Робити, питати, рахувати, спати, ходити – все це є дієсловами. Якщо говорити науковою мовою, дієслово – це змінна частина мови, яка називає дію предмета або особи. Воно відповідає на питання «що робити?», «що зробити?» та має певну кількість варіацій, про які ми поговоримо далі.
Дієслово «у чистому вигляді» називається інфінітивом, початковою формою. Інфінітив завжди має суфікс -ти і відповідає на питання «що робити?». Ми озвучуємо дію, але не вказуємо прив’язку до часу, роду чи якоїсь особи. Приклад: ходити.
Інші форми дієслова:
- особові. Відбувається зміна за особами та кількістю осіб, які виконують ту чи іншу дію. Приклади: що готую?; що несеш?; що вони будуть малювати?;
- родові. Дієслова відмінюються у минулому часі за родами. Що майстрував? Що вдягнула? Що принесли? Акцент на минулому часі;
- безособові. У цьому випадку прив’язки до роду немає, а дієслова закінчуються на -но, -то. Тобто ми описуємо завершену дію, але не знаємо, хто цю дію виконав. Приклади: зроблено, накреслено, накрито;
- особливі. Ця категорія поділяється на дві підгрупи: дієприслівникові, дієприкметникові. У першому випадку надається відповідь на питання «що роблячи?», «що зробивши?». Наприклад, відкриваючи, намалювавши. У другому випадку ми маємо справу з дієсловом, яке, можна сказати, трансформувалося у прикметник: знятий, складений, поставлений.
Наступні два види дієслів: доконаний, недоконаний. Тут все просто. Сутність доконаного виду полягає у дії, яка є завершеною. Наприклад, написати (тобто не писати, що є незавершеним процесом, а написати щось до кінця). Аналогічно – написав. І навпаки, недоконаний вид дієслова вказує на процес, який не є завершеним. Наприклад, малювати, стрибати, питати. Якщо ми трансформуємо ці дієслова у доконаний вид, отримаємо: намалювати, застрибнути, запитав.
Важливо! Є група дієслів, які наділені властивостями обох видів і їх можна розрізнити, лише проаналізувавши контекст. Це дієслова з суфіксом -ува-. Візьмемо до прикладу слово «гарантувати». Приклад контексту недоконаного виду: «Він взявся гарантувати безпеку». Доконаного: «Він зміг гарантувати безпеку». Все залежить від контексту.
Для тих, хто бажає глибше ознайомитися з цією темою та іншими аспектами української мови, рекомендую звернутися до підручників 7 класу з української мови. Вони допоможуть систематизувати знання та підготуватися до вивчення матеріалу в школі.
Перехідні та неперехідні дієслова
Перехідність дієслова визначається за простим принципом. Потрібно дати відповідь на питання: чи спрямоване дієслово на певний предмет чи особу? Зараз пояснимо.
Почнемо з перехідних. Перехідними є дієслова, які застосовуються у таких конструкціях:
- разом з іменником у знахідному відмінку без прийменника. Читати книгу, листати журнал, клеїти шпалери. Тобто дієслово спрямоване на певний предмет;
- разом з іменником, який позначає частину від чогось цілого, і має родовий відмінок. Випити чаю (порцію чаю, тобто частину), купити насіння (тобто певну частину: 100 г, 1000 г і так далі);
- разом з іменником у родовому відмінку у випадку, коли присутня частка «не». Не бачив хліба, не провідував друга.
Неперехідними є дієслова, які використовуються за таких умов:
- дієслово використовується у комбінації з іменником у будь-якому відмінку, окрім родового та знахідного. Прикладом може бути інфітив, який відповідає перерахованим критеріям: плавати у річці, брати кредит, малювати натюрморт. Але з родовим і орудним, як уже було сказано вище, це не працює. Тобто «напасти на ворога» – це перехідний тип;
- дієслово закінчується на -сь, -ся. Боятися собаки, труситися від страху;
Важливо! Зверніть особливу увагу на ситуації, коли ми, використовуючи іменник, говоримо про все ціле чи частину. Від цього залежить написання. Ми пишемо «додай цукор», якщо лишився один кубик, тобто ви просите все. Та пишемо «додай цукру», якщо плануєте взяти лише частину.
Дієвідміни та способи дієслова
Дієвідміни – це дві категорії, на які поділяються дієслова в залежності від того, яким правилам правописання вони «підкоряються» у певних ситуаціях.
Ситуація №1. Якщо у нас дієслово має третю особу множини (тобто у реченні використовується слово «вони»).
- Перша дієвідміна. Це дієслова, які закінчуються на -уть, -ють. Слухають, рахують, мандрують.
- друга дієвідміна. Дієслова закінчуються на -ать, -ять. Палять, косять, бачать.
Ситуація №2. Якщо у нас є дієслово з особовим закінченням, окрім 1 особи однини (я) та 3 особи множини (вони):
- перша дієвідміна. Використовуються суфікси -е, -є. Граєш, чешеш;
- друга дієвідміна. У цьому випадку використовуються літери -и, -ї. Біжите, стоїте.
Перейдімо до способів дієслів. Їх існує три види: дійсний, умовний, наказовий.
Дійсний – це звичний, найпростіший варіант дієслова. Означає дію, яка відбувалася у минулому, відбувається зараз або відбудеться у майбутньому. Може відмінюватися за родами та особами. Наприклад, літаєш, купалася, ходив, напишете.
Дієслово умовного типу відповідає на питання «що робив би?», «що зробив би?». Пішов би, зателефонувала б, поїхали б.
Наказовий спосіб – це спонукання до дії. Неси, робімо, співайте. У першій особі однини (я), третій особі однини та множини може застосовуватися приставка «хай» або «нехай». Нехай роблять, хай сходить. Коли ми говоримо про «я», завжди застосовується «хай» або «нехай», адже неможливо інакшим чином сформулювати наказовий спосіб щодо себе. Тобто отримаємо «нехай зроблю», «хай поїду».
Якщо вам потрібна додаткова допомога з української мови, наприклад, з виконанням домашніх завдань, радимо звернутися до ГДЗ 7 клас Українська мова. Це стане в нагоді для перевірки знань та підготовки до уроків.
Реклама
