Христина Амірза з Івано-Франківська одягає у власні дизайнерські “вишиванки” мешканок Саудівської Аравії, де живе 10 років.
Українські народні сукні шиє за фасоном традиційного одягу мусульманок — абаї. Їх жінки одягають поверх одягу, коли виходять на вулицю.
“Після переїзду отримала дозвіл на проживання по возз’єднанню сім’ї. Працювати не маю права. Було дуже важко весь час сидіти вдома без друзів. Часто помічала навіть корінних жінок, у яких депресія, – розповідає Gazeta.ua Христина Амірза. – Щоб відволіктися, вирішила оздобити та пошити для себе абаю. Місцеві дуже незручні, зшиті із синтетики. Через спеку, за кілька хвилин весь одяг стає мокрим”.
За словами українки, на творчість надихнув бум вишиванок, який розпочався в Україні.
“Наші сукні довгі та лляні, добре носяться у спеку. Вигадала дизайн і відшила невелику партію. Зробила їх більш схожими на абаї, яка за фасоном нагадує халат. Так їх зручніше одягти поверх одягу. Спочатку продавала сусідам і друзям. Потім взяла участь в місцевому ярмарку. Багато жінок почали цікавитися і робити замовлення. Мене стали запрошувати на різні фестивалі. З’явилися клієнти із різних міст та столиці”.
Бізнес оформила в Україні. Абаї шиють в українському ательє.
“В Саудівській Аравії іноземцям не можна відкривати власну справу. Лише, якщо є партнер із місцевих жителів. Але досі не зустріла тут людину, якій змогла б довіритися. Також тут немає професійних швачок. Жінки більше займаються родиною і живуть за кошти чоловіків”.
“Після переїзду отримала дозвіл на проживання по возз’єднанню сім’ї. Працювати не маю права. Було дуже важко весь час сидіти вдома без друзів. Часто помічала навіть корінних жінок, у яких депресія, – розповідає Gazeta.ua Христина Амірза. – Щоб відволіктися, вирішила оздобити та пошити для себе абаю. Місцеві дуже незручні, зшиті із синтетики. Через спеку, за кілька хвилин весь одяг стає мокрим”.
За словами українки, на творчість надихнув бум вишиванок, який розпочався в Україні.
“Наші сукні довгі та лляні, добре носяться у спеку. Вигадала дизайн і відшила невелику партію. Зробила їх більш схожими на абаї, яка за фасоном нагадує халат. Так їх зручніше одягти поверх одягу. Спочатку продавала сусідам і друзям. Потім взяла участь в місцевому ярмарку. Багато жінок почали цікавитися і робити замовлення. Мене стали запрошувати на різні фестивалі. З’явилися клієнти із різних міст та столиці”.
Бізнес оформила в Україні. Абаї шиють в українському ательє.
“В Саудівській Аравії іноземцям не можна відкривати власну справу. Лише, якщо є партнер із місцевих жителів. Але досі не зустріла тут людину, якій змогла б довіритися. Також тут немає професійних швачок. Жінки більше займаються родиною і живуть за кошти чоловіків”.
