Серед лав захисників України є й працівники виконавчого комітету та комунальних підприємств Івано-Франківської громади. Хто ці люди – розповідаємо у продовженні циклу інтерв’ю «Історії війни».
Про це йдеться на сайті міського голови Руслана Марцінківа, пише Правда.іф
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Спілкуємось із Олегом Виноградовим – завідувачем сектору демонтажів комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій», що доєднався до лав Збройних Сил України в 2023 році.
– Як ви потрапили на фронт? Чи мали раніше бойовий досвід в зоні АТО?
– Не переплив Тису (усміхається — ред.) Я працював офіційно в КП, тому не стояло питання: піти чи не піти, а коли саме нас викличуть.
Бойового досвіду не було. Та й в армії не служив, бо був обмежено придатний.
– Багато людей зізнаються, що не вірили в повномасштабну війну. Для вас події 24 лютого стали несподіванкою?
– Не було несподіванкою. Як, мабуть, для кожного нашого працівника. Адже більша частина «Добродіїв» – це люди, котрі пройшли АТО. Та котрі в перші дні повномасштабного вторгнення вирушили на захист нашої Батьківщини. Тому ми були, так би мовити, в курсі подій.
– Багато людей зізнаються, що війна змінила їх світогляд. Які головні уроки ви взяли для себе? Що найважливіше на передовій?
– Дім, сім’я, родина, друзі. Чесність, прямолінійність. Це, мабуть, основне що тримає та основні якості, які пропрацьовуються на передовій. Що найважливіше? Та все тут важливо: знання, навички, вміння пристосовуватися і багато чого іншого. В декількох словах не опишеш.
– Чи надходить до вашого підрозділу допомога від тилових міст (Франківська, зокрема) і чи відчутна вона?
– Так, звичайно надходить. Як і від колег з «Добродію», так і з міської ради. Хлопці дуже вдячні за кожну передачу, посилку, за колеса, РЕБи, дрони.
Також дуже приємно, що в будь-який час можна звернутись напряму до нашого міського голови, його першої заступниці та отримати необхідну допомогу.
– Чи було щось із волонтерської допомоги (речей, або смаколиків), яких не очікували та були приємно вражені отримати?
– Дуже радіємо малюнкам наших діточок! Всі стіни в бліндажах завішані ними. Це дійсно зігріває.
– Чи бували ваші побратими в Івано-Франківську? Як відкликаються про місто?
– Левова частка з Івано-Франківська або області. Тому, так – бували. Відгуки позитивні (усміхається — ред.).
– Багато захисників зізнаються, що на війні світ ділиться: на тут, де гаряче і «там», де тил. Як ви вважаєте: як повинен жити тил і яке головне завдання тилового міста, в тому числі Франківська?
– Це дуже відносно, адже «прилітає» всюди. І будучи тут я приблизно знаю, що летить і яка буде руйнація. Що стосується тилових міст, то не те що знати – вгадати важко. Руйнація від ракети буде більшою, ніж від арти або міномета (образно кажучи). Тому на місці франківців я б все ж таки більш серйозно ставився до тривог.
Як має жити тилове місто? Я думаю, що тут буде багато різних думок. Скажу за себе, що неможливо весь час жити в депресії, поневірянні та стресі. Потрібно час від часу абстрагуватись, відходити від основних проблем, відпочивати, щоб з новими силами мати змогу долати труднощі. В якому форматі? Думаю тут вже суспільство обере для себе щось на основі сучасних тенденцій. Якщо це буде караоке біля фонтану – ну, ок (усміхається — ред.) Адже частково я з хлопцями тут, щоб наші люди в тилу відчували себе в безпеці. Бодай відносній. Але й не слід забувати про основне призначення тилу: міцна економіка, стійкий морально-психологічний дух, що забезпечить потрібну допомогу нашому фронту.
– Що буде перемогою особисто для вас: звільнення територій чи внутрішнє переформатування людей?
– Мабуть, те і те, бо без останнього недовго чекати нам повторення цього жаху навіть після нашої перемоги.
