викликав обурення і насмішки, перетворившись на мем. У соцмережах з’явилось чимало жартів навколо такого “мотиву”. А друзі фігурантів, іронізуючи, почали додавати до розмов приставку “захопившись ультранаціоналістичними ідеями” чи називати себе “арійцями”.

У чому зв’язок між вбивством білоруса Шеремета і “арійською расою”? Як це мало привернути увагу до радикальних ідей? І що взагалі свідчить про “ультранаціоналізм” підозрюваних? Слідство відповідей на ці питання поки не дало. Як і доказів на підтвердження такого “мотиву”. 

У свою чергу, сам Антоненко взявся його спростовувати:

“Я народився в єврейському районі, я навчався в єврейській школі, я наполовину єврей, у мене дід – польский єврей. Ви несвідомо, своїм висновком упередженим вже нанесли образу мені особисто і моїй сім’ї.”

За тиждень після оголошення підозр заступник глави МВС Антон Геращенко зібрав у себе блогерів, щоб розповісти їм про справу Шеремета. Один із учасників цієї зустрічі Віктор Трегубов каже, що радикальні погляди Антоненка їм проілюстрували зображенням з його Facebook-сторінки, де Гітлер був намальований в образі Санта-Клауса.

Таку картинку музикант і справді запостив минулого року. Схоже зображення він розміщував і у 2016 році. Дехто назвав би такі малюнки жартом, але чи можна назвати їх доказом? Адже на тій самій сторінці було і висміювання російських пропагандистів, які показують українців фашистами, і репост допису із засудженням расизму чи релігійної дискримінації.

Критики офіційної версії звертають увагу й на те, що формулювання про “ультранаціоналістичні погляди” – не нове. Мовляв, воно скопійоване зі справи добровольця Віти Заверухи, обвинуваченої у нападі на АЗС і вбивстві міліціонерів у 2015 році.

Докази слідства

Отже, за версією слідства, “ультранаціоналіст” Антоненко підшукав серед волонтерів і АТОвців спільників з “аналогічними поглядами”, придбав боєприпаси, збирав інформацію про Шеремета.

Коли саме група об’єдналась для вбивства – слідство не уточнює. Перша точна дата, яка з’являється у підозрах, – 16 липня 2016 року. Тоді за журналістом почали спостерігати біля його будинку.

В офіційній версії не сказано, як саме Антоненко керував групою, коли і в кого купив боєприпаси тощо. 

Згідно з матеріалами слідства, їх придбали у “невстановлених осіб за невстановлених обставин”. Йдеться про електродетонатор ЕДП-р, вибухову речовину “гексоген”, вражаючі елементи – циліндрики – від міни МОН-50. З цих деталей, а також з неодимових магнітів і радіокерованого механізму Антоненко разом із “невстановленими особами” нібито і зробили вибухівку.

Водночас на судах прокурори визнавали, що слідство досі не знає точно, хто саме зробив вибуховий пристрій, а затримані фігуранти не мають потрібних для цього навичок. На причетність перевіряють подружжя АТОвців Інну та Владислава Грищенків. 

Під час брифінгу їхні прізвища навіть назвали серед підозрюваних, однак підозри у справі Шеремета досі не вручили. Владислава Грищенка допитали по справі Шеремета лише 15 січня, за словами його захисту, вперше. Тепер він має статус свідка.

Адвокат Грищенка Віталій Ковальчук каже, що слідство цікавилось фронтовими контактами чоловіка по “Правому сектору”, його знайомством з фігурантами справи Шеремета, а про вибухівку – не питали.

Антоненко, крім організації, переконане слідство, брав участь у безпосередньому закладанні вибухівки. Саме Антоненка, на думку поліції, вночі з 19 на 20 липня зафіксували камери разом із жінкою, яка прикріпила пристрій під авто Шеремета.

Головний доказ, яким оперує слідство, – експертиза записів з цих камер, проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ). Вбивцю, що потрапив на них, порівняли з Антоненком на записах із супермаркету, зроблених у жовтні цього року.

