Франківка Олена Аністратова працювала радіоведучою на “Західному полюсі”. Зараз живе в курортному містечку Ел-Кампельйо в Іспанії.
Журналісти Суспільного розмовляли з нею про те, як живуть іспанці в умовах карантину.
Іспанія мала найсуворіші карантинні умови
– Я спілкуюся зі своїми друзями з різних країн. І так строго, як в Іспанії, мені здається, ніде не було. Основне обмеження – це обмеження свободи пересування. Ми мали змогу виходити тільки в магазин за продуктами, в аптеку і в банк, якщо була нагальна потреба.
З учорашнього дня діти можуть з батьками нарешті виходити на вулицю гуляти. До цього вони 43 дні “відсиділи” вдома, не виходячи на вулицю. Це було найсуворіше правило, яке собі тільки можна уявити. А з учорашнього дня отримали право одну годину на день з 9:00 до 21:00 виходити на вулицю: троє дітей з одним дорослим. Але при цьому обов’язково треба зберігати соціальну дистанцію з іншими людьми на вулиці. Масковий режим більш рекомендований, ніж обов’язковий. Якщо сім’я гуляє десь, де немає скупчення людей, то можна бути без маски. Але, якщо повз проходять інші люди, то краще мати маску і рукавички.
Мій 15-річний син чемно сидить вдома 44-й день
– У мене є син, йому 15 років. І він чемно сидить вдома 44 дні. Але він може піти в магазин чи в аптеку. Тому я складаю йому список того, що треба купити. Бо просто гуляти він не може. Я тішуся, що є послаблення. Я тішуся за тих дітей, що можуть гуляти. Вчора мене розбудили звуки дитячих голосів. Це було так приємно чути. Життя повертається на круги своя.
Зараз іспанці вже не так бояться хвороби, як того, що буде далі
– Багато хто втратив роботу. Я живу в туристичній зоні, і туризм тут – основний прибуток. І основні місця роботи пов’язані з туризмом. Зараз дуже важко щось планувати і говорити.
Такий закон в Іспанії: коли тебе звільняють, роботодавець має тебе взяти назад після закінчення карантину. А звільняють, щоб отримувати хоч якісь гроші – “з безробіття”. Їх дає держава.
Є обіцянки уряду, але поки що жодної допомоги ніхто не отримав. Крім приватних підприємців, яким дали допомогу у розмірі 600 євро. Таку допомогу отримали мої знайомі: одна з них має перукарню, а інші – ремонтні фірми.
До вчорашнього дня пляжі були взагалі закриті
– Пляжі перегороджені, затягнуті стрічками. Тобто вхід був заборонений. Але вчора їх відкрили, щоб діти мали змогу там погратися, побігати після стількох днів “неволі”.
Завжди за тиждень до Великодніх свят іспанці збираються і виїжджають в інші резиденції. Багато мадридців мають квартири і тут. Але цього року уряд попросив, щоб люди цього не робили, щоб не поширювати вірус в тих зонах, де не так все страшно. Багато хто не послухав. Іспанці дуже люблять відпочивати на пляжах, і приїхали сюди. Але були виставлені патрулі, які всіх завертали назад, і до того ж штрафували.
Як буде цього літа, невідомо, бо для іноземців все поки що закрито. І ведуть мову про те, що будуть піднімати національний туризм, щоб хоч якось врятувати цей сезон.
Це найбільш позитивна тема в карантині
– У мене ранок починається з того, що я виходжу на терасу з кавою. Сусіди в мене – французи та іспанці. Ми обмінюємося новинами, піднімаємо одні одним настрій жартами.
Тут є один сеньйор. Йому 80 років. Живе один. Він – дуже позитивна людина, і щодня влаштовує для своїх сусідів концерти. Поставив апаратуру на терасі. Сусід навпроти знімає це на відео і викладає в інтернет. І щодня ми бачимо його співи в інтернеті. Щодня інакша музика, щодня інакші костюми. Вбирає сорочку, краватку, або сомбреро… Насправді, іспанці дуже веселі, позитивні, оптимістичні. І намагаються розважати не тільки себе, а й тих, хто живе поруч. Щоб підтримувати бадьорість духу.
Багато молоді таким чином проводить дискотеки. Моя знайома проводить йогу для тих, хто живе поруч. А хто дальше, може бачити все в інтернеті. Це є в кожному місті, в кожному селі.
Найбільше мене тривожать закриті кордони
– Бо я не можу поїхати зараз до батьків в Україну, в Івано-Франківськ. Вони не можуть приїхати до мене на відпочинок. Так само мої друзі, які збиралися сюди, яких я чекаю. Свобода для мене – найголовніше. Свобода пересування. Я веду дуже активний спосіб життя, і тому для мене сидіти в чотирьох стінах… Не можу сказати, що важко. У мене багато спілкування, я люблю читати, дивитися фільми. Я також займаюся фізкультурою. Виходжу вночі (хоч я цим порушую режим, – нікому не кажіть) на дах і годину гуляю зі своїм сином, дивлячись на зірки і мріючи про світле майбутнє.
ї
З другого травня нам обіцяють дозволити займатися спортом на свіжому повітрі в індивідуальному порядку. Це мене дуже тішить, і я живу цією суботою, коли я зможу вийти і пробігтися попри узбережжя хоча б годину.
