Ще одна сумна звістка сколихнула Івано-Франківщину
Майже два роки – надії, молитви, тривоги….Сподівання на чудо…, та Бог мав свої плани на Віктора Архитка, пишуть в Рогатинській МТГ.
З перших днів повномаштабної Віктор періодично телефонував та писав до рідних: « …ми живі, Маріуполь наш, скажи усім, що я воюю…». 2 березня 2022 року був останній відеозв’язок рідних з Віктором, де він сказав усім не плакати, що все добре… вони стоять і вистоять… 17 квітня родина отримала звістку від побратимів, що бригада, у котрій був і Віктор, потрапила у полон до ворога… Скільки переглянуто найріднішими відео, фото з надією побачити свою людину…Як боляче було шукати схожість в кожному полоненому і плекати віру, що це він, саме їх Вітя – лиш один Бог знає… Коли є хоча б маленька надія на те, що твоя рідна людина жива, ти хапаєшся за найменшу соломинку і живеш з цією думкою, віриш, молишся і просиш у Бога, щоб зберіг його… Проте недавній телефонний дзвінок перевернув з ніг на голову все у родині. Збіг ДНК з батьком підтвердився на 99,9%…
Архитко Віктор Іванович народився 2 грудня 1976 в м. Ланівці Тернопільської області. У 1980 разом з батьками переїхав в Рогатин. Після закінчення міської ЗОШ №2 навчався у Рогатинському аграрному коледжі, згодом продовжив навчання у Чернівецькому технікумі залізничного транспорту. У 1994 році пройшов строкову службу в танкових військах. Весь свій трудовий шлях пов’язав із залізницею. Працював у Ходорівській дистанції колії ПЧ-18.
У 2006-тому Віктор створює сім’ю, в якій народилося троє дітей – сини Володимир, Василь, дочка Вікторія.
Старший сержант Архитко Віктор завжди йшов за покликом свого серця. У 2016 році, коли ворог вже нахабно панував на Сході нашої країни, Віктор вирішує стати на захист Батьківщини і підписує контракт. Обирає морську піхоту. Захищаючи Маріуполь, отримує перелом ключиці та кульові поранення в ноги. Далі довготривале лікування. Мріючи стати офіцером, для здобуття вищої освіти у 2017 році захисник вступає у Бережанський агротехнічний інститут. Проте серцем – разом з побратимами на полі бою. Тож Віктор знову, 27 квітня 2020 року призваний на службу. І хоч навколо гримить війна він будує плани на майбутнє, знаходить людину, з якою хоче бути щасливим, мріє, що скоро все закінчиться, приїде і вони одружаться – матиме щастя, про яке так мріяв… Захисник так любив життя та свою країну…
24 лютого 2022 року ворог нахабно вдерся в Україну й морські піхотинці серед перших стали на захист країни у Маріуполі.
Головний сержант- командир гармати розрахунку самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Віктор Архитко загинув 12 квітня 2022 року у Маріуполі Донецької області.
Смерть Воїна підтвердили лише 1 березня 2024р. Безжальний російський окупант вбив його тіло, та не душу, яка буде разом з усіма загиблими Героями України між святими і праведними… Бо наші Захисники не жаліють нічого і віддають усе на вівтар Вітчизни…
Без найріднішої людини залишились мати і батько, діти Володимир, Вікторія та Василь, брат, сестра, племінники та кохана Вікторія.
Неможливо взяти на себе чужий біль. Але можна хоча б тримати людину за руку, щоб вона не була зі своїм болем один на один….
- Прибуття траурного кортежу із загиблим до міста Рогатина очікується сьогодні, 8 березня о12:00 год. Колона з тілом Героя рухатиметься зі сторони Івано-Франківська.
- На головній площі міста відбудеться поминальна панахида та церемонія прощання. Згодом траурна колона вирушить до села Верхня Липиця.
- Парастас за загиблим Воїном буде відслужено відразу після прибуття кортежу у рідне село.
- Чин похорону відбудеться у суботу, 9 березня о 13:00. Рогатинською міською радою буде організовано автобус для всіх, хто хоче долучитися до церемонії прощання з Героєм.
Просимо жителів громади гідно зустріти та віддати останню шану українському воїну . Схиліть голову у скорботі та щиро помоліться за душу Героя, який віддав своє життя за кожного з нас з вами, за мирне небо над Україною, за щасливе майбутнє своїх рідних та близьких…
Вічна пам’ять, Український Герою!