“Особа чоловічої статі, що бере участь у закладанні вибухового пристрою під авто Шеремета, – це громадянин Антоненко”, – оголосив на брифінгу результати експертизи начальник кримінальної поліції Євген Коваль, додавши: “Я не зачитую дослівно ці висновки, зжимаю, щоб було зрозуміло”.

Дослівно ж висновок звучить не зовсім так. У документах експерти порівнювали Особу №1 (кілер Шеремета) та Особу №2 (Антоненко з відео у магазині) та дійшли висновку, що ці дві особи – одна людина. Але саме прізвище музиканта не назвали.

1. Хода

Перший аналіз в експертизі показав, що особливості рухів під час ходи у кілера й Антоненка належать одній людині. 

Ще один аналіз, власне ходи, “забезпечує достатні докази на підтвердження” того, що кілер з відео є тим другим чоловіком із магазину, тобто Антоненком. За інформацією “Української правди”, експертизи і у випадку Антоненка, і у випадку Кузьменко показали їхнє співпадіння із кілерами з відео на 8 балів з 11 можливих. “Це дуже високий бал, 10 із 11 буває, коли порівнюєш зображення однієї й тієї ж людини”, – запевняє співрозмовник, близький до слідства.

Особливу увагу слідство звертає саме на схожість у ході. Антон Геращенко запевняв, що підробити її неможливо:

“Хода є своєрідним аналогом відбитків пальців. Експертизу проводили не за кількома секундами руху. За всіма підозрюваними велося дозволене судом стеження, їх записували з найрізноманітніших ракурсів”.

Водночас, близький до адвокатів Антоненка юрист Леонід Маслов звернув увагу на позицію самих дослідників ходи. Вони називають такі експертизи “додатковим доказом” і наголошують на відсутності стандартів методології і доказів унікальності ходи.

1. Портрет

Третій аналіз в експертизі – портретний – не зміг показати чіткий результат. 

Ознаки зовнішності кілера, за словами експертів, “не дають можливості для ідентифікації” його й Антоненка як однієї людини. Це пов’язано з низькою якістю зображень, тим, що вбивця зафіксований здалеку, темрявою і маскуванням за допомогою одягу. 

Експерти знайшли збіг у зовнішності лише за загальними ознаками: середньою статурою і фігурою, округлою формою бороди і її середньою густиною, темним кольором бороди і овальним обличчям.

Сам Антоненко стверджує, що не схожий на чоловіка, з яким його порівнювали:

“Я з 13-го року ношу бороду цільну, вона або довша, або вона коротша, але вона суцільна. Людина у відео носить борідку форми “еспаньйолка”, із вибритими повністю щоками”.

Фото Антоненка, опубліковане 21 липня 2016 року, і кілер, якого зафіксували відеокамери

Водночас, на Facebook можна знайти фото Антоненка, вже після 13-го року, з такою ж бородою-еспаньйолкою. Він публікував світлину кілька разів, однак судячи з допису фотографа, який її зробив, йдеться, про жовтень 2018 року.

Музикант також називає своїми відмінними від вбивці рисами видовжену шию, покаті плечі, зламані від занять боротьбою вуха і руки, вкриті татуюванням.

1. Статура 

Ще один контраргумент захисту – зріст Антоненка. В експертизі цей показник не врахований. У матеріалах, які передавали в суди, немає жодних даних як про зріст кілера та підозрюваного музиканта, так і про те, чи порівнювали їх за цим параметром.

Однак ще у 2016 році поліція говорила, що вбивця – 168-175 см зросту. У розпорядженні УП є висновок більш ніж 3-річної давності, який це підтверджує. Тоді експерти визначили, що зріст зафіксованого на відео чоловіка – 170 см із можливою похибкою 3%, тобто +/- 5 см. 

Водночас, захист стверджує, що зріст Антоненка – 180 см, що зафіксовано в його військовому квитку. На останньому суді адвокати розповідали, що про існування експертизи 2016 року, яка виміряла зріст кілера, дізнались зі ЗМІ, і звинуватили слідство у приховуванні інформації.

