Чому крайні ліві та праві по світу підтримують російського диктатора. Пише Главком.
Ось вам вікторина. Чи зможете ви визначити, які з наступних трьох тверджень зробили Такер Карлсон з Fox News, російський лідер Володимир Путін і колишній конгресмен від Мічигану Девід Стокман?
- Ми бачимо, що сили, які влаштували державний переворот в Україні в 2014 році, захопили владу… [Росія] мала зупинити це звірство, той геноцид мільйонів людей, які там живуть… Провідні країни НАТО підтримують ультраправих націоналістів і неонацистів в Україні, тих, хто ніколи не пробачить жителям Криму та Севастополя вільного вибору возз’єднання з Росією.
- Це не російське вторгнення, а громадянська війна… [яка] була розпалена в 2014 році нелегітимним урядом, встановленим у Києві після державного перевороту за допомогою Вашингтона проти належним чином обраного та дружнього до Росії президента… І коли російськомовне населення Криму, Донбасу та прибережних районів Чорного моря прагнуло відокремлення через побоювання репресій з боку українських націоналістів та неонацистських політиків, які взяли під свій контроль уряд у Києві, націоналісти та неонацисти вчинили супроти них за допомогою Українських Збройних Сил криваве насильство …
- Що б ви не думали про війну в Україні, цілком очевидно, що Зеленський не зацікавлений у свободі та демократії. Насправді Зеленський значно більше схожий на Леніна, ніж на Джорджа Вашингтона. Він – диктатор. Він є небезпечним авторитаристом, який використав сто мільярдів доларів США на податки, щоб створити в Україні однопартійну поліцейську державу.
Фото: АР
Якщо ви заплуталися, то я вас не звинувачую. Перша цитата – Путіна, друга – Штокмана, третя – Карлсона. Подобається це чи ні, але два американські архіконсерватори звучать аналогічно, як і кривавий російський диктатор.
Але не лише ультраправі повторюють мову Путіна. Ліві не кращі. Ось вам Путін, американський радикальний лінгвіст Ноам Хомскі та Комуністична партія США:
- Проблема в тому, що на прилеглих до Росії територіях, які, слід зауважити, є нашою історичною землею, формується ворожа «антиросія». Повністю керована ззовні, вона робить усе, щоб залучити збройні сили НАТО та отримати найсучаснішу зброю. Для США та їхніх союзників це політика стримування Росії з очевидними геополітичними дивідендами. Для нашої країни це питання життя і смерті, питання нашого історичного майбутнього як нації.
- Офіційна холодна війна ненадовго закінчилася. Буш-старший виконав свої обіцянки, дані Горбачову, але Клінтон майже відразу скасував їх, ініціювавши розширення НАТО до кордонів Росії, порушуючи тим самим тверді й недвозначні обіцянки… Надію на «спільний європейський дім» без військових альянсів – бачення Горбачова, яке терпів Буш-старший – було підірвано Клінтоном, опісля розвинулась форма холодної війни, яка зараз стає дуже небезпечною.
- Давайте чітко визначимо наші пріоритети: головним завданням має бути робота над розвитком руху за мир і зміною політики адміністрації Байдена… Не можна ігнорувати контекст, визначений роллю американського імперіалізму впродовж останніх місяців, включаючи риторику холодної війни, брязкання зброєю і те, що можна назвати де-факто «натовізацією» України. Під «натовізацією» мається на увазі озброєння країни, починаючи з Трампа і продовжуючи Байденом, та розбудова інфраструктури з потенційним військовим використанням у поєднанні з провокаційними військовими західними навчаннями збройних сил США та Великобританії.
- Крайні ліві й праві розуміють і захоплюються Путіним. Але так відбувається не лише в Сполучених Штатах. Згадаймо соціалістів Німеччини та правоекстремістську «Альтернативу для Німеччини», прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, Марін Ле Пен із Франції та багатьох інших.
Що об’єднує цих, здавалося б, дивних компаньйонів?
Ультраправі ненавидять лібералізм, а оскільки Путін теж його ненавидить, то ультраправі люблять Путіна. Своєю чергою, ультраліві також не люблять лібералізм, водночас люто ненавидячи статус супердержави США, а оскільки Путін теж його не любить, то ультраліві люблять Путіна.
Але в цьому мезальянсі є щось більше, ніж політична доцільність. І крайні ліві, і ультраправі є радикалами, які визнають легітимність насильства і хочуть значних системних змін. Як і Путін. Різниця в тому, що ультраправі та ультраліві кидають коктейлі Молотова, штурмують парламенти та влаштовують перевороти, а Путін, уже будучи при владі, використовує кулі, ракети й танки — як це відбувається в Україні.
Не дивно, що помірковані ліберали й консерватори загалом засуджують Путіна та Україну. На щастя, вони не становлять більшість у багатьох країнах. На щастя, так само і любов лівих й правих до Путіна явно суперечить здоровому глуздові, який диктує, що диктатори-експансіоністи – погані, а їхні жертви – хороші. І насправді дуже мало шансів, що вони вийдуть зі своїх ідеологічних лігв і визначатимуть політику Заходу щодо геноцидної війни Росії проти України.
Олександр Мотиль
Американський історик, політолог
Джерело: New York Daily News
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)
Нагадаємо Диктатору путіну шукають заміну, дехто вже знає ім’я наступника, – Данілов
путін погрожував Борису Джонсону ракетним ударом напередодні вторгнення росії в Україну
