Про те, як важко орієнтуватися в темряві, сидячи за кермом, водії знають. А спробуйте до цього вимкнути все зовнішнє освітлення: фари, габарити тощо. Бо інакше на найменший проблиск може «прилетіти» щось важке з боку позицій ворога.
А це вже реалії повсякдення водіїв військової техніки. І якщо в окремих зразках сучасного ОВТ встановлено допоміжні системи, що допомагають водієві бачити вночі, то звичайний позашляховик чи вантажівка, які військові отримали від небайдужих українців, таких гаджетів, звісно, не мають. Про це пише “АРМІЯINFORM”.
Мешканець Прикарпаття Володимир Муссур заробляє на життя, працюючи відеографом. Тому про різні режими роботи сучасних камер знає й у технічному процесі розбирається докорінно. Маючи друзів та знайомих, які на передовій зіткнулися з проблематикою нічного світломаскування під час переміщення автомобільним транспортом, він розробив та виготовив ноктовізійну систему. Вона допомагає водієві автотранспорту бачити все, що відбувається навколо, не вмикаючи фари освітлення, щоб не наражати себе та пасажирів на небезпеку.
Першу систему нічного бачення для авто Володимир Муссур зробив на прохання свого друга, батько якого тоді воював під Авдіївкою. Ситуація, яка підштовхнула розробника до дій: вояки вночі розбили автівку через те, що їхали в суцільній темряві, не бачили перешкод через вимкнуте освітлення.
Коли перша передана ним система була випробувана в умовах передової, винахідник трішки переживав, а чи все підійде й працюватиме як слід. Військові розробку оцінили й попросили робити ще.
Володимир Муссур каже, що за компонуванням — це класична версія системи нічного бачення. Часом на запит військових він додає до основної системи додаткові камери, монітори чи збільшує довжину кабелів, аби ноктовізор «всівся» на автівку тих чи інших габаритів. Кожна виготовлена ним система попередньо проходить тестування.
Загалом за весь час майстер зробив вже близько трьохсот систем для різного типу військового автомобільного транспорту.
Відстань, на яку «підсвічують» камери нічного бачення близько 30 метрів. Умовно, можна впевнено їхати вночі зі швидкістю десь кілометрів 40 на годину. Але користувачі на фронті їх використовували й за більшої швидкості, бо змушені були швидко виходити із зони ураження ворожої артилерії, – говорить розробник.
Собівартість такого пристрою нині становить приблизно 3 тисячі гривень. Замовлення до Володимира надходять маже щодня. Але він просить замовників оплачувати лише вартість складових деталей. І не бажає патентувати свою розробку. Ба більше, Володимир виклав для загального доступу на своїй сторінці в соцмережі покрокову інструкцію з виготовлення цієї системи.
Прикарпатець переконаний, що будь-хто з технічними навичками та бажанням покращити життя нашим захисникам зможе зробити такий пристрій та допомогти фронту.
Я побачив в інтернеті аналогічний прилад за 30 тисяч. Це дорого. Та й не слід на війні заробляти. Тож вирішив і зробив детальну інструкцію, як я це роблю, щоб кожен міг допомогти. Для перемоги кожен мусить вкласти частинку себе, — говорить розробник з Прикарпаття.