Крім експертиз, правоохоронці посилаються на інші свої знахідки. На їхню думку, окремі деталі про підозрюваних разом є доказами їхньої причетності. Щоправда, у підозрах ці деталі не вказані. Але поліція розповідала про них на брифінгу, а прокуратура – в суді.

1. Принт на кофті

Принти на одязі, які слідство вважає схожими, скріншот МВС

Через нього слідчі нібито і вийшли на Антоненка. Вони побачили схожі принти на одязі вбивці Шеремета, чоловіка з місця підриву ЛЕП на Чонгарі та футболках, які носить Антоненко.

“На світлинах в соціальних мережах Антоненко часто носить одяг із специфічними емблемами та зображеннями, які схожі із зображенням на одязі ймовірного злочинця, вбивці Шеремета”, – розповідав глава кримінальної поліції.

Він не розповів, як саме слідство визначило схожість принтів. У матеріалах, які передавали в суди, експертиз щодо цих зображень не було.

Водночас, щонайменше 3 з 5 принтів відрізняються один від одного. На футболках Антоненка можна розпізнати символіку двох різних музичних гуртів: Black Label Society та Sons Of Anarchy. Кофта чоловіка з Чонгару має виразний малюнок із написом Orlando і зображенням, схожим на герб із двома грифонами.

Кофта чоловіка з місця підриву ЛЕП на Чонгарі, скріншот ATR

Твердження про “специфічність” теж не звучать дуже переконливими. Мерч вказаних рок-гуртів вільно продається у мережі.

Адвокат Владислав Добош, який захищає іншу підозрювану у справі, опублікував дані, що спростовують “принтовий” доказ. На відеозаписах з місця, де підірвали чонгарські ЛЕП, можна побачити цього чоловіка у кофті “Orlando”. В окремі кадри потрапило і його обличчя, не схоже на обличчя Антоненка.

Чоловік на місці підриву ЛЕП у кофті, яку показала поліція, скріншот ATR

1. Будинок поблизу вибуху

Під час пресконференції поліція, хоч і не казала прямо, але старанно натякала, що після закладання вибухівки вбивці могли сховатись у будинку Антоненка, розташованому за один квартал від авто Шеремета. Про це говорили і прокурори у суді:

“Антоненко проживав неподалік місця, де було вчинено злочин. Відслідковано шлях двох осіб, які закладали вибухівку. Встановлено, що ці особи під спостереження відеокамер виходили неподалік будинку, в якому проживав Антоненко, і повертались після закладки вибухівки також до цього будинку”.

Останні відеозаписи, які знайшли журналісти та слідство, і справді зафіксували вбивць Шеремета поблизу будинку Антоненка на вулиці Олеся Гончара. Щоправда, записів, які б свідчили, що чоловік і жінка заходили в цей будинок, суспільству не показали.

Друзі музиканта запевняють, що на Гончара той лише має квартиру в комуналці, а живе в іншому місці, у будинку на вулиці Старовокзальній, розташованому приблизно за кілометр від місця злочину. Остання вулиця вказана і в офіційній підозрі.

Щоправда, у серпні 2016 року Антоненко сам писав про будинок на вулиці Олеся Гончара, називаючи його своїм домом: “Позавчора додому приходили мєнти з уголовки. Сказали, що відпрацьовують прилеглі будинки по справі вбивства Шеремета. Ну не знаю. Наскільки мій будинок на Гончара прилеглий до рогу Хмельницького та Франка”. Нині цей пост прихований з його facebook-сторінки.

1. Вимкнений телефон

За словами слідства, у ніч вбивства, з пізнього вечора 19 липня 2016 року (з 23 години 24 хвилин) до ранку 20 липня (до 7 години 23 хвилини) телефони Антоненка були вимкнені. У матеріалах справи, які дають адвокатам і суддям, цей факт не згадується.

Юрист Маслов каже, що у вечір, коли готувалось вбивство Шеремета, Антоненко був вдома і дійсно не користувався стільниковою мережею. Однак його телефон не лежав без діла: музикант нібито листувався у Facebook до опів на першу ночі. 

