Походи для діток з розладом аутичного спектра влаштовують на Прикарпатті. Один із таких – на гору Хом’як. У цей похід вирушили 26 учасників, пише Суспільне Карпати.
Група мандрівників пройшла до полонини, яка розташована неподалік самої вершини. Одна з організаторок походу Олена Єрмилко розповіла, що її та іншу маму на такі подорожі надихнув похід з українкою Іриною Галай, яка першою зійшла на Еверест.
“Оскільки ми всі спілкуємося один з одним, у нас вже практично немає спілкування з іншими людьми. І ми розмовляємо тепер із сім’ями, які виховують діток з аутизмом. Ми гуртуємося і вирішили спробували. Перший раз пішли на Костричу. Тоді дуже всім сподобалося, зайшли на гору всі дітки. Нас було приблизно 30 людей”, – сказала Олена Єрмилко.
Дочці Олени Олександрі поставили діагноз “кардіоміопатія”. За словами жінки, завдяки походам у гори дівчинці стало краще.
Олена Єрмилко та її дочка Олександра
“Потроху в неї перестала боліти голова, бо раніше дуже часто боліла. Потім ми через пів року, як почали ходити в походи, пішли на УЗД – в нас все пропало. Ну, і бачу, що вона здоровіша стає. Раніше в неї м’язи боліли після походів, зараз вже немає”, – сказала Олена Єрмилко.
Наймолодший учасник групи, семирічний Сергійко не пропускає жодного походу.
“Ми спочатку спробували, нам сподобалося. Потрошки йшли, він говорив, що на ручки хоче, а потім все перейшло йому, і він йшов, йшов собі”, – сказав батько хлопчика Михайло Ніконенко.
Співорганізаторка походів, матір хлопчика з аутизмом Віталія Височан матір говорить, що із сином змалечку ходять в гори, тому для нього це не є складно. Перед кожним походом організатори пропрацьовують маршрут, аби всі дітки змогли його осилити.
“Діти почали і, зокрема, Олежик почав значно більше говорити. Дуже збагатилася його лексика. Раніше йому було складно, йому було важко пояснити свій стан, свої відчуття, йому бракувало слів для цього. Зараз він може сказати: “Я втомився, мене болять ноги, мені добре, я щасливий”, – розповідає жінка. – Ми ходили на гору Білий Камінь. Там такі повалені дерева на шляху були, ми все це переступали, обходили і Олежик каже: “Такі естафети, такі перешкоди”. Тобто, в нього на фоні таких емоцій, на фоні такого навантаження йде дуже хороша концентрація уваги”.
Для Валерія Підручного гори – стихія, бо замолоду часто ходив у походи. Зараз мандрує зі своїм 14-річним сином Романом, бо йому потрібен контроль.
“У нас Ромчик такий трохи складний аутист, бо може тікати. Тобто, нам на одному місці бути, наприклад, займатися якоюсь арттерапією або якимись заняттями, складно, тому що він на місці не сидить. Бо, наприклад, посидимо, я десь в сторону гляну, а він одразу чкурне”, – розповів чоловік.
Андрій Наливайко розповів, що це вже другий спільний із сином похід. Владислав ніби інтуїтивно відчуває те, як потрібно поводитися в горах. Хоча, як будь-яка дитина, іноді вередує.
“Раніше ми в гори їздили в різні місця. У нас були й табори, тому він адаптований. Він ніби інстинктивно відчуває мене, він відчуває наш похід. У нас нема проблем. Якщо треба, то ми зарядилися і пішли”, – розповів Андрій Наливайко.
Коли група дісталася до полонини на горі Хом’як, дітям вручили дипломи та солодкі призи – символічну нагороду за пройдений шлях. Після обіду та прогулянки Карпатськими горами мандрівники спустилися з вершини та вирушили додому.
До слова, ініціатива “Терапія горами – особливі походи” працює вже приблизно рік. За цей час вже здійснили 20 походів Карпатами.
