“Я зробив правильний вибір для американського народу – завжди Америка понад усе”, – так президент США Дональд Трамп намагається захистити нібито укладену ним “дизельну угоду” з РФ. Пише ЄП

Ця домовленість викликала обурення не лише в Україні та ЄС, а й у Сполучених Штатах. В тому числі – серед помітних представників Республіканської партії.

Тож навіщо Дональд Трамп так активно просуває такі сумнівні ініціативи? Особливо зважаючи на те, що обіцяні Владіміром Путіним постачання російського дизелю, навіть якщо розпочнуться, навряд чи здатні суттєво зменшити ціни на паливо у США. А відповідно, вони навряд чи зможуть допомогти однопартійцям Трампа на виборах до Конгресу, що пройдуть вже 3 листопада.

Ці питання “ЄвроПравди” коментує директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик. Далі – його пряма мова. 

Навіщо Трампу дизель з РФ

Перш за все, варто визнати, що нинішня угода Трампа з РФ – це не угода про дизель. У Росії немає таких запасів та обсягів виробництва дизельного палива, які дійсно могли б мати вплив на ціни у Сполучених Штатах.

Ті обсяги дизелю, які Росія пообіцяла продати США, насправді не матимуть вирішального впливу на такий великий ринок, як американський. І це при тому, що ми не знаємо, чи здатна РФ забезпечити постачання навіть того обсягу, про який ідеться в оголошеній домовленості.

Далеко не факт, що й сам Дональд Трамп вірить, що ця угода приведе до реального падіння цін в США.

Натомість це – суто політична угода, прив’язана до проміжних виборів до Конгресу США, що відбудуться 3 листопада. А для цих виборів питання зовнішньої політики мають другорядне значення, натомість визначальними будуть питання економіки та здатності взяти під контроль зростання цін.

Питання цін на пальне є визначальним у цій кампанії. У США це питання в принципі є більш важливим, аніж у Європі – американці споживають набагато більше пального, а тому є вразливішими до таких цінових стрибків.

Тож ця угода потрібна Трампу, щоб показати виборцям, що він не сидить склавши руки. Що федеральна влада працює над зниженням цін на пальне, не забуває про інтереси простих американців і робить усе можливе. 

Нехай навіть реального впливу на ціни не буде – важливіше показати, що президент працює над цією проблемою.

А коли опоненти критикуватимуть Трампа за цю угоду, то для нього це навіть краще.

Це дає президенту США можливість звернутися до виборців, мовляв: дивіться, от хто насправді не хоче, щоб ціни на пальне знижувались.

Це дасть йому змогу звинуватити демократів у тому, що вони політизують це питання. Що, мовляв, для них чим гірше ситуація в економіці, тим краще для рейтингів.

Тому для Трампа це насамперед передвиборча політична угода.

Але є ще один геополітичний момент. Дональд Трамп ще під час свого першого президентства активно просував ідею великої угоди з Росією, та не зміг укласти її насамперед тому, що занадто багато уваги було прикуто до його зв’язків з РФ.

Однак він так і не відмовився від цієї ідеї. І тому – постійно намагається до неї повернутися, та навіть у публічних заявах не приховує, що хотів би покращення стратегічних відносин з Росією.

Досі перепоною для укладання цієї угоди завжди була нинішня війна Росії проти України. Проте є враження, що у Білому домі вирішили: окей, нехай війна продовжується і ми не бачимо перспектив мирного процесу, але стратегічна мета покращити відносини з Росією нікуди не поділася.

Оголошена дизельна угода – це просто ще один маленький крок у цьому напрямку.

Реакція України

Добре, що в цій ситуації Україна діє креативно. Ми висуваємо різні контрпропозиції, в тому числі – щодо проведення виборів, на які у Путіна раз за разом відповідають відмовою.

Саме це не дає Трампу можливість публічно прибрати Україну з дискурсу як перепону на шляху до угоди з РФ.

Він був би радий заявити, що саме Зеленський є перешкодою для завершення війни, проте не може вчинити так, адже на слуху геть інше – Україна просуває різні мирні ініціативи, а у Кремлі раз за разом відповідають відмовою.

Тим більше що Україна намагається просувати ідеї, які відповідають публічній риториці Трампа. Тобто – погоджується на перемир’я плюс вибори.

У Києві демонструють, що готові до такого сценарію – і Трампу непросто від цього відмахнутися.