1. Шкутильгання

Поліція звернула увагу, що вбивця Шеремета, зафіксований на камерах, шкутильгав. І пов’язала цей факт з операцією, яку переніс Антоненко через варикоз.

Сам Антоненко запевняв, що операцію переніс чи в кінці зими, чи на початку весни 2016-го, але не шкутильгав:

“Нічого, що могло б обмежувати мій рух, не робили, нічого не видаляли. Три маленьких надрізи – нова технологія зварювання судин. Після двох годин операції я повноцінно рухався”.

За словами адвокатів, це підтверджується виписку з медичної карти музиканта, де зазначено, що функція ходи в нього не була порушена.

1. Міна

Вже після затримання підозрюваних у вбивстві Шеремета слідчі дістали знахідку, яка, за їхніми словами, може вказувати на Антоненка. 

Коли до музиканта прийшли з обшуком, він написав повідомлення родичу і попросив його винести з квартири “зелену ху***ю”. Пізніше слідчі знайшли цей предмет, назвавши його міною МОН-50 у напіврозібраному стані. Саме з деталей такої МОН-50, за словами слідства, зробили вибухівку для вбивства Шеремета. 

“Дивно, коли музикант тримає у себе вдома міну, якою можна вбити багато людей”, – говорив Арсен Аваков.

Знайомі Антоненка стверджували, що вбити цією міною нікого не можна, бо йдеться чи то про муляж, чи то про учбову міну, яка була їм потрібна як реквізит для фото.

Фото з міною зі сторінки Антоненка

Адвокат Святослав Жерновніков за тиждень після оприлюднення інформації про МОН-50 говорив, що не бачив ані саму міну, ані експертизу на неї:

“Те, що показали на фотографії, то не міна, то частини, які можуть бути використані в міні. Для того, щоб це була міна, вона мусить відповідати певним критеріям, і необхідно провести експертизу, а потім вже казати, що це міна… Цю міну неможливо взірвати”.

Вже наступного дня, у суботу, провели експертизу. Вона підтвердила, що міна не учбова, а бойова. Однак знайшли її вихолощеною, без вибухівки, і в такому вигляді “зелена штука” до вибухових пристроїв не належить.

Водночас, на знайденому корпусі все ж були залишки вибухової речовини. Хто і коли її вихолостив, чи був це сам Антоненко, чи вихолощена міна потрапила до нього вже у розібраному стані, невідомо.

“Саме цей матеріал (вибухова речовина – УП) і був в основі саморобних вибухових пристроїв, за допомогою яких підірвали авто журналіста Павла Шеремета”, – заявили в поліції.

Йдеться про пластичну вибухову речовину, тобто суміш, на основі гексогену. 

Крім того, за даними УП, у матеріалах, які поліція передавала до суду та показувала захисту, взагалі не було експертизи, яка б свідчила, що для вбивства Шеремета використали саме гексоген. Є лише згадка про нього у фабулі справи.

Суду і адвокатам не предоставили висновок про те що циліндрики з місця вбивства Павла – це саме циліндрики від МОН-50. Хоча, судячи з матеріалів справи, експертиза стосовно цих деталей була проведена, не неї є посилання в інших документах. Тобто важливі експертизи, які теоретично можуть свідчити про зв’язок “зеленої штуки” і знаряддя вбивства, суду не надали.

Сам Антоненко прокоментував знайдену міну вже після експертиз і пояснив, що попросив родича сховати її, бо просто злякався.

Міну, яка була у нього вдома, музикант і його знайомі назвали “реквізитом для фото”.

Алібі

Один із захисників Антоненка, Костянтин Татарченко, розповідав, що музикант має “стовідсоткове алібі”. Про нього говорив і сам підозрюваний. У першому суді він стверджував, що напередодні вбивства був у бані у Ворзелі під Києвом, а потім шукав приміщення для свого концерту, 21 липня.

У той же час, про Ворзель заявив такий собі Олексій Єрмілов.

“Андрей Антоненко утром 20 июля находился в 40 км от Киева у меня в Ворзеле. Свидетели: 4 человека охраны, мама и папа”.

