Бойовий медик 50 полку імені полковника Семена Височана Нацгвардії України Петро Боднарук на позивний Бинт евакуював пів тисячі поранених із Серебрянського лісу. Боєць родом — із села Стопчатів Косівського району. Наразі проходить службу в Івано-Франківську.
Про порятунок побратимів на передовій нацгвардієць на псевдо Бинт розповів Суспільному.
Петро Боднарук закінчив Коломийський медичний коледж за програмою “лікувальна справа” й отримав спеціальність фельдшера.
Крайній бойовий виїзд Петра Боднарука був у Серебрянське лісництво, що неподалік окупованої Кремінної на Луганщині. Медик рятував поранених з “нуля” з лютого до серпня 2023 року.
“Ми постійно моніторимо рацію, слухаємо, що відбувається на лінії зіткнення. Нам повідомляють, чи є поранені, чи є вбиті. Якщо на позиціях “300”, то ворог прослуховував і вже тиснув туди сильніше. Тому все зашифровано”, — розповідає нацгвардієць.
За його словами, поранення у воїнів були різні — від легких до дуже важких, як-от уламки в голові.
“Військовому уламок зайшов у лоб і так виглядало, що вийшов з потилиці. Наклали йому шийний комірець, дексаметазон у вену і транексамову кислоту — в іншу. Заливали його натрієм-хлоридом, бо не було нічого іншого. Він вижив і з ним все добре”, — каже Петро Боднарук.
На евакуаційні виїзди бойовий медик завжди брав із собою тактичний рюкзак. У підсумках — турнікети, бандажі. У кишені на спинці — шина. А всередині — решта медикаментів. Ножиці для різання одягу на поранених Петро Боднарук носив на спеціальному ремінці, щоб завжди були під рукою та не загубилися.
“У рюкзаку є, по суті, все, щоб надати першу допомогу, стабілізувати стан пораненого та довезти його до стабілізаційного пункту”, — говорить нацгвардієць.
З його слів, тактична медицина — дорога, тому без волонтерської допомоги бойовому медику та його побратимам було б складно на передовій.
“Медична частина видавала нам медикаменти. Правду кажучи, цього не вистачало. Був великий потік поранених. В один період ми просто привозили поранених у стабпункт і забирали їхні аптечки, щоб просто доукомплектувати себе”, — каже Петро Боднарук.
Коли бойовий медик рятував життя військовим на “нулі”, його рідні нічого про це не знали. Петро Боднарук зізнається: приховував правду, щоб за нього менше хвилювалися.
“Коли кудись виїжджаємо, то я так говорю собі: сказати мамі або татові — то не варіант. Потрібно розповідати, що все спокійно і добре. Стараємося якомога частіше виходити на зв’язок з рідними. А друзі мої зазвичай знають все”, — пояснює військовий.
Петро Боднарук переконаний: у бойового медика завжди має бути позитивний настрій. Ці емоції допомагають не лише пораненим почуватися у безпеці, а й самим медикам легше сприймати різні ситуації.
“Люди, які пережили це все на “нулі”, їм треба віддавати належне. А я просто роблю свою роботу, більше нічого. Не можу себе навіть прирівнювати до них”, — каже нацгвардієць на позивний Бинт.
