Триває мандрівка Маркіяна Прохаська до Антарктиди, історії про яку згодом втіляться у книжку і вийдуть у «Видавництві Старого Лева».
Як же проходить подорож до найпівденнішого материка світу Маркіян розповідає просто з польської яхти «Сельма», на борту якої разом з ним ще 9 осіб: поляки, чех та швейцарець.
Через протоку Дрейка, або Кисільчик
Скажімо так: я ще ніколи не плавав у морі на кораблях, тим паче на яхтах – їх ще більше хитає, і це слово – хитає – було ключовим у моєму житті впродовж декількох дуже, дуже, дуже довгих днів, пише Репортер.
Якщо коротко, то на день третій-четвертий я думав, що саме таким може бути пекло.
До того і між іншим були дуже непогані моменти. «Але ну його в баню», – думав собі я. Єдине, що хоч трохи рятувало, окрім сну, був кисіль, який приємно огортає теплом змучений шлунок.
Однак, якось посеред дня мені стало добре. І коли знову прийшла моя вахта стати за стерно, то вже нічого не докучало, небо було чисте, океан не хитав так сильно, яхта неслася, віяв свіжий вітер, все довкола врешті здавалося просто чудовим.
Деякі хмари були схожі на загусле каміння, де-не-де плавали маленькі льодинки, а попереду виднілися контури засніжених гір, шпилі та айсберги. Було приємне відчуття керування чимось великим: ти трішки вліво – і 20-метрова яхта вліво. Ти вправо – і вона вправо.
А потім абстрагуєшся, і думки очищаються: нікуди не треба йти, нікуди дзвонити, нічого не треба робити. Все, що треба, – ти вже робиш. До голови не простягається черга завдань. Це те, що єднає будь-які мандри: радість від того, що є тут і тепер. А ти стоїш за стерном – і тобі приносять кисільчик.
Наближення до Антарктиди через протоку Дрейка – це як підніматись в Карпати після потяга «Червоної рути» або «раховоза».