Деякі ЗМІ, назвавши Єрмілова другом Антоненка, поширили цю версію про алібі.

“Напередодні ми зустрілися на спортивному майданчику і я запропонував йому пригостити настоянкою, посмажити м’ясо за містом, попити пива. До Києва ми поверталися вранці 20 липня, було близько 9-ої ранку. По-моєму, я тоді прочитав в новинах, що загинув Шеремет, і сказав це вголос Андрію“, – розповідав Єрмілов.

Водночас, юрист Масі Найєм спростовує це “стовідсоткове алібі”:

“За моєю інформацією захист Андрія Антоненка не підтримує версію, яка була оприлюднена Олексієм Єрміловим… За моєю інформацією пан Єрмілов помиляється. Тому що 19 липня 2019 року Андрій знаходився вдома на Старовокзальній і це підтверджує не лише його дружина, а й дані з акаунтів Google і Facebook, а також люди, з якими він зустрічався і листувався… Це варто написати публічно, оскілько передбачаю, що даною версію можуть в майбутньому намагатись дискредитувати Андрія”.

Коли УП попросила адвокатів пояснити, звідки взялось алібі, вони відповіли, що поки не коментують це питання, і, можливо, зроблять це пізніше, після аналізу. УП зверталася за коментарем до Олексія Єрмілова, але так і не отримала відповіді.

Юлія Кузьменко

Мотив і фабула

Лікарка і волонтерка Юлія Кузьменко, за версією слідства, закладала вибухівку під авто Шеремета та підірвала її.

Слідчі вважають, що 20 липня 2016 року опів на третю ночі Кузьменко разом із Антоненком нібито прийшли на вулицю, де мешкав журналіст. Лікарка прикріпила пристрій, і підозрювані пішли.

У підозрі вказано, що приблизно о 7 ранку Кузьменко повернулась на вулицю Івана Франка, до занедбаного будинку неподалік від місця проживання Шеремета. Там вона переодягнулась у спортивний костюм і підійшла до будинку журналіста, щоб стежити за ним. 

Коли Шеремет вийшов з дому і сів у авто, жінка повернулась до покинутого будинку. І коли автівка від’їхала на безпечну відстань, Кузьменко нібито дистанційно активувала вибухівку. Після цього вона переодягнулась і пішла з місця злочину.

Водночас, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, виступаючи в ефірі програми “Свобода слова”, сказав, що особа жінки, яка натиснула на кнопку, ще не встановлена. 

“У підозрі – суто підозра, тобто припущення. Встановленим слідством фактом воно стане тільки в обвинувальному акті”, – сказав речник МВС Артем Шевченко на прохання УП пояснити розбіжність.

Сама Кузьменко після затримання різко критикувала експертизи, які нібито доводять її причетність, і розповідала, що не знала, хто такий Шеремет до того, як його вбили:

“Я вперше про Шеремета почула у день, по-моєму, його вбивства. Я сиділа на роботі, відкрила facebook, прочитала, що вбили Шеремета. Я тоді ще полізла читати, хто це”.

Водночас, УП вже тоді звернула увагу на розбіжність – в день вбивства журналіста Кузьменко писала у соцмережах, що перебуває у відпустці. Тобто не мала б бути на роботі. 

Пізніше це підтверджував її адвокат. За його словами, лікарка дійсно не працювала в той час, однак могла заїхати на роботу, адже писала докторську дисертацію.

Докази слідства

1. Експертиза

Причетність Кузьменко, як і причетність Антоненка слідство доводить експертизою. Її так само порівняли із записами, які зафіксували вбивць. Результати – майже аналогічні до висновків, яких експерти дійшли, аналізуючи відео з Антоненком.

Зокрема, невербальна поведінка Кузьменко співпадає з поведінкою вбивці, а співставити їх за зовнішністю не вдалось через погану якість. Що стосується ходи – вона у жінок нібито однакова, однак британський експерт Бірч вказав на те, що докази цього – “умовно-достатні”, на відміну від Антоненка, де вони були “достатніми”.

