Бурштинська ТЕС, яка зазнає нещадних ворожих ракетних ударів останні 2 роки, зазнала значних руйнувань. На її відновлення потрібні мільярди, яких в ДТЕК немає. Тож, найімовірніше, станцію не вдасться відновити.
Чому ж ДТЕК не вкладається в ремонт Бурштинської ТЕС? І яке майбутнє чекає на теплову генерацію в Україні?
Відповіді на ці питання дав Версіям Станіслав Ігнатьєв, доктор технічних наук, професор, почесний професор Європейського інституту другої освіти (Республіка Словаччина), CEO Solar Generation, LLC, Голова Ради Української Асоціації відновлюваної енергетики консультант ОП з питань енергоефективності, який став гостем нашого проєкту «Хто в нас нині».
Найбільшими ТЕС в Україні є Зміївська (Харківська область), Криворізька-2, Запорізька, Ладижинська (Вінницька область), Бурштинська (Івано-Франківська область), Придніпровська (Дніпропетровська область), Старобешівська (Донецька область), Трипільська (Київська область). Днями глава уряду Денис Шмигаль відмітив, що в Україні лише 27% великих ТЕС залишаються в робочому стані, а 73% — не працюють через сильні пошкодження та руйнування.
«За останні два місяці обстрілів ми втратили майже 42% від встановленої потужності всієї енергосистеми. Це враховуючи 6 гігават (ГВт) максимуму потужності Запорізької атомної станції, яка є тимчасово окупованою. Все інше – це зруйновані об’єкти. І на підконтрольній території України це зруйновані в першу чергу потужності теплогенерації. Наприклад, на Прикарпатті це Бурштинська теплова електростанція – одна з найбільших, яка забезпечувала балансування якраз західного регіону енергосистеми. Є зруйнована теплостанція у Львівській області – Добротвірська, у Вінницькій області – Ладижинська, в Київській області – Трипільська, на моїй рідній Харківщині – Зміївська теплова електростанція, найбільша державна електростанція на території України», – відмітив Станіслав Ігнатьєв.
Через значні руйнування ТЕС та ГЕС зараз нічим балансувати енергосистему України.
«Тому ми маємо відключення в першу чергу побутових споживачів в ранішні і вечірні години», – відмітив експерт.
Більшість ТЕС України належать двом основним компаніям: Центренерго та ДТЕК.
«Державна компанія Центренерго була ще минулого року на стадії банкрутства. Наразі, вибачте за сленг, це – труп, оскільки всі три електростанції є зруйнованими, і експерти говорять, що безповоротно зруйнованими (до складу Центренерго входять три теплові електростанції: Трипільська ТЕС у Київській області, м. Українка, Зміївська ТЕС у Харківській області, смт. Слобожанське, Вуглегірська ТЕС у Донецькій області, м. Світлодарськ – ред). У цієї компанії немає грошей на власних рахунках, щоб їх ремонтувати, оскільки ще минулого опалювального періоду у них була проблема з закупівлею кам’яного вугілля – на рівні 3,5 мільйона тонн вугілля був дефіцит. І тільки тепла зима допомогла цій компанії не стати банкрутом і не зірвати опальний період», – відмітив Станіслав Ігнатьєв.
Щодо ТЕС, які належать ДТЕК, а серед них зокрема і Бурштинська, то експерти ДТЕК оцінили вартість відновлення пошкоджених теплових електростанцій після двох масованих ударів Росії в березні 2024 в 230 мільйонів доларів. Хоча після березня ще були удари то теплових електростанціях цієї компанії.
«Наразі ДТЕК диференціював свої кошти від теплової генерації і газовидобутку в проєкти зеленої генерації. Наприклад, ДТЕК побудував перший в світі вітропарк, наразі це ще невелика потужність 120 мегават, на межі Миколаївської та Одеської області. І це перший в світі вітропарк, збудований під час війни і бойових дій. Але цього недостатньо, звичайно. І власних ресурсів вони не мають, тому або хочуть залучити іноземне фінансування, або отримати субвенцію з бюджету. В бюджеті коштів, ми розуміємо, немає, оскільки бачимо, що піднімається тариф для того, щоб наповнити місцеві бюджети і покривати різницю між дорогим європейським тарифом і неринковим українським для населення. І залучити кошти від європейських або іноземних партнерів під теплову генерацію фактично неможливо, під класичну теплову генерацію. Оскільки у всьому цивілізованому світі прийнятий так званий курс G-Deal – озеленення економіки, збільшення безвуглецевості економіки, тобто зменшення використання викопного палива, в першу чергу, кам’яного вугілля і торфу, для виробництва електричної енергії для потреб і бізнесу, і населення. Український парламент ратифікував цей курс, тому на таку допомогу ми також не можемо розраховувати», – відмічає Станіслав Ігнатьєв.
Детальніше про стан енергосистеми України та скільки нам доведеться жити без стабільного електропостачання дивіться в інтерв’ю Станіслава Ігнатьєва для проєкту «Хто в нас нині» на Версіях вже найближчим часом.
