“Поєднання приголомшливої історії і манери споглядання, освітлене, як полотна Караваджо”. “Васянович із жорстокою суворістю запитує, що відбувається з душею людини і народу на війні”.
На Венеційському фестивалі відбулась прем’єра фільму “Відблиск” українського режисера Валентина Васяновича. Ось що про неї пишуть міжнародні ЗМІ.
Variety – провокація до роздумів
“Відблиск”, як і попередня драма Васяновича “Атлантида”, яка у 2019 році перемогла у секції фестивалю “Горизонти”, зображує жахи війни на Донбасі.
Дія “Відблиску” відбувається у 2014-му. А дія “Атлантиди” у 2025 році, після завершення війни.
Українського хірурга Сергія, роль якого виконує Роман Луцький, захоплюють російські військові, він змушений допомагати їм і стає свідком жорстоких катувань.
“Відблиск” створює ланцюжок “моральних дзеркальних відображень життя й психіки цивільного та дій і реакцій цієї ж людини на війні”, – пише Джессіка Кіанг у Variety.
Так “руки, які рятували життя, стають руками, які роздають смерть із милосердя”.
“І потім, мабуть, ще важчим для душі, є питання, як повернутися до попереднього життя, прийшовши з війни, з якої ніхто насправді не повертається”, – пише Кіанг.
Частина, коли Сергій перебуває в полоні, справляє, за її словами, майже нестерпне враження.
Таким переконливим висловлюванням про жахи війни стрічку робить те саме, що і в “Атлантиді”, поєднання приголомшливої історії і споглядальної манери, освітлене, як полотна Караваджо, зазначає критикиня.
Вона пише, що на цьогорічному конкурсі стрічка є однією з тих, які найбільше провокують до роздумів: “Васянович із жорстокою суворістю запитує, що відбувається з душею людини і народу на війні”.
Deadline – “без простих відповідей”
“Васянович показує події тихо та прямолінійно, імітуючи холодну відстороненість агресорів і підкреслюючи, що з цих жахів не слід робити сенсацію”. Так свої враження від української стрічки описує Анна Сміт у рецензії на Deadline.
За її словами, тут не потрібні великі плани, музика чи оповідь, щоб передати біль людини, яку катують.
“У них також немає потреби, щоб уявити внутрішні страждання медика, який мовчки вирішує покінчити з життям людини, щоб позбавити її від подальшого болю”, – йдеться у статті.
Сміт зазначає: кадр виставлений так, що це немовби просить глядачів лише “спостерігати, як розгортається дія, не в змозі рухатися або втручатися”. І цей стиль вимагає від глядачів співпереживання. Сергій говорить небагато й напевне має ПТСР, тож його реакцію на події здебільшого доводиться уявляти, йдеться в рецензії.
У стрічці немає простих відповідей. “Похмура й тривожна картина з крихітними проблисками краси”, – підсумовує Анна Сміт.
Cineuropa – “вдивляється у війну”
“Васянович тут не просто дивиться на війну, він вдивляється в неї”, – зазначає Марта Балага в рецензії для видання Cineuropa.
Створивши в “Атлантиді” науково-фантастичну ауру, тут Васянович “повертається на Землю, яку ми всі знаємо і ненавидимо”.
Навіть якщо вдавати, що війни просто поряд із вами немає, вона “все одно отруїть ваш світ”, пише рецензентка.
Огляд підготував Владислав Кудрик, Служба моніторингу ВВС
[…] […]