1. Вимкнений телефон

Опосередкований доказ, на який вказує поліція – це телефон Кузьменко, яким вона не користувалась з вечора 19 липня (з 19:36) до ранку 20 липня (до 09:19). Слідство називає це дуже нехарактерним.

У свою чергу адвокат лікарки Владислав Добош заперечує цей факт. Він показав скріншоти, згідно з якими, Кузьменко близко 20:30 – 21:00 вечора 19 липня листувалась у facebook зі знайомою.

Він також показував ії активність у соцмережі вранці 20 липня і запевняв, що facebook у жінки “встановлений лише на телефоні”. Що означає це твердження, адвокат не уточнив, адже зайти у соцмережу можна, наприклад, з будь-якого компьютера.

1. Розмови про дестабілізацію

Інший опосередкований доказ, який показала поліція – аудіозаписи розмов. Фігурантів справи слухали кілька місяців. Нібито недобрі наміри волонтерки Кузьменко слідство на брифінгу доводило її розмовою з військовим “Маратом”. Вони обговорювали те, що “Київ не шкода” і що по столиці можна випустити кілька касет “Градів”.

Пізніше той самий “Марат” (Володимир Ульянов) прийшов підтримати Кузьменко в суді. Він пояснював, що ці фрази про “Гради” були вирвані з контексту, а у розмові йшлось про те, що Україна не готова до війни і не пам’ятає про неї.

Інша бесіда Кузьменко, яку показало слідство, стосувалась “сакральної жертви”, яка потрібна українському суспільству. Поліція стверджувала, що волонтерка разом зі знайомою роздумувала про злочин проти відомої військової Марусі Звіробій. Це слідство подає як доказ планів по дестабілізації.

Адвокат Кузьменко пізніше оприлюднив стенограму, за його словами, саме цієї розмови. Якщо документ справжній, поліція пропустила початок запису, де жінки чітко кажуть про пошуки зручної жертви, яку можна зробити  лідером протестів. Речник МВС на запитання УП про автентичність цієї стенограми відповів, що не має інформації про те, чи вона справжня.

Алібі

За тиждень після затримання Кузьменко її адвокат Владислав Добош дав прес-конференцію, на якій розповів, де була і що робила лікарка у середині липня 2016 року.

За словами захисту, ввечері 18 липня 2016 року Кузьменко повернулась з відпустки в Одеській області. Наступної ночі вона із чоловіком зустрічала сина та батьків, які також повертались з відпочинку. 

Вечір 19 липня, коли готувалось вбивство, та ранок 20-го, за словами адвоката, лікарка була з родиною. Водночас, спершу захисник не уточнював, де була його підзахисна саме вночі, коли Шеремету підклали вибухівку.

Вже за кілька днів, відповідаючи на питання судді, Добош запевнив, що в ніч вбивства Кузьменко була вдома з родиною. Підтвердив це її колишній чоловік:

“Якщо йдеться про ніч з 19 на 20 (липня 2016 року – УП), то вона беззаперечно, без всяких сумнівів знаходилась вдома”.

Прокурори у суді називають алібі непереконливим і говорять, що Кузьменко його ніяк не довела: “Вона була вдома. Її ніхто не бачив”.

Переконуючи в алібі Кузьменко, її адвокат апелював до активності у соцмережах. Водночас, УП помітила інше, що теж привертає увагу. Кузьменко – дійсно активна користувачка facebook, вона багато і часто коментує політичні події. Однак у її стрічці немає постів чи перепостів про зухвале вбивство, яке сколихнуло країну, і вибух, який стався просто у центрі столиці.

Насправді ж публікації були, але нині вони приховані зі сторінки. Це стосується як кількох постів від 2016 року, так і цьогорічних перепостів, де згадується вбитий журналіст.

Те саме УП помітила і на сторінці Андрія Антоненка. Ще один прихований репост від липня 2016 року про Шеремета вдалось знайти на сторінці Інни “Пуми” Грищенко.

Захист Антоненка і Кузьменко каже, що ті не приховували пости навмисно.

