Новий сингл української артистки – це саундтрек самотності, коли страхи заглушають розум, а душа шукає шлях.
Є моменти, коли ніч здається нескінченною. Коли лягаєш спати, а в голові прокручуються всі слова, погляди, думки – твої та чужі. Серце починає стукати так голосно, наче грім у горах. Саме про це – нова пісня FIЇNKA, що народилася з несподіваного місця: з дитячої приповідки про Боженьку, пише Правда.
«Мій син боявся грому, і я казала йому: це не грім, просто Боженька везе колачі на фірі», – згадує FIINKA.
Дитина заспокійливо наспівувала собі цю фразу, щоб не боятися. Через рік ця мелодія переросла в щось більше – у пісню про те, як ми всі шукаємо свої способи заспокоїти внутрішній грім.
Бо серце гримить у кожного. Особливо вночі, коли збираєш усі денні тривоги в одну купу: хто що сказав, як подивився, що подумав. І лежиш у темряві, а серце стукає, наче намагається вибратися назовні.
Хоча пісня писалася спекотного літа, FIINKA бачила її в інших кольорах.
«Я уявляла сильний мороз, засніжений ліс і крижану гірську річку. Вночі взимку в лісі найстрашніше – холодно, біло, нічого не видно».
Цей образ став ідеальною метафорою для внутрішнього стану, коли заблукав не стільки в лісі, скільки в собі. Коли довкола – гуцульські забобони (не смійся і т.д), гуцульські містичні історії про блудне і страх, що хтось «вріче», якщо почнеш щось нове.
«Ми в цих віруваннях виросли всі, – каже артистка. – І навіть зараз, маючи велику аудиторію, я підпадаю під осуд навколо. Люди будуть осуджувати завжди – чи ти на початку, чи вже на вершині».
Звучання треку – це те, про що FIЇNKA мріяла роками. Взяти натхнення від Placebo та Radiohead і додати гуцульські мотиви.
«Спочатку у нас вийшов якийсь гуцульський джаз, – ділиться виконавиця. – Але ми, все ж, знайшли правильне звучання для себе».
Результат – атмосферна, драматична композиція з гуцульським мотивом, що несподівано органічно лягає на альтернативний рок. Це музика для тих, хто не боїться почуттів і готовий зануритися в них повністю.
«Серце буде гриміти час від часу, і це нормально, – каже FIINKA слухачам. – Дайте йому погриміти. Але пам’ятайте, який шлях ви пройшли та куди йдете. Завжди бачите світло. Головне – нічого не боятися і вірити в себе».
Ця пісня – не про перемогу над страхом. Вона про те, що можна йти далі, навіть коли страшно. Що власна стежка важливіша за чужі поради. Що серце може гриміти, а ти все одно йдеш – крізь засніжений ліс, крізь темряву, крізь осуд – до свого світла.
Бо навіть у найтемнішу ніч, коли здається, що заблукав назавжди, десь попереду чекає світанок. Треба тільки не зупинятися.
