Іванові Палагіцькому було шість років, коли закінчилася Друга світова війна. З відновленням радянського режиму в 1940-х роках прикарпатці чинили опір червоній армії у підпіллі.
У вісім років Іван долучився до боротьби за незалежність України та отримав поранення від енкаведиста. Це — перша розповідь Суспільного про учасника Української повстанської армії з циклу “Жива історія”, присвяченого 80-річчю УПА.
“Татів брат був повстанцем. Він часто приводив до нас своїх побратимів. Вони сідали за стіл вечеряти й навколо складали зброю — креси, автомати та карабіни. У хаті проводили наради й планували операції”, — пригадує чоловік.
Іван Палагіцький народився у 1939 році в Острівці, що на Коломийщині. За рік до цього в селі створили об’єднання, підконтрольне ОУН. На початку 1940-х група розширилася до куреня “Молодіж”, пізніше стала частиною боївки керівника Гвіздецького проводу Служби безпеки ОУН Михайла Клим’юка, більш відомого на псевдо Шрам.
“Після того, як мос*алі забралися, у нас вдома зробили два схрони — малий у колешні та великий у стодолі. Саме у другому переховувалися повстанці”, — розповідає Палагіцький.
Його дядько Іван на псевдо Винний був вояком боївки Шрама. Мати Євдокія, яка втратила у Другій світовій війні чоловіка-червоноармійця, також стала зв’язковою УПА.
Вдома рідні постійно наголошували, що метою їхньої боротьби є незалежність України. І тому Іван Палагіцький у дитинстві це добре засвоїв.
Спершу він носив їжу повстанцям у домашній схрон. Потім почав ходити у розвідку в село.
“Мене інструктували, як себе поводити. Я йшов у центр Острівця, сідав в окіп і грався камінчиками. А коли приїжджали енкаведисти, стежив за ними”, — пригадує Іван Палагіцький.
Вдома хлопчик розповідав бійцям УПА про кількість комісарів НКВС, їхній напрямок руху та зброю, що була при них.
У селі до повстанців ставилися з повагою, каже Іван. Його однолітки знали про зв’язок Палагіцьких з упівцями, тому через нього передавали поцуплені в радянських солдатів набої та патрони.
Хлопчик і сам крав зброю. Наприклад, необачно виставлені “совітами” на комин гранати.
“Згодом мені довірили ходити до інших підпільників зі штафетами. Зашивали їх під пояс або в одежу”, — каже Палагіцький.
За його словами, мати задля конспірації виконувала обов’язки зв’язкової вночі. Вдень жінка шила одежу та готувала їжу для повстанців, тому передавав записки та ходив у розвідку малий Іван.
Під час однієї з таких вилазок за 8-річним хлопчиком погнався комісар НКВС. Палагіцький пригадує настанови матері: “Ні в якому разі не ставати. Не даватися їм в руки”.
Малого розвідника підстрелили в ногу біля воріт його власного обійстя. Енкаведист, який натиснув на спусковий гачок, ймовірно, так і не поніс відповідальності за свій вчинок.
Це було останнє завдання 8-річного зв’язкового УПА. В острівецькій групі повстанців виявили колаборанта — Василя Лесюка на псевдо Граб, каже Іван Палагіцький. Зрадник видав енкаведистам місце перебування Михайла Клим’юка (Шрама) та його побратимів.
Палагіцький добре пам’ятає облаву на боївку.
“Шрам вийшов зі схрону у центрі села закривавлений та з пораненою рукою. Під нею він тримав гранату. Вигукнув: “Здаюся!” Коли до нього підійшли енкаведисти, він сказав: “Слава Україні!” та підірвався з двома комісарами НКВС”, — розповідає Іван Палагіцький.
Доля повстанців, які залишилися живими, склалася по-різному. Бійця на псевдо Сизий енкаведисти 5 км тягнули прив’язаним до воза. Після цього його застрелили.
“Мого дядька на позивний Винний військовий трибунал засудив до відбуття каторги в Норильську. Після здобуття Україною незалежності його реабілітували”, — розповідає Іван Палагіцький.
Його матір, яка була зв’язковою УПА, утримували у Гвіздецькому НКВС. Її звільнили. Жінці вдалося уникнути покарання, бо чоловік був червоноармійцем та загинув під час війни.
Іван Палагіцький не припинив свою боротьбу і за часів незалежної України. Він — один з активістів, які домоглися переходу церкви Святого великомученика Юрія Переможця в Острівці з Московського патріархату під юрисдикцію Православної церкви України.