“Сторінку цю оглядали уже в поліції. Що вони там з нею робили – мені важко сказати”, – каже адвокат лікарки Владислав Добош. 

Захисники Антоненка запевняють, що з налаштування цих постів видно, що вони приховані не вручну. 

За словами адвокатів, техпідтримка Facebook пояснила їм, що публікації приховані зі сторони самої соцмережі через скарги або наявність у пості заборонених слів. Хоча окремі з них містили лише новину про вбивство журналіста, без жодних додаткових підписів.

Яна Дугарь

Мотив і фабула

Студентка і медик-доброволець Яна Дугарь – наймолодша фігурантка справи. На момент вбивства Шеремета їй було 23 роки.

Слідство називає дівчину “розвідницею” – мовляв, вона брала участь у підготовці вбивства.

Вдень 16 і вранці 18 липня підозрювана нібито фотографувала відеокамери у районі проживання Шеремета.

Дугарь заперечує будь-яку причетність до вбивства. Під час суду вона відмовилась давати пояснення, пославшись на статтю 63 Конституції (право не свідчити щодо себе).

Дугарь – єдина з трьох підозрюваних у справі, кого не відправили у СІЗО. Дівчині призначили домашній арешт – вона має цілодобово залишатись за місцем прописки у Новомосковську на Дніпропетровщині. Хоча захист просив залишити за її місцем проживання, у Києві.

Докази слідства

Підозру студентці обгрунтовують відеозаписом, на який потрапила та сама “розвідниця”. Слідство вважає, що це і є Дугарь, посилаючись на портретну та психологічну експертизи.

1. Відеозапис та експертиза

Завдяки тому, що камери зафіксували “розвідницю” вдень і на записах видно її обличчя, експерти змогли співставити її зовнішність із Дугарь. Вони дійшли висновку, що це одна і та сама людина. Збіги знайшли у: формі і ступені нахилу лоба, формі перенісся, формі верхньої губи і контуру її вільного краю, формі підборіддя і довжині носа.

Окремо порівнювали індивідуально-психологічні ознаки рухової моторики та невербальної поведінки Дугарь і “розвідниці”. До переліку цих ознак увійшли: ритм, швидкість, довжина кроку, еластичність, визначеність напрямку, елементи руху при ходінні, окремі положення тіла у цілому і його частин.

Експерти вирішили, що особливості руху Дугарь та “розвідниці” належать одній особі, знайшовши 5 основних маркерів, які “переважно співпадають”.

Однак адвокати помітили, що експерти у висновку “пропустили” один із записів.

Для дослідження стосовно Дугарь поліція дала 6 відеозаписів 2016 року, на які потрапила “розвідниця”. Але в остаточному висновку, формулючи відповідь на питання слідчих, експерти сказали, що на 5 файлах – Дугарь, а про шостий запис не згадали взагалі. Водночас, в описовій частині експертизи йдеться, що дівчина на цьому шостому записі за більшістю ознак не схожа на студентку-медсестру.

Захист стверджує, що “розвідниця” з відео – випадкова людина, мовляв, немає доказів, що вона справді фотографувала камери. Сама Дугарь каже, що на дівчину не схожа.

“Якщо людина мене бачила у житті хоча б один раз, вона скаже стовідсотково, що то не я. Не та хода, не та структура, не той зріст”, – сказала підозрювана в інтерв’ю ТСН.

Захист одразу звернув увагу на ще одну помилку в матеріалах. Відео з “розвідницею” слідство співставило з кадрами з магазину, на які потрапила Дугарь. Ці кадри датовані 11 липня цього року. Однак адвокати показали штампи у паспорті Дугарь, які свідчать, що в цей час дівчина була за кордоном. За даними джерел УП у правоохоронних органах, ця інформація відповідає дійсності: студентка залишила країну в кінці червня і повернулась 13 липня.

Глава МВС Арсен Аваков на зустрічі із журналістами пояснив нестиковку тим, що на камерах, з яких взяли зображення Дугарь, була неправильно виставлена дата. Підтвердженням такого пояснення може бути і те, що на цьогорічних липневих кадрах Дугарь одягнена не по погоді – у куртку.

