Андрій – водій з Івано-Франківська, який у 2024 році долучився до лав Збройних сил України.
Його історію розповіли у 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике поле”, де служить боєць.
Чоловік розпочинав службу з підготовки на механіка-водія бронетехніки, однак згодом його перевели до піхотного підрозділу.
Перший бойовий досвід Андрій отримав у районі Плавнів поблизу Запоріжжя. Там він провів близько чотирьох місяців, виконуючи завдання зі спостереження та коригування, розповідають в бригаді.
Після короткого відпочинку його направили до Приморського, де він замінив поранених побратимів. Саме там розпочався найдовший період його служби — дев’ять місяців на позиціях.
За словами військового, з часом характер бойових дій суттєво змінився через масове застосування безпілотників.
«Дрони літають, дрони мінують. Зазвичай — перехрестя, які важко оминути. Ми відстежували ці мінування і знищували міни», — розповідає франківець.
Підрозділ також виконував завдання із забезпечення зв’язку між позиціями. Водночас через постійну активність дронів військові були змушені більшість часу перебувати в укриттях і працювати фактично без виходу назовні.
«Був момент, коли нам не могли передати воду й їжу. А у дворі був колодязь, але дістатися до нього було неможливо через дрони», — згадує Андрій.
Чолвоік підтримував зв’язок із родиною через Starlink, але після одного з обстрілів обладнання вийшло з ладу і зв’язку не було два тижні.
Окремо військовий згадує складну ротацію, коли переміщення відбувалося під постійною загрозою атак дронів і мінування територій.
Після дев’яти місяців на позиціях Андрій повернувся з фронту. Попереду — лікування та відновлення.
«У квітні у нас із дружиною 20 років разом. Я мріяв поїхати у відпустку, але спочатку — обстеження і лікування. Хоча подумки я вже вдома, з родиною», — каже він.