Чи є опір з боку республіканців

Як показало голосування за “закон Ліндсі Грема”, серед республіканців лишається чимала група прихильників України. А в ситуації, коли публічна підтримка України не означає конфлікту з президентом, ми можемо розраховувати на голоси більшої частини конгресменів-республіканців.

Зараз – інша справа, і тому критика угоди з РФ з боку республіканців є дуже обмеженою. Це не означає, що більшість з них підтримують цю угоду. Але на них впливає передвиборча ситуація.

Відкрито критикувати Трампа можуть дозволити собі лише ті, хто не планує переобиратися чи взагалі завершує свою політичну кар’єру. Такі політики в Республіканській партії є, їхні голос чути, але їх явна меншість.

Натомість для більшості республіканців критикувати Трампа або навіть просто йти всупереч його політиці за три тижні до виборів є занадто ризиковою поведінкою. Якщо в Білому домі дають зелене світло якийсь проукраїнській ініціативі – вони підтримають її. Але в інших випадках навіть не ризикують зайвий раз піднімати тему України.

Не виключено, що після 3 листопада ситуація зміниться. Але це залежатиме від того, якими будуть результати цих виборів.

А поки Україні варто бути надзвичайно обережною, щоб з найменшими втратами пережити цей непростий період.

Що буде із “законом Ліндсі Грема”

Нинішні події, коли Дональд Трамп діє прямо всупереч нещодавно прийнятому “закону Ліндсі Грема”, наочно демонструють, що президент США і не збирався його виконувати.

Точніше – не планував виконувати положення, спрямовані на посилення санкційного тиску на РФ.

Цей закон, що поєднував абсолютно непоєднувані речі, був потрібен Трампу для іншого – отримати можливість на свій розсуд вводити додаткові мита і мати ще більш розв’язані руки у торговій війні проти інших країн, але не проти Росії.

Щоправда, ми зараз не бачимо, щоби Трамп поспішав скористатися своїми новими можливостями. Можливо, річ у тім, що торгові війні, які лише підживлюють зростання цін, непопулярні серед виборців. А тому Трамп не хоче створювати собі зайві проблеми перед виборами 3 листопада.

Тож подивимося після виборів, яким є майбутнє цього закону.

Що можуть змінити вибори 3 листопада

Ситуація напередодні виборів є надзвичайно динамічною. Безумовно, Дональд Трамп ще буде намагатися переломити несприятливий для нього перебіг виборів, тож можливі будь-які сюрпризи.

Особисто я маю сумніви, що за результатами проміжних виборів демократам вдасться встановити контроль і за Палатою представників, і за Сенатом. Однак все більше американських експертів вважають, що такий результат цілком можливий.

Якщо демократи зможуть забрати собі контроль над обома палатами Конгресу, вони зможуть дуже сильно тиснути на Трампа. Зокрема, критикуючи його не лише за економічні чи внутрішньополітичні питання, а й за його зовнішню політику. В тому числі – дії щодо України.

Це важливо, оскільки часто говорять, що за останні роки змінився не лише зовнішній курс республіканців, але й демократів. І що підтримка України слабшає в обох партіях.

Однак якщо Трамп і далі діятиме явно на користь Росії, демократи не будуть заплющувати на це очі.

Це однозначно є позитивом для України, оскільки такий тиск дозволить блокувати омріяну Трампом велику угоду з РФ.

Тим більше, що Трамп навряд чи буде сильно корегувати свою політику після виборів незалежно від їх результату. На жаль, в ньому дуже глибоко сидить симпатія до Росії, до Путіна, а особливо – до російської політичної системи, яку він був би радий скопіювати у США.

Тому всі зусилля дружніх до України політиків, громадських діячів, лідерів думок скорегувати позицію Трампа щодо РФ приводили лише до незначних змін. А потім Трамп знову повертався до свого звичного стану.

Тим важливішою стає потужна опозиція Трампу в Конгресі.

Тут є ще один момент. Кремлю угода з Трампом цікава лише за умови, якщо президент США погодиться повністю здати Україну. Самі по собі економічні угоди для Путіна мають явно другорядну цінність.

Якщо демократична більшість в обох палатах буде здатна блокувати відверто антиукраїнські рішення Трампа, інтерес Кремля до “великої угоди” різко зменшиться.

Спілкувався Юрій Панченко, 

співзасновник “Європейської правди”