Однак слідство пояснило помилку лише після того, як на неї звернув увагу захист.

1. “Набір сапера” і 7 телефонів

На записах розмов, які поліція показала на брифінгу, була і Яна Дугарь. Вона розповідала знайомій про обшуки, які пройшли в неї за місцем прописки. Дівчина із полегшенням говорила, що слідчі не прийшли до квартири, яку вона знімає, бо знайшли би там 7 телефонів, книги по саперській справі та “набір сапера”.

Коли журналісти цікавились у дівчини про ці речі, вона не стала відповідати. Пізніше адвокати заявили, що саперське знаряддя належало іншій людині:

“Вона винаймає блок гуртожитку… І в цьому блоці, в іншій кімнаті, знайшли сертифікат сапера. Пам’ятаєте на брифінгу вони казали, ой, там саперна сумка, навіщо воно їй треба? Вони ж знайшли, кому належить це все діло”.

На запитання, чому Дугарь переживала, що в неї можуть знайти чужі речі, адвокат відповів, що ця телефонна розмова насправді тривала 40 хвилин, а поліція її змонтувала: “Вона не переживала, це так передається”.

“Українська правда” просила прокоментувати заяви про “набір сапера” речника Міністерства внутрішніх справ. Він відповів, що “не коментує перебіг слідства”.

Алібі

На відміну від інших затриманих докази алібі Яни Дугарь з’явились майже одразу. Депутатка Яна Зінкевич та ексдепутатка Оксана Корчинська опублікували довідку з військової частини. Згідно з документом, в той час, коли готували вбивство Шеремета, та безпосередньо в день вибуху, Дугарь була в АТО.

Адвокат дівчини розповідав, що є свідки, які можуть підтвердити алібі. Однак на них нібито тиснуть.

На останній суд, вже у січні, все ж прийшли два свідки, які заявили, що на момент скоєння вбивства дівчина перебувала на території 66-го військового медичного госпіталю у Покровську на Донеччині.

В інтерв’ю ТСН Дугарь також казала, що про Шеремета дізналась лише кілька місяців тому, випадково, але за яких саме обставин, уточнювати відмовилась. У Києві ж вона нібито вперше побувала лише у березні 2017 року. 

Хоча у соцмережі Вконтакте дівчина ще 2012 року викладала фото зі столиці.

Як своєрідне алібі захист Дугарь навів її татуювання на руці і нозі. У розвідниці їх не було.

*** 

На брифінгу щодо справи Шеремета виступали не лише поліцейські, а й глави МВС, ГПУ і президент. 

“Є ще одне питання – хто замовник”, – сказав тоді Володимир Зеленський.

Матеріали справи кажуть про те, що слідство особливо не акцентує увагу на цьому питанні. Адже в офіційних підозрах написано, що вбивство організував музикант Антоненко, керуючись “ультранаціоналістичними ідеями”. Принаймні на цьому етапі слідства місця для замовника у матеріалах справи немає. 

Попри це найвище керівництво держави вже вважає злочин розкритим. Зеленський назвав затриманих “ймовірними вбивцями”, подякував Арсену Авакову і Руслану Рябошапці: “Дуже багато відповідей ми з вами отримали”.

Однак ці відповіді викликають лише нові запитання.

Такі знахідки, як принт на кофті, слідство навіть не стало показувати суду. І навпаки – під час брифінгу ніхто не наважився оголосити версію про “культивування арійської раси”.

Чому між політичною позицією та офіційними документами є такі розбіжності? І чи не був брифінг спробою зманіпулювати суспільною думкою? 

Питання виникають і до підозрюваних. Та щоб вимагати відповідей, чи не має слідство пред’явити прямі докази? Чи існують вони взагалі? І якщо так, чому їх досі ховають від суспільства і суду? 

Підозрювані – не прості перехожі. Дехто з них роками здобував авторитет у суспільстві. Це не є доказом невинуватості. Але помилка може дуже дорого обійтися. Адже на карту поставлене не лише розкриття зухвалого злочину, а й уявлення про добро і зло, справедливість і довіру.