Наша «стометрівка» – це не просто кавалок вулиці Незалежності. Вона є своєрідним символом Франківська, його обличчям, квінтесенцією. Разом з містом вона пережила війни та окупації, бачила жалобні процесії, карнавали й демонстрації.
Збереглось багато світлин, зроблених на стометрівці у різні історичні епохи. Якщо зібрати їх до купи, вийде справжній фотолітопис Станиславова – Станіслава – Івано-Франківська, пише “Репортер”.
Зрозуміло, охопити усі події, що відбувались на «сотці» за останню сотню років, просто нереально. Безперечно, десь у архівах і приватних збірках зберігаються цікаві артефакти, які значно доповнять нашу добірку. Поки що маємо те, що маємо, але й цього набереться не на одну публікацію.
Статусу «корзо», тобто популярної зони для піших прогулянок, вулиця Сапіжинська набула наприкінці ХІХ століття. На жаль, зображення того періоду нам ще не траплялись, втім, це не означає, що їх нема.
Коли «стометрівка» вперше потрапила в об’єктив? У 1905 році у Станиславові відбувався зліт польського спортивного товариства «Сокіл». На згадку про нього був надрукований фотоальбом – фактично перший путівник містом. Гортаючи його, знаходимо світлину № 1, підписану як «банк Міщанський». Будинок зберігся, має адресу Незалежності, 15 і був побудований у 1900 році. Ліворуч від кам’яниці ще немає висотної забудови, вона з’явиться пізніше. Тож можна стверджувати, що маємо справу із найдавнішим фото стометрівки, яке зроблене у період між 1900 і 1905 роками.
Стосовно датування іншого фото проблем нема, адже воно підписане. (№ 2) Франківські колекціонери не дадуть збрехати, що ця поштівка є доволі рідкісною, до того ж, має цікавий сюжет.
Вулицею Сапіжинською рухається колона кавалеристів. Підписана листівка дещо несподівано: «Вибори в Станиславові 24 травня 1907. Виборча дільниця, секції 1,2 і 3». Тоді відбувалися парламентські вибори, і три з чотирьох міські виборчі дільниці розташовувались у будівлі реальної школи, краєчок якої видно праворуч.
У той же час у місті стояв 14-й полк драгунів «Князь Віндіш-Грец». Не зовсім зрозуміло, чи їх ведуть голосувати, чи викликали стежити за порядком на виборчій дільниці. Можливо, і те, і інше.
Поштівка № 3 теж належить до рідкісних. Це урочиста хода на честь пам’яті засновника та головного ідеолога Всесвітньої сіоністської організації Теодора Герцля. Газета «Кур’єр Станиславівський» надрукувала з цього приводу коротеньку замітку.
«Маніфестація сіоністська. У восьму річницю смерті відомого сіоністського діяча д-ра Теодора Герцля, місцева сіоністська організація влаштувала маніфестацію, оздобивши вікна своїх помешкань наліпками з портретами Герцля. Біля 11 години перед полуднем, шкільна жидівська молодь у кількості близько 800 осіб (у тому числі 40 студентів, 260 гімназистів і реалістів, 200 учнів народних шкіл та 300 учениць) урядила демонстративний похід містом».
Відбулося це 3 липня 1912 року. Фотограф зафіксував момент, коли колона проходить попри огорожу реальної школи, а позаду видно так званий банківський квартал, де нині Райффайзен Банк Аваль.
А далі провінційну тишу маленького Станиславова розірвали артилерійські залпи Першої світової війни. Саме до цього періоду належить світлина № 4. В ході бойових дій росіяни тричі займали наше місто і стільки ж разів їх звідси вибивали австрійці.
В Росії тоді видавали ілюстрований тижневик «Літопис війни», який висвітлював події на фронтах. В одному з номерів за 1915 рік була добірка фото зі Станиславова. На одному з них вулицею Сапіжинською рухається колона возів із російськими солдатами. З історії відомо, що того року вони контролювали місто двічі: від початку до 20 лютого, а потім від 4 березня до 8 червня. На світлині усі дерева вкриті густим листям, отже, це або пізня весна, або початок літа. Виглядає, що це вони тікають з міста.
Для Станиславова Перша світова завершилася 25 липня 1917 року. Тоді провалився російський наступ, австрійці контратакували та здобули Станиславів. Фото № 5 зроблене у 1917-му. Точну дату визначити важко, але однозначно – після звільнення міста від москалів.
На початку вулиці Сапіжинської стоять три військових: ліворуч – австрійський офіцер, біля нього – двоє німців. Австріяки погано давали собі ради, тому німецький імператор Вільгельм допоміг союзникам і перекинув до Галичини кілька своїх дивізій. Разом справи пішли значно краще, адже німці були добрими вояками.
Центральний персонаж привертає увагу шкіряною пов’язкою на обличчі, що прикриває втрачене око. Схоже, то якійсь високий чин, адже на інших фото він же роз’їжджає на автомобілі із ординарцем.
Далі буде.
